324
Чи вдасться Китаю здійснити "м'яку посадку"?
— Світ
Практично всі країни намагаються добитися прискорення темпів зростання, однак у Китаї ситуація дзеркальна. Уряд країни намагається домогтися уповільнення темпів зростання ВВП до стійких значень. Китай поступово переорієнтовується на внутрішній попит і ринок послуг, тому уповільнення є одночасно та неминучим, і бажаним процесом.
ЗАГАДКОВЕ СТИСКАННЯ ЕКОНОМІКИ КИТАЮ
Однак, на погляд професора економіки Гарварда Кеннета Рогоффа, проблеми, з якими стикається економіка Китаю, настільки великі, що ніяких гарантій в успішності “м’якої посадки” не існує.
Зростання економіки Китаю залежить від стану економіки його торговельних партнерів, тому ефективність подібної моделі зростання, орієнтованої на експорт, повинна знижуватися. Як наслідок, настільки ж неминуче зниження рентабельності колосальних інвестицій в інфраструктуру, більша частина яких спрямована на розвиток експорту.
Хоча проблеми із забрудненням повітря і браком води в багатьох регіонах Китаю стали дуже гострими, якість життя тут, проте, має рости, також як і обсяги споживання. Однак в економіці, де розмір боргу різко злетів до позначки 200% ВВП, не просто почати зниження темпів росту, не викликавши тим самим масштабне банкрутство амбітних інвестиційних проектів. Навіть у Китаї, де влада накопичила значну подушку фінансової безпеки, одного банкрутства, порівнянного з падінням банку Lehman Brothers, буде достатньо, щоб спровокувати серйозну паніку.
Лише уявіть, як важко спланувати м’яку посадку в ринковій економіці. Чимало рецесій були викликані або посилені циклами жорсткості грошово-кредитної політики. Колишнього главу Федеральної резервної системи США (ФРС США) Алана Грінспена називали в 1990-х рр. “Маестро”, тому що йому вдавалося одночасно і стримувати інфляцію на низькому рівні, і підтримувати високий зріст економіки. Уявлення про те, що в плановій економіці простіше проводити контрольоване стискання, є досить спірними, оскільки в таких країнах політики реагують лише на дуже гучні ринкові сигнали. Офіційний Китай прогнозує зростання в розмірі 7,5%. Будь-хто, хто очікує 7% зростання економіки, вважається “ведмедем”, а ті, хто пророкує зниження темпів зростання до 6,5%, відразу оголошуються безумцями.
У більшості країн настільки мала різниця в цифрах вважається незначною. В США квартальне зростання ВВП в першій половині 2014 варіювався від -2,1% до +4,6%. Можна бути впевненим в тому, що китайське зростання коливається сильніше, ніж про це говориться офіційно. Частково це викликано тим, що місцеві чиновники зацікавлені прикрашати дані для звітів перед центральними органами влади.
Так що ж зараз відбувається з економікою Китаю? Багато свідчить про те, що її зростання суттєво сповільнилося. Ось один яскравий факт: різко пригальмував зростання попиту на електроенергію. За перші вісім місяців 2014 він виріс менш ніж на 4%. Настільки низький рівень останній раз був відзначений в розпал світової фінансової кризи в 2008 р. Під час нинішньої модернізаційної гонки Китаю споживання електроенергії зазвичай росло швидше, ніж ВВП, а не повільніше.
Ослаблення попиту на електроенергію спровокувало кризу у вугільній промисловості Китаю: багато шахт фактично збанкрутували.
Інша класична ознака проблем в економіки – падіння цін на житло. Точний рівень падіння оцінити важко, бо основні індекси цін на житло враховують лише ціну пропозиції, а не реальних угод (подібна проблема з даними є і в інших країнах, наприклад, Іспанії).
Експорт, звичайно, теж сповільнився через мляве зростання економіки у світі. Постачальники сировини, наприклад Австралія, Індонезія і Бразилія, вже відчули ефект від уповільнення китайського зростання, так само як і країни на зразок Німеччини та Швейцарії, які залежать від задоволення ненаситного попиту Китаю на капіталомісткі товари.
На жаль, китайська статистика не настільки надійна, як дані, що описують стан справ в розвинених країнах, тому важко з упевненістю судити про те, що відбувається в Китаї насправді. Споживання електроенергії звичайно є самим надійним індикатором зростання, але якщо економіка зміщується в бік послуг, а в багатьох енергоємних галузях, наприклад виробництві цементу або сталі, зростання сповільнюється, то цілком можливо, що перед нами всього лише симптоми перенастроювання економіки.
Також варто відзначити, що зниження цін на житло відбувається після короткого періоду, коли вони збільшилися майже вдвічі, тому важко сказати, з чим саме зіткнувся Китай – помірною та здоровою корекцією або повним колапсом. Якщо економіка континентальної Європи відновиться так само, як це вже сталося в США і Великобританії, темпи зростання китайського експорту можуть повернутися до колишніх висот.
Що здається зрозумілим, так це готовність керівництва Китаю проводити ринкові реформи, схвалені на Третьому пленумі ЦК КПК в 2013 р. Агресивну антикорупційну кампанію президента Сі Цзіньпіна можна розцінити як підготовку до придушення політичного опору подальшої економічної лібералізації. З іншого боку, існує думка, що до цих пір китайська корупція була швидше податком, ніж бар’єром, тому радикальна зміна правил гри може сама по собі спровокувати різке падіння виробництва.
Чи зможе влада Китаю здійснити м’яку посадку економіки, займаючись одночасно викоріненням корупції, боротьбою за екологію і лібералізацією ринків, націленої на довгострокове зростання? Ставки високі. Якщо Китай перестане рости, падіння світової економіки буде набагато серйозніше, ніж під час недавньої кризи, викликаної звичайною американською рецесією.
Оскільки темпи зростання Китаю дуже високі, простір для падіння великий. Це створює величезну потенційну вразливість як для західних ринків акцій, так і для західних експортерів. Зараз у світі два великих гравці посилюють кредитно-грошову політику. Але якщо дії ФРС США легше зрозуміти, це абсолютно не означає, що вони мають більше значення за своїми наслідками для світу, ніж те, що відбувається в Китаї.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
