1553
Прозоре місто: чому Вінниця може навчити всю Україну
— Казна та Політика
Коли я прийшов у мерію в 2006 році, у відділі технологій працював один чоловік. Йому було 65 років, – згадує голова IТ-департаменту Вінницької міськради 37-річний Володимир Романенко. – Зараз під моїм керівництвом 14 осіб». Якщо порівнювати з європейськими містами, то це далеко не найкращий показник, але серед українських − Вінниця поступається лише Києву.
Міська влада щодня має справу з величезною кількістю даних, хай то реєстрація нової фірми, оформлення субсидій чи скарги громадян. CityNext дозволяє, зокрема, швидко обробляти, зберігати і систематизувати будь-яку інформацію. А доступ до неї отримують не тільки чиновники, а й прості громадяни.
Наприклад, в Івано-Франківську за допомогою одного із сервісів платформи батьки можуть записувати своїх дітей у гуртки. «Ми спочатку не могли зрозуміти, навіщо це місту. Але потім мер мені пояснив, що зібрані дані допомагають побачити, чим захоплюються діти, – розповідає Васильєва. – Відповідно, під це і створюється необхідна інфраструктура».
У Вінниці не так давно було запущено сервіс для онлайн-запису до дитячих садочків. Батьки можуть стежити за їх наповненням і просуванням черги. Але це лише приємне доповнення. За останні три роки у Вінниці вдалося повністю змінити структуру роботи муніципальної влади: введено електронний документообіг, налагоджено відеозв’язок між підрозділами, є оперативний доступ до документів, які зберігаються в хмарі.
Як чиновники прийняли нововведення? IТ-департамент проводив для них лекції та практичні заняття. Перші місяці було дуже важко, зізнається Романенко. Ситуація різко змінилася, коли підійшов час здавати квартальний звіт. «Раніше на підготовку звіту начальник відділу витрачав два дні. Після впровадження системи на це було потрібно не більше 20 хвилин. Чиновники побачили її в дії», – згадує Романенко.
За використання ліцензійних продуктів Microsoft Вінниця сплачує близько 200 тисяч гривень на рік. Частину сервісів під потреби міста розробила команда Романенка. Найбільша гордість IT-департаменту − автоматизація процесів міських центрів адміністративних послуг «Прозорий офіс».
Будівля мерії – одна з «найстрашніших» у місті, кажуть вінничани. Крім першого поверху. Великі фасадні вікна, скляні перегородки між красивими кабінетами, зручні дивани, безкоштовний Wi-Fi, електронні черги, велика ігрова кімната для дітей. Такий вигляд має перший Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс», відкритий у 2008-му.
Це ідея нинішнього спікера ВР Володимира Гройсмана, який був мером Вінниці з 2006 по 2014 рік. У центрі він хотів об’єднати представників різних міських служб і департаментів (від ДАІ до міськгазу), щоб вони консультували громадян та надавали послуги – ті, які не вимагають додаткової оплати, щодня і безкоштовно, а головне − без хабарів. «Поставити спостерігача за кожним окремим чиновником неможливо. Була необхідність у повноцінній системі, де не було б місця для корупції», – розповідає Гройсман. На ремонт приміщень та закупівлю техніки для першого центру місто виділило 1,2 млн гривень.
Але була проблема з наповненням послугами. Структури, які звикли працювати в інших умовах, не бажали передавати повноваження «Прозорому офісу». Довелося піти на хитрість. До Вінниці з візитом мав приїхати президент Віктор Ющенко. Гройсман домовився з керівниками служб про тимчасову (пробну) роботу в «Прозорому офісі», щоб продемонструвати його президенту. Ющенко ідею оцінив. Так центр і прижився. Пізніше у Вінниці відкрилися ще три «Прозорих офіси» в інших районах міста.
Мешканці міста оцінили ідею. «Довше 20-25 хвилин ніколи не доводилося чекати. Дуже зручно, що немає черг, всі послуги в одному місці», – каже власник фірми «МЕД» Володимир Маринчук. На прийом у центр можна записатися й онлайн. Тут же можна відстежити статус обробки запиту.
Розвивати «Прозорий офіс» буде простіше, якщо держава повністю відкриє всі бази даних і реєстри, міркує Євген Іщук, перший заступник директора департаменту адміністративних послуг. А поки що міськрада створює власні реєстри. Це сильно спрощує життя: наприклад, немає необхідності окремо запитувати і приносити на вимогу довідку про місце проживання, оскільки ці дані є в загальній електронній базі.
Щомісяця «Прозорі офіси» обслуговують близько 50 000 відвідувачів. «До нас щотижня приїжджають делегації з інших міст. Часом буває по дві на день», − розповідає в. о. мера Вінниці 46-річний Сергій Моргунов. Він визнає, що саме Гройсману вдалося зрушити процес розвитку міста з мертвої точки. «Він виріс і все життя провів у Вінниці. Навіть після переїзду в Київ вважає її своїм містом», – зазначає місцевий бізнесмен Ельдар Назаров.
