1929
Станіслав Дубко: Російський борг - платити не можна пробачити
— Казна та Політика
Суть інтриги навколо дворічного «російського» кредиту Україні на 3 млрд доларів США, що підлягає погашенню в грудні поточного року, криється у невизначеності статусу цього боргу. У міжнародній практиці розрізняють «офіційний» і «комерційний» зовнішній борг.
Офіційний борг – це зазвичай двостороння кредитна угода між уповноваженими урядами офіційними сторонами, а комерційний борг найчастіше оформлений випуском боргових цінних паперів, що дозволяє їх держателю вільно перепродувати його на вторинному ринку.
У грудня 2013 року Росія створила незвичайний прецедент – в рамках міжурядової домовленості з Україною викупила за рахунок коштів Фонду національного добробуту Росії спеціально випущені для цього Україні єврооблігації, оформлені за англійським правом і мають неринковий купон (5% річних – це низька ставка, неприйнятна для ринкових кредиторів по таких паперах). Гібридний кредит Росії.
Росія вважає цей борг «офіційним» і відмовилася брати участь у реструктуризації комерційного боргу України (офіційні борги не були предметом переговорів). Україна вважає цей борг «комерційним» і заявляє, що Росія не отримає кращих умов, ніж інші комерційні кредитори, які погодилися на списання 20% заборгованості. Значною мірою вирішення цього питання буде залежати від того, що скаже МВФ – Глава фонду вже пообіцяла, що Рада директорів МВФ розгляне це питання на своєму засіданні.
Однак, незалежно від вердикту МВФ, на мій погляд, врегулювання цього боргу буде пов’язане з приблизно однаковими проблемами і наслідками.
У випадку, якщо МВФ визнає російський борг «офіційним», Україні доведеться повністю повертати 3 млрд. доларів США з нарахованими відсотками. У разі відмови від сплати нас очікує:
- Дефолт – це неминуче, хоча для України страшний не сам факт дефолту, а тривалість знаходження в дефолтному стані (з позитиву можна відзначити те, що цей дефолт не викличе крос-дефолт і акселерацію по реструктуризуції комерційного боргу);
- Арбітражний процес Росії проти України в Лондонському міжнародному третейському суді – тут теоретично можливі зустрічні позови України, не буду коментувати судові перспективи, ясно одне – врегулювання питання займе не один рік;
- Зупинка програми співпраці з МВФ – це розв’язувана проблема, оскільки Фонд може прийняти рішення, які або дозволять як виняток продовжити кредитування країни, яка мала дефолт за офіційним боргом або взагалі змінять підходи МВФ до цього питання, щоб усунути асиметрию підходів до офіційного і комерційного боргу в умовах, коли вони можуть так химерно змішуватися.
Нагадаю також, що, у разі необхідності, Росія має право пред’явити борг до сплати достроково, так як за результатами минулого року була порушена ковенанта – спеціальна умова випуску облігацій, якими фіксувався цільовий показник зовнішнього боргу не більше 60% від ВВП. Зупиняти Росію може тільки та обставина, що – наскільки мені відомо – в умовах випуску “російських” євробондів немає опції дострокового погашення, а є зобов’язання Міністерства фінансів України достроково викупити ці папери. Тобто викуп може відбутися тільки за поточними ринковими ставками (з дисконтом), а значить, для Росії є сенс почекати до грудня.
У випадку, якщо МВФ визнає російський борг «комерційним», а Росія не погодиться приєднатися до реструктуризації зі списанням (швидше за все, РФ так і вчинить, незважаючи на те, що Україна пропонує неадекватно великі – за моєю оцінкою – компенсатори для кредиторів в майбутньому, з 2021 по 2040 роки), то Україна вже точно не буде повертати Росії повну суму боргу (інакше утримувачі реструктуризувати борги зможуть знову вимагати сплати повної суми заборгованості перед ними, без урахування списання). У цьому випадку нас чекає:
- Той самий дефолт;
- Той самий арбітражний процес Росії проти України в Лондонському міжнародному третейському суді (і можливі зустрічні позови України);
- Немає впливу на програму співпраці з МВФ.
Офіційний по суті і комерційний за формою борг, що виник в результаті домовленості Путіна-Януковича, тепер є своєрідним гібридною фінансовою зброєю Росії. Росія зараз – це самий незручний для України кредитор, цілі якого далекі від суто комерційних. На мій погляд, визнання Україною російського боргу офіційним, виключення його з процесу реструктуризації і повна його оплата – тобто усунення самого незручного кредитора – було б найменш болючим у фінансовому плані сценарієм, який дозволив би уникнути дефолту. Після всіх зроблених українськими політиками заяв, цей сценарій навряд чи виглядає можливим. Залишається сподіватися, що в України є невідомі широкому загалу козирі, якими зможе вдало скористатися, реалізуючи ту політику з управління зовнішнім боргом, свідками якої ми зараз є.
Директор “Українського кредитно-рейтингового агентства” Станіслав Дубко
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
