13951
Ебола викликала в Західній Африці подобу зомбі-апокаліпсису
— Світ
Ані зусилля лікарів, ані масована іноземна допомога, ані введення карантинних зон не допомагають зупинити поширення смертельної хвороби, від якої немає ліків.
Історія з поширенням лихоманки Ебола чим далі, тим більше нагадує лихий голлівудський трилер про орди зомбі, які стрімко поширюються на планеті. Різниця тільки в тому, що тілюди, які підхопили заразу в більшості випадків (60-90%) просто вмирають, а Героя, який за пару годин придумав би рятівну вакцину, на горизонті поки не видно.
Історія з поширенням лихоманки Ебола чим далі, тим більше нагадує лихий голлівудський трилер про орди зомбі, які стрімко поширюються на планеті. Різниця тільки в тому, що тілюди, які підхопили заразу в більшості випадків (60-90%) просто вмирають, а Героя, який за пару годин придумав би рятівну вакцину, на горизонті поки не видно.
Як і годиться за законами жанру, все почалося з непомітного інциденту. У грудні минулого року в сільську лікарню в Гвінеї поступив дворічний хлопчик з температурою і лихоманкою. Лікарі з усіх сил намагалися врятувати його, але нічого не змогли зробити: дитина незабаром померла, причому правильний діагноз йому так і не поставили.
Західна Африка – регіон відсталий, де багато жебраків. Дворічні хлопчики там вмирають із сумною регулярністю, тому цей випадок міг би пройти непоміченим. Однак незабаром симптоми незрозумілої хвороби стали проявлятися у його матері, бабусі і сестри, які також через деякий час померли. Але найнеприємніше, недуга почала викошувати людей, які близько спілкувалися з членам нещасної родини, в тому числі – з інших сіл.
До лютого хворих було вже 35, а померлих – 23. Ситуація потурбувала уряд країни, який повідомив про те, що відбувається Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ). Фахівці, які прибули до Гвінеї для з’ясування ситуації, діагностували у хворих Ебола – хвороба, яка раніше в цих краях не зустрічалася. Саме тому, власне, місцеві лікарі і не могли відразу поставити правильний діагноз хворим.
В Гвінею прибули фахівці благодійної організації Лікарі без кордонів (ВБГ), які вже в квітні, оцінивши ситуацію на місці, оголосили, що регіон знаходиться на порозі “безпрецедентною спалаху захворювання”. Американці, також направили до Західної Африки своїх фахівців-епідеміологів, сказали, що проблема є, але Ебола ще можна зупинити.
Як виявилося, американці були неправі. Поки боротьба з хворобою йшла в Гвінеї, кілька заражених людей вже встигли опинитися в сусідніх Сьєрра-Леоне та Ліберії. В ліберійську столицю Монровію поступила жінка з Гвінеї, у якої були ті самі симптоми. Місцеві лікарі, як і у випадку з хлопчиком, не розібралися, в чому справа, почавши лікувати її від малярії. В результаті майже весь медперсонал, що спілкувався з хворою (півтора десятка чоловік), сам опинився на лікарняних ліжках. Що гірше, за час інкубаційного періоду лікарі та медсестри встигли рознести заразу густонаселеними районами ліберійської столиці. У сусідній Сьєрра-Леоне ситуація повторилася практично ідентично.
У місцевих умовах епідемія почала поширюватися по експоненті. Тут потрібно пояснити, що хвороба передається при близькому контакті з інфікованою людиною. Наприклад, можна заразитися, надівши одяг хворого або поспавши на його ліжку. Оскільки вірус міститься в усіх рідинах і виділеннях людського тіла – слині, крові, спермі, блювотних масах і так далі, то люди, що живуть із зараженою людиною, практично приречені підхопити хворобу. Це саме для умов західноафриканських міст, де більшість людей живе у страшній тісноті в трущобах, де немає ні каналізації, ні водопроводу, а звичайне мило – фантастична розкіш. Крім того, за місцевими звичаями, тіло померлої людини всія сім’я перед похованням омиває. Якщо він помер від Еболи, це практично гарантує домочадцям і численній рідині аналогічний діагноз. До того ж через моторошну убогості одяг та особисті речі померлих родичі зазвичай не викидають, а ділять між собою. Наслідки – аналогічні.
