960
Хто і навіщо провокує корпоративні конфлікти в Україні
— Особисті фінанси
Україна – країна корпоративних конфліктів. Корупція і відсутність достатнього захисту прав приватної власності створюють підгрунтя як для переділу сфер впливу, так і для розвитку корпоративного протистояння. Саме відсутність захисту приватної власності знизила рейтинг України в списку Doing Business за показником «захист міноритарних акціонерів» зі 107 місця в 2014 році – до 109 місця в 2015-му. Серед сьогоднішніх тенденцій – участь у конфліктах осіб з громадянствої іншої держави, залучення в процес збройних формувань, видання судових рішень заднім числом від судів із зони АТО і зменшення ролі банків у захисті прав власності. Журналісти дізнався у банкірів, бізнесменів, юристів і суддів, як сьогодні відбуваються корпоративні конфлікти
Разом з тим, подібні події супроводжуються й підвищеним ризиком – у конфліктах беруть участь, в тому числі, збройні формування. Екс-заступник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації Геннадій Корбан вважає, що зараз для корпоративних конфліктів не найкращий час.
«Влада розбалансована, на руках у людей багато зброї. Не зрозуміло, скільки діє охоронних фірм. А владі – не до вирішення корпоративних конфліктів. Їм би вирішити власні корпоративні конфлікти», – описує ситуацію Корбан.
Керуючий партнер компанії «Ілляшев і партнери» Михайло Ілляшев розповідає, що в охороні підприємств, як і в їх захопленні, все частіше беруть участь воєнізовані угруповання. Однак подібні події рідко виникають з метою нового переділу власності: «Зазвичай корпоративні розбірки прив’язані до того, що актив, який відійшов у підсумку конфлікту, перепродається. Тому, з точки зору абстрагованості держави на інші проблеми, час для рейдерства зручний». «Але з позиції подальшої реалізації захопленого об’єкту ситуація не вигідна. Однак коли в країні почнеться економічне зростання, ситуація зміниться, – розповідає Ілляшев. – Тому, нинішні корпоративні конфлікти, здебільшого – це зведення старих рахунків, але не нові конфлікти під замовлення потенційних інвесторів».
Слідами «Дельти»
Одна з історій відбувається з банком «Астра Банк». Нагадаємо, що ця установа була дочірнім банком грецького Alpha Bank. У 2013 році її придбав Микола Лагун. Після того як основні активи Лагуна, в тому числі – один з найбільших банків країни «Дельта», були визнані неплатоспроможними, в банк «Астра» 20 березня 2015 року також було введено тимчасову адміністрацію. За даними Фонду гарантування вкладів, з березня проводиться конкурс із пошуку потенційних інвесторів для порятунку установи.
Вчора юридична компанія Trusted Advisors заявила, що рішення Національного банку України про визнання Астра Банку неплатоспроможним є незаконним, і що юристи оскаржують правомірність визнання банку неплатоспроможним, як і введення тимчасової адміністрації. Згідно із заявою адвокатів, подано відповідну позовну заяву до Окружного адміністративного суду м.Києва.
Партнер Trusted Advisors Влад Резніков – він супроводжує ситуацію навколо «Астра Банку» від імені акціонерів – розповів Forbes, що збиток від визнання банку неплатоспроможним дорівнює активам установи й недоотриманому прибутку. Активи банку на 20 березня становили 141,99 млн гривень. За даними НБУ, збиток банку на 1 квітня 2015 року – 163,7 млн гривень.
«З точки зору міжнародного права такі дії можуть трактуватися як «експропріація майна», – каже Резніков. – Або ми в Україні захищаємо свої права і відновлюємо контроль над своїм активом, або ми шукаємо захист у міжнародних інститутах і будемо вимагати відшкодування збитків». На питання про сторону процесу – акціонерів, яких представляють юристи – Резніков відповів: «Ми не розкриваємо акціонерів». Між тим, на сайті НБУ значиться, що на 1 січня 2015 року власником 100% акцій банку був Микола Лагун.
Суди по скасування рішення НБУ про визнання банку неплатоспроможним можуть заблокувати пошук інвестора як на сам банк, так і на цікаві активи, які можуть бути пов’язані з цією установою. І опитані Forbes експерти вважають, що в даній ситуації основний конфлікт проходить якраз навколо активів, які є в Астра Банку.
