1332
Електронні торги: хто заробить на тендерах
— Казна та Політика
В Україні з’являється новий ринок – електронних тендерних послуг для держави.
Приватні інтернет-майданчики допоможуть держкомпаніям знаходити найкращі пропозиції по оголошених тендерах.
Натомість вони будуть стягувати плату зі всіх учасників державних закупівель.
Уже в 2015 році доходи таких сервісів можуть перевищити 1 млрд грн.
Вислизають мільярди
Щорічно Україна витрачає понад 100 млрд грн з бюджету на закупівлю товарів і послуг для державних підприємств.
До 40% цих коштів, за різними оцінками, осідає в кишенях недобросовісних чиновників, які відповідають за закупівлі.
Щоб мінімізувати нецільове використання коштів і розширити коло постачальників, які можуть претендувати на держзамовлення, чиновники з Адміністрації президента спільно з громадськими активістами та бізнесом ініціювали перехід на електронну систему торгів.
Ідея інтернет-тендерів не нова. В Україні її озвучували представники попередньої влади з 2011 року. Був навіть прийнятий відповідний закон. За словами радника АП Марії Горностай, процес не пішов – тоді держава не змогла домовитися з приватними майданчиками. Тепер все почали з нуля.
У тому числі – відмовилися від ідеї створення системи на базі існуючих сайтів tender.me.gov.ua і ips.vdz.ua (ДП “Зовнішторгвидав України”), де зараз публікується інформація про проведення держзакупівель та їх результати. За словами Горностай, рівень довіри бізнесу до таких ресурсів вкрай низький.
“Заступник директора” Вісника державних закупівель “(державний інформаційний бюлетень. – Ред.) притягувався до кримінальної відповідальності за появу на порталі тендерів заднім числом, і вже через місяць після обвинувального вироку був відновлений на посаді”, – розповідає вона.
Чиновник додає, що вже півтора місяці громадські організації “кліщами” витягують з “Вісника” бази даних про тендери. Саботаж долається тільки за допомогою окремих розпоряджень міністра.
Prozorro або мутнувато?
Пілот нової системи електронних держзакупівель під назвою Prozorro стартував у лютому 2015 року. Його використовують для допорогових закупівель товарів – до 100 тис грн і послуг – до 1 млн грн. Їх проведення регулюється набагато менше, ніж “дорогі” тендери, і не потребує складних змін до законодавства.
Система являє собою центральну базу даних, яка постійно оновлюється, і модуль аукціону, до якого можуть підключатися електронні торгові майданчики приватних компаній.
До системи також підключений модуль моніторингу та аналітики. Для доступу до бази оголошених тендерів учасники можуть використовувати будь-який майданчик.
Розробила систему львівська компанія “Група квінта”, а роботу курирує Мирослав Опир. Компанія працює за договором з організацією Transparency International Ukraine. Остання формально є замовником та власником системи, так як юридично організації Prozorro не існує.
Як розповіла Горностай, в команді проекту – також співробітники Мінекономіки.
Координатор розробки IT-систем Андрій Кучеренко та координатор по роботі зі ЗМІ Христина Гуцалова – це волонтери, які не отримують зарплату в проекті. Кучеренко також працює в аналітичній компанії EY, а Гуцалова – менеджер по просуванню і розвитку майданчика електронних торгів Fabrikant.ua.
За словами Опира, його компанія підписала папери про відмову від прав на систему. Після тестування Transparency International Ukraine передасть її державі.
Тендерна тусовка
Зараз до бази даних про тендери підключено шість компаній та їх майданчиків: Prom.ua, E-tender, SmartTender.biz, Newtend, PublicBid, NetCast. Крім них в Україні є й інші компанії, які надають електронні тендерні послуги, але вони до державної системи не підключені.
Як розповідає Горностай, майже всі вони ведуть переговори про підключення до центрального модулю бази даних. В тому числі, великі Fabrikant.ua і Ts.ua.
Перша, згідно з реєстром Мін’юсту, належить кіпрській компанії Seferan Development Ltd. За даними джерел ЕП, майданчик працює за франшизою російської Fabrikant.ru, а її фактичним власником є “Смарт холдинг”. Вхідні в нього компанії через Fabrikant.ua продають свої продукти.
У другій майданчики – Ts.ua – ті ж власники, що й у найбільшого хмарного дата-центру “Парковий”, який знаходиться під вертолітним майданчиком в бізнес-центрі на столичній Парковій алеї. Це кіпрська компанія DB Venture Investments, Віталій Філатов, Денис Бурдук і Едуард Дяченко.
За останні три роки Ts.ua співпрацювала з комерційними та державними компаніями, серед яких “Київпастранс” і “Київводоканал”.