Ще одна особливість Вінниці − громадський транспорт. «На відміну від інших міст України, тут він працює ідеально», – каже Олександр Худа, CEO стартапу Restream. Худа, як і його команда, не збирається залишати рідне місто. «Вінниця стала першим містом у країні, якому вдалося побороти мафію маршрутників», – розповідає Микола Форманюк, керівник «Вінницької транспортної компанії» (ВТК).
У 2006-му Україна підписала міжурядовий меморандум зі Швейцарією. Цюріх був готовий безкоштовно виділити одному з українських міст списані трамваї для вузькоколійних шляхів. Вінниця виграла проект і з 2007 по 2011 рік отримала 116 трамваїв, причому витрати на доставку та запчастини, які склали 3,9 млн швейцарських франків, оплатили дарувальники. Паралельно велася робота з оновлення муніципальної транспортної системи.
У 2012-му Гройсман запустив транспортну реформу. Протестували всі, згадує Форманюк: і приватні перевізники, і пасажири. «Але на той час ми були повністю готові», – каже чиновник. На маршрути вийшло понад 200 одиниць громадського транспорту, який ходив точно за графіком, безкоштовно перевозив пільговиків, а ціна на проїзд була вдвічі нижчою: 2-2,5 гривні проти 4-5.
Через два роки маршруток стало майже вдвічі менше, зате парк автобусів зріс із 14 до 50, а тролейбусів – з 96 до 131. На їх купівлю місто отримало 10-річний кредит в Укргазбанку на 150 млн гривень під гарантії уряду на хороших умовах (ставка 10%, половину з якої погашає Кабмін). У 2014 році муніципальним транспортом перевезли майже 180 млн пасажирів, левова частка припала на екологічно чистий електротранспорт – 137 млн людей.
ВТК − одне з небагатьох комунальних підприємств в країні, яке працює майже в нуль. Досягти цього вдалося за рахунок оптимізації виходу транспорту на маршрут. У місті є спеціальна служба, яка вивчає трафік пасажирів і коригує випуск одиниць техніки на вулиці. Система поки що не автоматизована, але вже дозволяє знизити витрати на електроенергію на 30%.
Весь муніципальний транспорт оснащений безкоштовним Wi-Fi. Мережа ВТК створила спільно з IT-департаментом міськради на базі обладнання компанії «Інтертелеком». Щомісяця підтримка мережі обходиться в 20 000 гривень. Але воно того варте. За словами Форманюка, пасажири тепер проводять час в інтернеті і рідше вишкрябують написи на дверях або ламають крісла, а отже, витрати на ремонт техніки знизилися. У вересні у Форманюка буде ще один привід для гордості – ВТК планує представити трамвай, який було розроблено у власному конструкторському бюро. Зараз його збирають у Києві.
Після успішного транспортного проекту в 2011-му Вінниця отримала ще 16 млн швейцарських франків ($17,6 млн за курсом 2011 року) на модернізацію системи теплопостачання у двох мікрорайонах міста. Ще 45 млн гривень ($5,6 млн) виділили міськрада і «Вінниця-Міськтеплоенерго». Цього року в планах – оновлення системи ще в одному мікрорайоні. Вартість проекту – 11 млн швейцарських франків ($12,5 млн). Як вдається отримувати інвестиції?
Після завершення останнього проекту Вінниця зможе щороку економити до 20 млн гривень на рік, скоротивши використання природного газу на 10,2 млн куб. м. «У нас є чітка програма розвитку енергоефективності міста, розроблена спільно зі швейцарськими партнерами», – додає Пудрик, показуючи на карті райони, які найближчим часом отримають нові системи теплопостачання.
Вінницькі чиновники активно переймають європейський досвід. «Нещодавно ми підгледіли ідею модернізації старих трамвайних вагонів у закордонних колег. Їх спосіб цікавий, але дорогий. Ми придумали, як зробити дешевше», − каже Форманюк, демонструючи папку документів, привезених з останньої поїздки.
Ставлення до бізнесу в місті теж змінилося. З 2008 по 2012 рік кількість приватних підприємців зросла з 32 000 до 37 000. Завдяки тому ж «Прозорому офісу» оформлення бізнесу тепер займає не більше 15 хвилин, а в 2007-му на це могло піти три тижні, зазначає Іщук.
У мерії не приховують бажання стати центром Подільського регіону, який з’явиться після завершення адміністративної реформи. «Між містами йде конкуренція. Якщо Вінниця виграє, це залучить нові інвестиції. Ми створюємо для цього всі умови, запустили проект індустріального парку», – розповідає Іщук. Колектив, який зібрав Гройсман, має намір перемогти в цьому змаганні. «Для покращень необхідно три пункти: команда з зацікавленими очима, бажання працювати на благо суспільства і, звичайно ж, гроші», – підсумовує Моргунов. Приклад Вінниці показав, що обійтися можна тільки двома першими. Третій додасться.
Ілля Кабачинський
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