Так, банки як інструмент захисту інтересів компаній стають жертвами корпоративних розбірок. «Корпоративні конфлікти − річ перманентна. Просто більша частина цих конфліктів проходить непомітно. При цьому банкам краще взагалі не втягуватися в корпоративні конфлікти − тому що при цьому є можливість зберегти клієнтів і відновити з ними нормальну співпрацю», − зазначає член керівного комітету Глобальної асоціації ризик-професіоналів і глава правління «Комерційного індустріального банку» Вадим Березовик.
Таємниці Актив-Банку
Як показує практика, домогтися сприяння влади у вирішенні корпоративних конфліктів непросто. Наприклад, навколо Актив-Банку склалася ситуація, в якій власники не можуть отримати відповіді про стан фінустанови – ні від НБУ, ні від Фонду гарантування вкладів.
На початку 2014 року акціонери банку, в тому числі – нинішній заступник міністра фінансів Оксана Маркарова, продали свою частку десяти нових особам. Тоді ж, з квітня 2014 року, в банку почалися проблеми з платоспроможністю. «Ми зіткнулися в банку з класичною кризою ліквідності – відтік тривав кілька місяців, а компенсувати його поверненнями кредитів − як строковими, так і достроковими – або заміщенням пасивів від інших клієнтів просто було неможливо», – так в інтерв’ю Forbes пояснювала причини банкрутства установи Оксана Маркарова, уточнюючи, що з квітня 2014 року не мала до банку ніякого відношення. Якраз із цього моменту в нього й почалися проблеми: банк не виконував свої зобов’язання перед клієнтами і перестав проводити платежі. Однак тимчасову адміністрацію в установу ввели тільки восени.
«Вважаю, що власника Актив-Банку було переоформлено на 10 фіктивних російських власників. Як інакше пояснити, що до квітня 2014 року банк показував хороші результати роботи й отримував рефінансування в НБУ, а з квітня 2014-го, відразу після угоди з продажу, зупинив платежі, став неплатоспроможним, що в підсумку призвело до введення тимчасової адміністрації та ліквідації установи?», – коментує міноритарний акціонер Актив-Банку Сергій Бродович. Він також намагався вийти зі складу акціонерів відомства в квітні 2014 року – однак нові власники не запропонували нормальних умов для виходу. Тепер на звернення міноритарного акціонера з проханням пояснити, що відбувалося з банком, або розповісти, які активи є в установи, не відповідають ні в НБУ, ні в інших відомствах.
Так, до 2015 року вважалося, що банк − це невід’ємний елемент ФПГ й українського бізнесу. Наприклад, невеликий банк був свого часу в Миколи Толмачова з будівельної корпорації ТММ, банк «Таврика» супроводжував «Київський ювелірний завод» Сергія Цюпка, власник корпорації «Ерде» Руслан Демчак володів однойменним банком – і так далі. Не просто так вважалося, що український парламент – це наполовину банківське лобі, тому що в депутатів або є свої банки, або вони представляють їх власників; а наполовину – експортне та індустріальне лобі.
Тепер ситуація змінюється. Три згаданих вище банки виведено з ринку – як і багато з їхніх «колег». Кампанія НБУ «з очищення ринку», розгорнута в останній рік, призвела до того, що близько півсотні установ перейшли під патронат ФГВ, а самі банки перестають сприйматися як механізми для захисту бізнес-інтересів.
«Банк – це досить дорога схема із захисту корпоративних інтересів. І він навряд чи допомагає бізнесу, враховуючи, що порядок реєстрації нового директора на підприємстві в реєстраційній службі такий, що для цього необхідно просто подати документи, а реєстратор не дивиться на їх автентичність – він не зобов’язаний це робити за законом. Досить заповнити реєстраційну карту, вирізати печатку, виконати всі процедури – і на підприємстві вже змінився директор», – розповідає екс-член Ради НБУ Василь Горбаль.