Незважаючи на зусилля урядів, волонтерів та іноземних медиків, все літо число хворих стрімко зростало. Тільки офіційні дані свідчать, що захворіли більше шести тисяч чоловік. На думку фахівців, насправді їх в сім раз більше. Справа в тому, що через особливості місцевої культури далеко не всі хворі йдуть лікуватися, воліючи звертатися до чаклунів і шаманів, які обіцяють зцілення народними методами. Оскільки з вірусологією ці люди зазвичай не знайомі, відсоток зцілення від їх ритуалів мінімальний.
Що гірше, місцеві умільці вигадали ще один спосіб лікування: вони п’ють кров тих, хто переніс Ебола, але вижив. Новоявлені “вампіри” полюють на тих, хто одужав. Кров тих, хто переніс хворобу стала ходовим товаром на чорному ринку. До речі, вірус повністю пропадає з крові видужалого лише через кілька тижнів, тому здорова людина, сьорбнувши її як “щеплення”, ризикує сам захворіти.
Поки населення урізноманітнює своє життя народними засобами боротьби з хворобою, уряди країн вживають свої заходи. Як і в фільмах про зомбі, уражені райони оголошуються закритими, що, як і в кіно, викликає паніку у людей, які опинилися за “червоною рискою”. Вони, зрозуміло, тут же намагаються вирватися звідти і втекти якнайдалі. Цілком природно, що з собою вони часто тягнуть і вірус. Випадки захворювання Ебола вже є в Сенегалі та Нігерії. Остання – особливо небезпечна, так як в самій густонаселеній країні Африки фактично йде громадянська війна, тому про жодну гігієну і вже тим більше – іноземних віруючих там і мови бути не може.
За визнанням фахівців, споконвічне заниження масштабів лиха, невмілі дії влади, страшна бідність, антисанітарія і скупченість населення вже призвели до того, що епідемія вийшла з-під контролю. Міжнародні авіалінії скасували всі рейси до Гвінеї, Сьєрра-Леоне і Ліберії. США вже направили туди три тисячі військовослужбовців, які в терміновому порядку будуть споруджувати польові госпіталі на кілька тисяч ліжок. Почав працювати авіаміст, по якому з Сенегалу в регіон постійним потоком йдуть медикаменти, обладнання та лікарі. Проте всіх цих зусиль вже недостатньо. Президент США Барак Обама змалював ситуацію так: “Нам треба бігти марафон зі спринтерської швидкістю”. За його словами, світ докладає зовсім недостатньо зусиль для боротьби з хворобою, що може привести до загибелі десятків, якщо не сотень тисяч людей.
Обама людина не надто емоційна, тому навряд чи став би лякати світ параноїдальними передбаченнями. Напевно він знає, про що говорить. Крім того, не варто забувати, що Ебола цілком може поширитися за межі Африки. В США нею перехворіло вже дві людини, один випадок був зафіксований на торговому судні, що прямувало з Гвінеї в Одесу. На щастя, в обох випадках вдалося не допустити подальшого розповсюдження хвороби. Але це пощастило зараз, а що буде, коли хворих будуть сотні тисяч або навіть мільйони, передбачити дуже важко. Ясно лише одне: місцеві жителі, які мають хоч якісь гроші, масово побіжать за кордон, туди, де ризик захворіти буде мінімальним. І ніхто не дасть гарантії, що всі вони будуть здорові. Епідемія може стати глобальною, причому особливо постраждають бідні, збройні конфлікти країни, в яких рівень охорони здоров’я та санітарії залишає бажати кращого.
У цій ситуації країнам світу, що мають кваліфікованих фахівців та необхідні ресурси не завадило б вжити заходів зараз, поки смертельна зараза, відповідно до голлівудських канонів, не добралася до них. Тим більше, що ані вакцини, ані ефективних ліків проти Еболи не існує.
Іван Яковина
За матеріалами: НВ
Поділитися новиною