На порталі працює кілька менеджерів, які самостійно знаходять пропозиції для замовників. За словами Бурдука, при використанні майданчиків держкомпаніям в середньому вдалося заощадити 26% коштів.
Час платити
Кожен майданчик, що підключив до Prozorro, заплатила по 10 тис дол. За словами директора департаменту B2B / В2G закупівель Prom.ua Миколи Жандорова, ці кошти пішли на розробку ядра системи і зарплату девелоперам.
“Надалі планується, що матеріальне обслуговування системи буде проходити за рахунок внесків постачальників”, – додає він.
З 20 квітня майданчика ввели плату від постачальників за подачу пропозицій. На сайті Transparency International Ukraine повідомляється, що вартість подачі пропозиції складе 350 грн на закупівлі, очікувана ціна яких – більше або дорівнює 35 тис грн. Поки введена знижка 50%, і ця сума становить 175 грн.
Кошти залишаються майданчикам і дозволяють частково компенсувати свої інвестиції в розробку Prozorro. Частина цих грошей піде на майбутні пожертвування майданчиків, необхідні для подальших розробок і постійного адміністрування центральної бази даних.
У повідомленні Transparency International Ukraine говориться, що так перевіряється можливість самофінансування. Ініціатори Prozorro хочуть переконатися, що плата за пропозиції не зупинить постачальників від участі в торгах.
“Після завершення пілотного проекту ми підведемо його підсумки, безкоштовно передамо базу даних державі, і воно буде її регулювати. Ми робимо експеримент, щоб забезпечити державу якісною інформацією”, – йдеться в повідомленні Transparency International Ukraine.
За оцінками Prom.ua, за півтора місяці з початку роботи Prozorro через систему пройшло 192 закупівлі на 961 млн грн.
Серед держорганів і підприємств через Dz.prom.ua ведуть закупівлі Нацбанк, МЗС, ДП НАЕК “Енергоатом”, Міноборони, Мін’юст, КМДА, Одеський морський торговельний порт, Держуправління справами, Львівська міськрада, Мінінфраструктури.
За даними джерел ЕП, на Prom.ua припадає понад 80% замовлень в системі Prozorro. Правило про допорогових закупівлях дотримуються всі відомства, крім Міноборони. Через це середня сума одного тендера – кілька мільйонів.
Кіт у мішку
Опитані ЕП учасники ринку позитивно ставляться до нововведення, хоча не заперечують: до державної системи поки багато питань. Наприклад, незрозуміло, як проект буде фінансуватися в подальшому.
Роблячи перший внесок, компанія-партнер бере на себе зобов’язання допомагати грошима надалі. Причому суми не обмовляються. Крім того, існує ризик, що чиновники будуть просувати окремі майданчики, що працюють з Prozorro, на шкоду іншим.
Горностай розповідає, що модель обслуговування системи ще не оформлена. “Вона будуватиметься на принципах максимізації ефективності та мінімізації витрат. В ідеальному випадку – система буде самоокупною”, – говорить вона.
Як будуть забезпечуватися рівні умови для всіх? Відповісти на це питання, вважають ініціатори проекту, повинен регулятор. Він створить законодавчу базу для електронних торгів і визначить, яка модель буде використовуватися.
Жандоров розповідає, що в світі є два підходи до питання архітектури електронної системи держзакупівель: моно- і мульти-платформна системи.
Розрізняються вони тим, що система базується або на єдиній для всіх онлайн-платформі, або на декількох онлайн-платформах, які можуть бути обрані держзакупщиками і постачальниками для проведення тендерів.
Наприклад, у Грузії була запущена система держзакупівель, яка діє на моно-платформі. Вона була розроблена і запущена Агентством держзакупівель як єдина платформа для всіх закуповують організацій. Плюси такого підходу – єдина точка доступу для всіх і централізація всієї інформації про закупівлі.
Мінус такого підходу – відсутність конкуренції між розробниками. Деякі експерти вважають, що держава не повинна займатися розробкою програмного забезпечення, а лише встановлювати стандарти і вимоги до системи, яка може бути розроблена приватними розробниками.
Мульти-платформні системи зазвичай застосовуються або у відносно великих країнах, наприклад у Росії, або в країнах, де сильно розвинений IТ-сектор, і існує сильна конкуренція між провідними ІТ-сервісами.
Цей підхід застосовується в Португалії, відносно невеликий країні, але з добре розвиненим IТ-сектором. Головний плюс такої системи – безліч приватних майданчиків і висока конкуренція між ними, що позитивно позначається на кількості і якості додаткових сервісів.
Вікторія Власенко
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
