302
Людина з парасолькою
— Світ
Другий тиждень у Гонконзі не припиняються масові демонстрації. За минулі вихідні чисельність протестувальників зменшилася, але кількість сутичок з противниками опозиційного табору тільки зросла. Сторони закидають один одного ультиматумами: мітингувальники вимагають відставки головного міністра Гонконгу Лян Чженьіна і виборчої реформи, влада ж має намір в найкоротші терміни звільнити вулиці від демонстрантів.
Мітинги почалися в середині вересня з кількох студентських об’єднань, проте пізніше університетські викладачі, клерки, бізнесмени додали багато нових фарб у палітру протесту. Це ускладнює вузьку класифікацію руху (як студентського, профспілкового, ліберального і т.д.) і дозволяє спекулювати на історичних аналогіях.
Російські державні ЗМІ вказують на схожий сценарій розвитку гонконгських подій з київським Майданом. Дійсно, після непослідовних дій влади студенти організували демонстрацію, придавлену спецназом. Дивлячись на поліцейську вседозволеність, до протесту приєдналися представники інших вікових і соціальних верств. Деякі вітчизняні коментатори йдуть далі і вбачають в гонконзьких подіях руку Вашингтона. «Американці та англійці відверто підтримують гонконгський Майдан – хочуть попсувати нерви Китаю і продемонструвати свої можливості на його території. Мовляв, ви хочете обігнати нас економічно? ! Ось вам «кольорова революція» – заявив у недільному ефірі 5 жовтня російський телеведучий Дмитро Кисельов.
Півтора десятиліття інкубації
Джерелом поточного протистояння став основний закон Гонконгу, оформлений за десять з гаком років до початку епохи «кольорових революцій». Текст документа був підписаний англійцями і китайцями в квітні 1990 року як майбутня конституція міста після передачі суверенітету над ним Китаю. У липні 1997 року 99-річна оренда регіону Британією підійшла до кінця, і Гонконг перейшов під управління КНР.
Стаття 45 говорить, що перший час градоначальник обиратиметься Комітетом вибірників, члени якого визначені на місці і затверджені Пекіном. Зрештою за певних обставин передбачається перехід до загального виборчого права. Поняття «в кінцевому підсумку» і «певні обставини» і стали предметом диспуту влади і опозиції, що продовжується вже десять років.
У квітні 2004 року Постійний комітет китайського парламенту висловився проти загального голосування на виборах голови міста в 2007 році і зборів у 2008 році. У грудні 2007 року Пекін все ж заявив про можливість переходу до прямих виборів, але не в 2012-му, а в 2017 році. По суті, влада відстрочили вирішення проблеми, але і залишили час для проведення консультацій і народного обговорення.
У 2012 році Комітет вибірників призначив новим главою мегаполісу Ляна Чженьіна, який не раз негативно висловлювався про демократичний рух. Той факт, що урядова газета «Народний щоденник» у своїй статті звернулася до нього «товариш», породив чутки про членство Чженьіна в Компартії КНР (за Основним законом головний міністр Гонконгу зобов’язаний бути безпартійним).
Обрання Чженьіна дало поштовх до обговорення прийдешньої реформи. В січні 2013 року ад’юнкт-професор права Гонконзького університету Бенні Тай опублікував в Гонконг економічний журнал статтю із закликом до громадянської непокори, якщо реформа буде «спущена на гальмах» Пекіном. З цієї статті почався його рух «Оккупай Сентрал», опоненти якого вже влітку організували «мовчазну більшість».
Консультації з реформи завершилися в липні 2014 року, і 31 серпня Постійний комітет китайського парламенту вирішив: в 2017 році в Гонконзі пройдуть перші загальні вибори глави міста. Проте Пекін визначатиме всіх трьох кандидатів з бюлетеня, а потім і стверджувати переможця на посаді. Введення «адміністративного фільтра» і, по суті, обман демократичних сил вивів у вересні на вулиці спочатку студентів, потім їх викладачів та інших прихильників глибоких реформ.