«Сушия» на трьох
Якщо роль банків девальвована, то бізнес обирає інші способи захисту – в тому числі, відкриті суди. Наприклад, така історія сталася навколо найбільшої мережі «Сушия», за якою зараз готуються позови для американських судів. Позивачем є один з акціонерів мережі – Геннадій Медведєв, якому також належать ресторани Grill do Brasil і StarBurger. Нагадаємо, що в червні 2007 року два громадянина США − Майкл Дон і Бені Голані, а також громадянин України Геннадій Медведєв заснували ТОВ «Сушия». Частки акціонерів становили 33%, 33% і 34% відповідно. При цьому автором ідеї і власником однієї з торгових марок є Медведєв. У березні минулого року рішенням зборів акціонерів Медведєва було виведено зі складу засновників ТОВ «Сушия». Відділ держреєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерського району реєстраційної служби головного управління юстиції в місті Києві провів реєстрацію нового статуту.
Майкл Дон у бесіді з Forbes сказав, що позовне рішення у справі ТОВ «Сушия» є технічним. «Він [Геннадій Медведєв] заходить у бізнес. Раніше він теж був власником, але через свої компанії. Тепер він буде володіти часткою безпосередньо», – розповів Дон. Однак судове рішення, яке є в розпорядженні Forbes, відновлює права Геннадія Медведєва на 34% частки в ТОВ «Сушия».
Сам Медведєв розповів, що фактично з березня 2014-го по грудень 2014 року не мав доступу до інформації про події. «Наразі на мою вимогу готується ревізія фінансової діяльності компанії, оскільки протягом 10 місяців я не отримував повну інформацію про стан справ у компанії. У ТОВ «Сушия» є обмеження повноважень директора щодо сум, рішення за якими він може підписувати. Але протягом 10 місяців жоден документ мені на підпис не було надано. І в разі виявлення фінансових зловживань чи махінацій вирішення питання буде перенесено в США, за місцем реєстрації співзасновників компанії – в штат Меріленд і Вашингтон, Округ Колумбія», – повідомляє Медведєв.
Глава групи компаній ТЕКТ Вадим Гриб вважає, що суди в авторитетних юрисдикціях є на сьогодні одним з вірних шляхів для захисту бізнес-інтересів. Зазначимо, що навіть МВФ у новій, так званій «амбітній» програмі співпраці з Україною ключовою вимогою визнав судову реформу.
«Партнери Геннадія Медведєва – громадяни США. Там фінансові махінації та ухилення від податків – серйозне порушення. Тому логічними є суди на території США у разі виявлення будь-яких порушень у діяльності компанії за період, коли Медведєв не мав доступу до інформації та управління ТОВ «Сушия». Зрозуміло, що якщо рішення прийматиметься в США, воно буде прийнято на користь Медведєва», – розповідає Гриб. Він пояснює, що громадяни Сполучених Штатів зобов’язані декларувати отриманий дохід у США. Якщо ж вони в результаті схем отримують якийсь «кеш» в Україні – то це за американськими законами є злочином.
«Подібні корпоративні конфлікти зустрічаються все частіше. Тому люди намагаються страхуватися за англійським законодавством, наприклад, через трасти або компанії в британських юрисдикціях», – характеризує ситуацію Гриб.
Судові надії
Суддя Вищого господарського суду України Віталій Корсак вважає, що українське процесуальне та матеріальне законодавство перебуває в тому стані, коли кожен може сповна реалізувати свої права на судовий захист. «Але за умови належного виконання законодавства. Якщо виконання закону немає, його якість не грає ніякого значення», – підкреслює Корсак.
«Якщо судове рішення не виконано, сам по собі судовий процес втрачає сенс, оскільки порушене право реально не відновлено. Водночас законодавство, яке регулює виконання судових рішень, сконструйовано таким чином, що суди не мають достатнього впливу на цей процес, – розповідає Корсак. – Недоліки виконання судових рішень можуть впливати на загальний рівень недовіри до судової системи, щось на зразок «який сенс звертатися до суду, якщо його рішення не виконуються».
За словами судді, про систему господарських судів свідчить статистика звернень з позовами до Європейського суду з прав людини щодо питань, пов’язаних із розглядом господарських суперечок. «Таких звернень мінімальна кількість у порівнянні з загальними й адміністративними судами. Ці дані безпосередньо свідчать про якість роботи системи господарських судів і вказують на те, що в цілому в цій системі сторона цілком може реалізувати своє право на судовий захист», – вважає Корсак.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
