980
Де гроші на ремонт доріг
— Казна та Політика
У квітні у Міністерстві інфраструктури з’явилася нова людина, що відповідає за автомобільні дороги, – Роман Хміль. Він пообіцяв побороти безгрошів’я шляховиків. Як він збирається це зробити?
Роман, у що обійдеться капітальний ремонт доріг в Україні?
Тільки для того, щоб відремонтувати дороги державного значення, а це близько 50 000 кілометрів, потрібно щорічного витрачати від 50 до 100 млрд гривень. Якщо це буде 50 млрд на рік, то ми зможемо капітально відремонтувати в середньому близько 5000 км на рік і вирішимо проблему якості доріг за 10 років.
Якщо ж буде 100 млрд на рік, то, відповідно, в два рази швидше.
А для того, щоб привести всі дороги в порядок, в тому числі дороги місцевого значення, знадобиться близько 1 трлн гривень.
Правильно я розумію, що ці гроші потрібні тільки на ремонт? Будівництво нових в цю суму не входить?
В Україні багато доріг знаходяться в такому стані, що їх ремонт практично рівносильний будівництву нової траси.
Але в цілому ви правильно розумієте: будівництво нових доріг в цю суму не входить. Хоча, це не проблема. Поточна мережа доріг спланована вдало і забезпечила б ефективне транспортування вантажів і людей, якби її якість була відповідним.
І де ці гроші взяти?
Ключове джерело фінансування дорожнього господарства як в Україні, так і в Європі, – акциз на паливо та інші підакцизні товари. На сьогодні у нас збирають по 100 євро з кожної тонни імпортованого дизельного палива, і по 200 євро – з бензинів.
Нещодавно (з січня 2015-го) ввели ще один податок – 5% з підакцизних товарів, які продаються на АЗС. Ці гроші надходять до місцевих бюджетів.
До кінця року ці акцизи в сумі принесуть до бюджету 45-50 млрд гривень.
Але від 30% до 40% ринку нафтопродуктів в Україні зараз знаходиться в «тіні». Якщо вийде повністю вивести їх на «світло», ми зможемо щорічно тільки за рахунок існуючих акцизів збирати до 70 млрд гривень на рік.
Де взяти решту?
Основне джерело фінансування дорожнього будівництва в усьому світі – акцизи на паливо. Зараз частка акцизів у вартості палива на АЗС в Україні не перевищує 20%. Це найнижчий показник серед країн, які нас оточують.
Ми порівняли акцизи в країнах Європейського Союзу, Білорусі, Росії. Там їх частка у вартості бензину на АЗС – від 35% до 50%. Я особисто вважаю, що у нас цей податок можна було б поступово підвищувати.
Хороші дороги коштують недешево і ми повинні бути готові їх фінансувати, тим більше, що повернення на такі інвестиції у вигляді зростання ВВП покриває ці витрати сторицею, що вже перевірено і доведено іншими розвиненими країнами.
Так, це складне, дискусійне питання, бо треба простежити за тим, щоб слідом за підвищенням акцизів не підскочили ціни на паливо. Тому починаємо ми з того, щоб домогтися цільового витрачання тих акцизів, які вже збираються.
Як же ціни на паливо можуть не зрости, якщо акциз виросте?
Ціни можуть залишитися на колишньому рівні, якщо акциз підвищувати поступово, а нафтотрейдери підуть на скорочення своєї маржі, яка за останній час зросла.
У всьому світі після обвалу цін на нафту падала і собівартість нафтопродуктів. У нас же паливо тільки дорожчало. Звичайно, частково це відбувалося через інфляцію гривні. Але оцінки аналітиків показують, що також виросла і маржа нафтотрейдерів. По суті, ми спостерігали ситуацію, коли компанії вигоду від падіння собівартості бензину і дизельного палива поклали собі в кишеню.
Думаю, нафтотрейдери з Вами не погодяться.
Можливо. Я вже сказав, це на сьогодні питання дискусійне і вимагає аналізу та обговорення на рівні незалежних експертів, бізнесу та уряду.
Проблема не в податках, а в тому, що їх можна не платити. Ми ж поки нічого не підвищували, а нафтотрейдери вже почали йти в «тінь». Мінінфраструктури в цьому плані нічого не може вдіяти. Тут потрібно підвищувати ефективність роботи митниці та фіскальної служби. І це перший крок, який потрібно зробити, перш ніж щось підвищувати. Інакше ми караємо добропорядні компанії, які справно платять всі податки.
Якщо на дороги у вигляді податків на паливо збирається десятки мільярдів гривень, то чому грошей не вистачає навіть на те, щоб залатати ями?
Раніше в Держказначействі був спеціальний рахунок, на який «капали» гроші, зібрані з акцизів. І відразу було видно, скільки вдалося зібрати податків на будівництво і ремонт доріг.
У бюджеті цього року цей спецрахунок був з якоїсь причини скасований. На сьогодні гроші надходять до загального фонду держбюджету. А потім вже формується бюджет для «Укравтодору».
В результаті до держкомпанії доходять далеко не всі гроші, які спочатку збиралися на дорожнє господарство.