Головні гравці
Сторону протестуючих в західній пресі прийнято називати в тому числі «пандемократичним табором», однак ця назва характерна скоріше для ліберального флангу гонконгського закзібрання. В реальності розташування городян по обидві сторони барикад слабо залежить від конкретних партійних уподобань.
Ядром протесту залишаються студенти, деякі з яких ще не мають необхідного для голосування віку. Приміром, 17-річний Джошуа Вонг, лідер студентської групи Scholarism. Слідом за учнями на вулиці вийшли їх викладачі: у тому числі засновник руху «Оккупай Сентрал» Бенні Тай.
З початку 2013 року, «Оккупай Сентрал» позиціонувало себе як акумулююча сила протестів на випадок провалу виборчої реформи. З появою перших мітингів акцію громадянської непокори рух планував розпочати 1 жовтня, проте розгін студентської демонстрації змусив Бенні Тая виступити на три дні раніше.
З одного боку, «Оккупай Сентрал» привнесло в протестний рух велику кількість прихильників. За підрахунками Stratfor, якщо Scholarism вивів на вулиці 26 вересня близько 1,5 тис. протестуючих, з приєднанням «Оккупай» чисельність табору зросла до 190 тис. чоловік. З іншого ж – будучи об’єднанням різнорідних сил, «Оккупай» зробило таким і все протестний рух.
«Оккупай», яке очолюють два професори і баптистський пастор, являє собою скоріше не рух, а ідею громадянської непокори, якщо Пекін відмовиться вводити прямі вибори глави міста відповідно до основного закону Гонконгу. Знайшовши підтримку серед радикальних демократів, ідея Бенні Тая вивела на вулиці десятки тисяч людей із різних соціальних груп.
Противники опозиції, зрозуміло, центральна влада в Пекіні, а також нинішній глава міста (головний міністр) Лян Чженьін зі своїми прихильниками. Китайське керівництво веде з протестуючими насамперед інформаційну війну: блокує сервіси Instagram, WeChat, намагається максимально обмежити телетрансляції мітингу в національних та іноземних ЗМІ. Про використання регулярної армії мова поки не йде, оскільки розгін демонстрації, подібно подіям на площі Тяньаньмень в 1989 році, спричинить надзвичайно важку дипломатичну кризу. За даними Reuters, на території Гонконгу в гарнізонах розташовуються близько 8-10 тис. солдат.
Акціонери протесту
У самому Гонконзі прихильники влади представлені двома основними рухами: «Альянсом за мир і демократію» і «Мовчазна більшість за Гонконг». Обидві сили позиціонують себе як прихильники помірної поетапної виборчої реформи і противники радикалізму «Оккупай Сентрал». Граючи на побоюваннях старожилів через повторення Тяньаньмень, ці рухи висунули гасло «Демократія без хаосу» в надії переманити до себе помірно налаштованих городян.
«Альянс» і «Мовчазна більшість» послідовно грають роль антипода радикальних демократів. Після проведеного «Оккупай Сентрал» в липні 2014 референдуму про загальному голосуванні «Альянс» запустив збір підписів «тих, що підтримує загальне голосування, але не жорстокість і заклики «Оккупай» до непокори». Примітно, що обидві акції зібрали приблизно по 800 тис. голосів.
Опозиція звинувачує помірний рух в розпалюванні ненависті і страху. Так, в червні «Мовчазна більшість» виклала на YouTube ролик під назвою «Вони зруйнують місто!” З описом наслідків можливого мітингу «Оккупай» аж до транспортного колапсу і військової операції. З початком демонстрацій активісти «Альянсу» почали збирати дані про студентів, які бойкотують, щоб «врятувати підростаюче покоління від експлуатації радикалами».
Проте ситуація на вулицях міста викликає побоювання навіть у прихильників ліберального табору. «Мене дуже турбує наростаюча поляризація суспільства. Син відмовляється говорити з батьком, чоловік з дружиною і так далі», – заявив The New York Times бізнесмен Лау Найкеун, один з творців Основного закону Гонконгу.
Георгій Макаренко
За матеріалами: РБК
Поділитися новиною
