564
Дослідний зразок
— Казна та Політика
Рано чи пізно війна на сході закінчиться, і країні доведеться задуматися про довгострокову стратегію розвитку. Завдання непросте. За роки незалежності українські лідери не замислювались над довгостроковими планами, концентруючись на сьогохвилинних обіцянках. Крім того, проблема ускладнюється значним обмеженням нехай і неефективних, але вельми зручних економічних відносин з Росією.
Досвід яких країн могла б використати Україна? Розглядаються різні варіанти: від досвіду «азіатських тигрів», зокрема Сінгапуру, до практики грузинських реформ. Успіхи Сінгапуру й Грузії безперечні, але, на мій погляд, в України і цих держав відмінностей більше, ніж подібності. Перш за все – в масштабі. Економічні реформи в обох країнах здаються швидше успішними лабораторними випробуваннями, позитивний результат яких не завжди може бути повторений в промислових масштабах.
На мою думку, для України найбільш прийнятним зразком могла б стати Польща. Розмір країни, кількість населення, рівень його освіти, історичні традиції і структура економіки – ось фактори, що дозволяють західному сусідові стати прикладом для наслідування.
За допомогою радикальних реформ Польщі вдалося ефективно інтегруватися в економіку ЄС, насамперед у ланцюжок поставок Німеччини, і в той же час добитися стабільного зростання внутрішнього попиту. Сьогодні на країни ЄС припадає 60-70% всієї зовнішньої торгівлі Польщі, трохи менше половини від цього – частка Німеччини. А проведення ефективної приватизації, реформування фінансової системи, радикальна лібералізація податкового та пенсійного законодавства, посилення бюджетної дисципліни дозволили Польщі створити умови для стрімкого розвитку малого та середнього бізнесу. Завдяки такому підходу, заснованого на розумному балансі внутрішніх і зовнішніх джерел зростання, ця країна демонструвала стабільне зростання ВВП навіть в період останньої кризи.
У найближчі роки структура української економіки неминуче зміниться. Металургія і хімія, які раніше домінували, втратять колишню значимість в силу фундаментальних політичних і економічних причин. Розрив торгових зв’язків з РФ позначиться на ціні енергоресурсів. У поєднанні з високою вартістю капіталу це практично позбавить українські хімічні і металургійні компанії можливості створювати яку-небудь додану вартість.
З такими ж проблемами довелося зіткнутися і Польщі, яка ще в 1990-х роках під час «шокової терапії» зуміла покінчити з домінуючою роллю неефективних підприємств важкої промисловості. В результаті реформ частка індустріального виробництва в структурі ВВП країни скоротилася до рівня 31%, відвівши головну роль сектору послуг – 62%.
Необхідність глибокої реструктуризації української економіки очевидна. І цей процес вже почався з стійкого зростання компаній агросектору. У 2013 році частка сільськогосподарського виробництва в структурі ВВП України склала близько 10%, потіснивши хімію і наздогнавши металургію. Галузь стала другим джерелом надходження валюти – майже 16% експорту.
Ще один важливий урок польського досвіду – реформування фінансової системи. Українським компаніям необхідно відкрити дорогу на ринки капіталу. Успіхи Польщі в цій сфері безпрецедентні, про що найкраще свідчить той факт, що не тільки польські, а й багато компаній України змогли знайти фінансування, розмістивши акції саме на Варшавській біржі.
Наслідки війни і провал ключових в минулому галузей відправлять українську економіку в нокдаун.
Проте нокдаун – не нокаут, і історія Польщі демонструє, що навіть після важкого нокдауну (в даному випадку «шокової терапії») справжні бійці стають чемпіонами. Економічних успіхів можна добитися і без нафти і газу, просто потрібно мати голову на плечах, бажання працювати і менше красти. Досвід Польщі, яка зуміла перетворитися з неповороткого постсоціалістичного «важкопромислового монстра» в країну з сучасною економікою, що займає шосте місце в табелі про ранги ЄС і двадцятий рядок у списку найбільших економік світу, – ліпший тому доказ.
Іван Компан
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
