1784
Нафта: падіння цін б’є рекорди
— Енергетика
Навіть війни в Іраку і Лівії не змогли утримати світовий ринок ресурсів. Яким буде цінове дно, коли ці країни відновлять повноцінний експорт, неможливо навіть прогнозувати
Міністерство енергетики США після розрахунку підсумків першого півріччя заявило, що американський видобуток нафти з липня місяця вийшов на максимальний рівень з 1987 року і досяг 8,5 млн. бар на добу. Прогнозований рівень видобутку в наступному році становить 9,3 млн. бар на добу. Востаннє такий рекордний рівень видобутку спостерігався в США в 1972 році. Тоді країни Міжнародного Енергетичного агентства через гостру кризу на Близькому Сході оголошували ембарго на закупівлю нафти у держав експортного картелю ОПЕК.
Клімат-контроль
На відміну від ситуації тих років, США поки що не збираються нікому оголошувати ембарго — головна причина рекордних темпів американського видобутку внутрішня, і складається в успішному початку розробки нових нетрадиційних родовищ нафти сланцевих порід. Розраховуючи пік нарощування видобутку з нових джерел на 2015–2017 роки, США навряд чи могли прогнозувати, що цей сплеск співпаде за часом зі зняттям міжнародних санкцій проти Ірану. З середини літа ця країна взялася наростити свій видобуток, аби компенсувати втрату валют від багаторічного ембарго. Американські компанії, які вклали величезні інвестиції в освоєння нових родовищ сланцевих порід, теж хочуть якнайшвидше отримати компенсацію за раніше витрачені гроші. У результаті цих двох масштабних факторів світові ціни нафти з червня почали поки що незначне падіння. Хвиля прокотилася ще в березні, коли американські ф’ючерси на поставку нафти впали до рівня $98/бар через тодішнє рішення США викинути на ринок 5 млн. бар сировини з держрезерву. Точний обсяг цього резерву є інформацією, що старанно приховується від преси. Але експерти припустили, що березнева інтервенція склала не більше 1% від загального передбачуваного обсягу американських резервів.
Чи будуть США і далі нарощувати розпродаж засіків, або припинять це робити, невідомо. Але спостерігачі наводять два фактори, які можуть змусити Вашингтон продовжувати цінові інтервенції. Перший — бажання адміністрації Барака Обами закласти низькі ціни нафти в основу американського економічного зростання. Адже для решти світу ціна нафти почала знижуватися тільки в середині цього року, тоді як в США падіння почалося набагато раніше, що дозволяє американській економіці зробити ривок і продовжити випередження основних конкурентів. Епоха низьких цін дозволить Обамі розраховувати на стійке зростання як мінімум до 2017 року, коли відбудуться чергові президентські вибори. Ще один фактор полягає в тому, що більшість американських родовищ, закритих у резерв, відносяться до традиційних, а не сланцевих родовищ. І ціна звичайних ресурсів через «сланцеву революцію» падає. Урядові, який свого часу вклав колосальні інвестиції у традиційні родовища, не залишається нічого іншого, окрім як продовжувати розпродаж і не чекати, пока зарезервовані джерела ще більше знеціняться.
Крім того, кліматичні зміни підвищили ефективність розробки більшості з родовищ Аляски. І собівартість видобутку там, в тому числі і ціна нарощування трубопровідної інфраструктури, знижується. І поки це скорочення собівартості не припинилося, американський уряд поспішає розпродавати родовища резерву з максимальною вигодою.
Війна пощадила ресурси
Світовий ринок не може не реагувати на такі довгострокові тенденції американського нафтовидобутку. Один із базових індикаторів — ціна нафти Brent з середини червня по вересень знизилася на $12 майже до $102/бар. За більшістю прогнозів, вартість залишатиметься на достатньо низькому рівні до тих пір, поки торговці спокійно сприйматимуть громадянські конфлікти, які з новою силою спалахнули в Іраку та Лівії. Спочатку спантеличені цим біржові песимісти вважали, що війна змусить ці країни знизити видобуток і скоротити експорт, що повинно було підтягнути світові ціни до $112/бар і більше. Однак падіння видобутку в зазначених країнах за підсумками першого півріччя сталося, але світові ціни продовжили падати.
Найближчими місяцями, коли війни в Іраку та Лівії почнуть загасати, уряди країн будуть змушені збільшувати експорт для того, щоб якомога швидше виправити принесені війною руйнування. Прогнозується, що саме в цей період — і це без урахування майбутніх товарних інтервенцій із держрезерву США — відбудеться ще одна хвиля падіння цін, яка може скласти ще $10–$12/бар.
Іран, який разом із США збільшив видобуток, і вважається головним винуватцем падіння цін, не вважає рівень в $102–$103/бар трагічним. Подібний рівень цін, вважають в Ірані, не порушує прибутковості основних світових нафтовидобувних компаній. З іншого боку, цей рівень дозволяє більшості споживачів нафти продовжити активну заміну дорогої нафти більш дешевим природним газом. А цей товар — давня стратегічна ставка для країн Перської затоки і новий пріоритет для Ірану.
Ера дешевої нафти, якщо її ціна впаде нижче $94–96 бар., може скоротити прогнозний ріст споживання газу, і перетворити дуже багато газопровідних і портових проектів у безприбуткові авантюри. Іран і країни Перської затоки усіма силами намагаються цього не допустити. На думку аналітиків, ці країни показали своє слабке місце — ним є бажання підвищити частку близькосхідного газу на величезному ринку ЄС, а подальше падіння ціни нафти може ці амбіції обрушити.
У разі якщо близькосхідні компанії доб’ються утримування ціни нафти на нинішньому рівні, через кілька років європейський імпорт газу через Туреччину і нові СПГ-термінали зможе лавиноподібно збільшитися. Американцям, які планують з 2016 року почати масований експорт свого скрапленого газу в ЄС, може і не вистачити місця на найприбутковіших сегментах європейського ринку. Тому, найімовірніше, уряд США продовжить політику розпродажу резервів і зниження ціни нафти для того, щоб не дати газовому ринку ЄС гіпертрофовано розростися за рахунок заміни нафти на газ. Європейцям, особливо економікам Східної Європи та України, така політика низьких цін обіцяє готельні стимули росту. Їх промисловість працює на імпортному природному газі, ціна якого жорстко прив’язана до світових нафтових котирувань. Дешевший газ пожвавить енергетику та хімічну промисловість Сходу Європи. На думку аналітиків, це пожвавлення може перейти в стійке зростання ще задовго до того, як в ЄС почнуть надходити дешеві арабські та американські газові ресурси.
Андрій Старостін
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