Зараз ми хочемо створити цільовий дорожній фонд. Для цього Мінінфраструктури, спільно з депутатами, працює над відповідними законопроектами.
Ми розраховуємо на те, що на осінній сесії депутати його приймуть, і з 1 січня у нас буде власний «гаманець» на будівництво та ремонт доріг, в який будуть заходити всі акцизні гроші, після чого витрачатися вони будуть виключно на дороги.
Тобто сьогодні гроші, що збираються з автомобілістів, витрачаються не за призначенням?
Так і є. Фактично цими грошима латаються інші дірки в бюджеті. Дорожні акцизи йдуть, наприклад, на покриття дефіциту Пенсійного фонду та «Нафтогазу».
На дороги доходить лише 20-30% від зібраних коштів. А з урахуванням того, що в 2015-2016 роках очікують пікові виплати за боргами, накопиченим в попередніх роках, ми отримуємо лише 5% коштів від необхідних 50 млрд гривень. Це означає лише одне – подальшу деградацію існуючої мережі доріг. Зараз наші дороги вмирають.
Виходить переконати колег у необхідності дорожнього спецфонду?
Дискусія з Мінфіном, який займається перерозподілом грошей, виглядає приблизно так. Вони нам кажуть: «Грошей же немає, а пенсіонерів годувати потрібно». Ми відповідаємо: якщо ви не збираєтеся проводити пенсійну реформу, то давайте суспільству чесно скажемо, що акциз з палива у нас збирається не так на дороги, а на пенсії. І тоді ми можемо розформувати «Укравтодор» і дорожній відділ у Мінінфраструктури та оголосити всім, що доріг немає, і не буде.
Ось зараз у структурах «Укравтодору» працюють 25 000 чоловік. Ми робимо вигляд, що у нас на дороги збирається багато грошей. А за фактом дорожникам зайнятися нічим. Адже немає фінансування. А зарплати всім цим людям ми платимо. В результаті людей відправляють у відпустки за свій рахунок, іноді не виплачують зарплату. Це ж дурість! Або будуємо, або розпускаємо «Укравтодор»!
Де брати гроші на погашення боргів «Укравтодору»?
Уряд веде переговори з кредиторами про реструктуризацію боргів. Однак основним джерелом грошей, як я сказав вище, є акциз на паливо.
Коли пройде реформа «Укравтодору», яку обіцяє вже не перший уряд?
Реформа буде проведена до кінця цього року і протягом 2015-2016 рр. звичний для нас «Укравтодор» перестане існувати.
Буде створена нова Служба державних доріг України, яка, за задумом, повинна виконувати лише одну функцію – замовника послуг. У компанії працюватимуть кілька сотень людей. А будівництво та обслуговування доріг піде на приватний конкурентний ринок.
А що буде з обласними автодорами?
Децентралізуємо, передаючи місцевим органам влади, з подальшою приватизацією. А при місцевих адміністраціях будуть створені дорожні департаменти, або служби автомобільних доріг, які також будуть виступати виключно замовником послуг.
У недавньому інтерв’ю Ви сказали, що «Укравтодор» втомився від корупції. Не зустрічав я ще чиновників, які б втомилися брати хабарі.
Я мав на увазі, що «Укравтодор» вже не пручається реформуванню. Мені здається, в компанії вже розуміють, що якщо існуючу систему дорожнього будівництва не реформувати, то в неї ніхто не буде вливати гроші. Тому намагатися зберегти її не має ніякого сенсу.
Реформа дорожнього господарства передбачає передачу доріг місцевого значення місцевій владі. Як це може поліпшити дороги, якщо в Україні чиновники неефективно працюють на всіх рівнях?
Централізоване управління ще гірше. У нас ринкова економіка, в якій ефективність досягається за рахунок конкуренції та ефективного управління на кожному рівні.
Люди зараз звикли кивати на Київ. Але відповідальність насправді лежить на нас з вами. Ми повинні вибирати адекватних політиків, місцеву владу, вчитися контролювати її і вимагати від неї ефективної роботи.
На місцях можна більш оперативно і ефективно вирішувати проблеми з ремонтом, визначати пріоритетність робіт, контролювати їх якість.
Тому ми йдемо по шляху децентралізації влади та передачі повноважень і відповідальності на місця.
Тобто на місцях легше провести народну люстрацію?
Абсолютно вірно. Це один із кроків до формування громадянського суспільства. Людям потрібно навчитися відстоювати свої права, а не сподіватися постійно на своїх обранців.
Будь-який чиновник, як тільки залишається без контролю, починає розслаблятися. Така його природа, така наша з вами людська природа. Людина може працювати ефективно тільки якщо є батіг, а потім пряник. Причому не тільки в Україні, але і в будь-якій країні. За винятком дуже невеликого відсотка людей з високою самодисципліною або внутрішньою мотивацією.
Тому надія ж не на людей, а на систему, в якій суспільство контролює владу і змінює чиновників, які не здатні забезпечити ефективну роботу.
Віталій Єрмаков
За матеріалами: Hubs
Поділитися новиною
