749
Машинна боротьба
— Казна та Політика
Українське машинобудування, створене за часів СРСР, звичайно ж, орієнтоване на збут продукції на території Союзу. Більшість стандартів і ТУ, розроблених ще в ті часи, діють досі, тому відповідають стандартам СНД, але при цьому в ЄС навряд чи будуть конкурентоспроможні.
У пошуках ринків
Найбільше пощастило в машинобудівній галузі таким гігантам, як харківський «Турбоатом», що випускає агрегати для електростанцій, та запорізький завод «Мотор Січ» Вячеслава Богуслаєва, що продукує вертолітні двигуни. Обидва підприємства зуміли втриматися на плаву і навіть збільшити прибуток. Однак, на думку експертів, чимала заслуга в поліпшенні їхніх фінансових результатів належить девальвації гривні.
Крім того, у важкий для всього машинобудування рік «Турбоатом» і «Мотор Січ» змогли утримати ситуацію «в силу унікальності виробництва». Конкурувати з ними спроможні лише лічені компанії в світі.
Однак треба розуміти, що подальше просування на світові ринки для того самого заводу «Мотор Січ» справа вельми проблематична. Адже для нормальної експлуатації та обслуговування авіадвигунів потрібна відповідна інфраструктура і фахівці, знайомі з особливостями конкретної техніки. Природно, що в Європі та США техніка спеціалізується на двигунах звичних світових брендів. Не варто забувати і про жорстку конкуренцію – великі світові корпорації так просто не погодяться пустити на давно «обжитий» ними ринок нового учасника. Тому для успішного розвитку «Мотор Січі» потрібно зробити світовому ринку унікальну пропозицію, від якої буде складно відмовитися. Однак є шлях простіший – продовжити співпрацю з російськими авіабудівниками.
Машинобудівне піке
На багатьох машинобудівних підприємствах на сьогодні стоїть питання не розвитку, а виживання. За даними експертів, через закриття ринку з РФ українське машинобудування стрімкими темпами скорочує виробництво.
Як показує статистика, найбільше падіння виробництва зафіксовано в транспортному машинобудуванні. Особливо це стосується виробництва залізничного транспорту. Наприклад, у 2013 році в Росію відправлялося 71% всієї експортної продукції для залізниць. Вражає також динаміка зменшення випуску вантажних вагонів. За даними Держстату, в першому півріччі 2014 року підприємства цієї підгалузі виготовили всього 3,5 тис. вагонів, у той час як потужності вагонобудівників становлять близько 38 тис. вагонів на рік. Не менше постраждав і український автопром.
Якщо говорити про конкретні підприємства і їхні втрати, то, приміром, харківський Завод «Електроважмаш», який випускає турбогенератори, електродвигуни, шахтні підйомники, бурові установки і т.д., після анулювання замовлень із РФ втратив $41 млн.
Найбільше підприємство з випуску кабельно-провідникової продукції на Україну – завод «Південкабель», дві третини партнерів якого перебувають на території Росії, після розриву зв’язків недоотримав $12,4 млн. Для деяких підприємств розрив зв’язків із Росією і проблеми, що виникли через це, призвели до закриття.
Вже зрозуміло, що продукцію машинобудування так просто переорієнтувати на світові ринки не вийде – для цього потрібно пройти довгий шлях. Якщо ж говорити про поточні проблеми, зараз збувати призначену для Росії продукцію машинобудування на інших ринках України навряд чи вдасться.
Ганна Петрова
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
