491
Кадрове перезавантаження: хто і як займає міністерські крісла
— Світ
У березні відбулася третя хвиля призначень до держорганів. Після виборів президента і парламенту міністри, які прийшли з бізнесу, почали набирати собі заступників і начальників департаментів. Голови відомств застосовують різні, але перевірені на практиці методи.
Міністр аграрної політики Олексій Павленко і міністр фінансів Наталія Яресько вчинили інакше. Вони формували команду заступників із колишніх колег. Новий перший заступник Павленка раніше був його підлеглим в агрохолдингу «Райз». А Яресько, яка до цього управляла інвестиційною компанією Horizon Capital, запросила заступником колегу Оксану Маркарову, яка очолювала інвестиційну групу «ITT-Інвест». У «підтягуванні своїх» немає нічого поганого, запевняють фахівці з добору персоналу. У бізнесі керівники, ідучи в новий проект, часто забирають із собою підлеглих, оскільки в зіграної команди більше шансів досягти результату, ніж у щойно сформованої. «Міністри нині як на війні. А на війні дуже важливо, хто в тебе стоїть за спиною», – міркує партнер з роботи з клієнтами Pedersen&Partners Володимир Коломоєць.
Який підхід не застосовували б, у новому уряді роблять ставку на технократів – людей із бізнесу віком від 30 до 45 років, націлених не на процес, а на результат. Перевагу віддають кандидатам, які змогли домогтися вагомих результатів у своїй кар’єрі. Наприклад, заступник міністра економіки Руслан Корж був керуючим партнером по країнах СНД глобальної консалтингової компанії A.T. Kearney, заступник міністра фінансів Артем Шевальов – колишній представник України в ЄБРР.
У березні гучні призначення відбулися і в Нацбанку. Виконувачем обов’язків заступника голови відомства Валерії Гонтаревої став Дмитро Сологуб, який раніше керував департаментом аналізу й досліджень у Райффайзен Банку Аваль. Він відповідатиме за монетарну політику регулятора. Forbes ще в січні пророкував цю посаду амбітному банкірові. Сологуб вважає її першою сходинкою до посади голови НБУ.
За спиною
Паралельно в міністерствах змінюють керівників середньої ланки – голів департаментів. Як правило, теж на людей із ділового середовища: консультантів, юристів, аудиторів, інвестбанкірів. Сьогодні держапарату як ніколи потрібні антикризові менеджери, які вміють швидко мислити і працювати у стресових ситуаціях. Українському бізнесові доводиться працювати в таких умовах останні п’ять років. Особливо інвестиційним банкірам. Цим рекрутери пояснюють їхню масову «міграцію» на держслужбу. «У них є досвід роботи в жорстких дедлайнах, вони хороші переговорники, здатні вирішувати широке коло питань», – зазначає Бондар. «Вони знають, як реалізовувати конкретні проекти. Адже їхнє основне завдання – швидко розвинути бізнес, щоб вигідно його продати», – додає Коломоєць.
Утім, не всі з них, за словами рекрутерів, надовго затримаються на держслужбі. Їхній прихід – відповідь на потреби часу. У держсекторі вони матимуть попит до настання спокійних часів. Потім зросте потреба у «стабільніших» менеджерах. Чи лобіюватимуть нові призначенці інтереси своїх колишніх роботодавців? Однозначної відповіді ніхто не дає. Поки що головним стримувальним фактором для них є публічність. «Не існує надійнішого контролю, ніж суспільний, – упевнений Бондар. – Нині всі держслужбовці на виду. Кожну їхню дію розглядають під мікроскопом».
Тетяна Писана
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
Також за темою
У США фотографуватимуть іноземців на в’їзді та виїзді для створення бази даних розпізнавання облич
Де у світі живе найбільше мільярдерів
У Чехії зросла кількість українських біженців після дозволу виїзду чоловіків до 23 років
Трамп скоротив квоту на прийом біженців до 7,5 тисячі. Це найнижчий рівень за 40 років
Єврокомісія вимагає від Угорщини, Словаччини та Польщі скасувати обмеження на український експорт
Нові санкції завдадуть росії щорічних втрат на 50 мільярдів доларів — Зеленський
