2219
В чому особливості агробізнесу по-американськи
— Аграрний ринок
Такі сильні вітри в Айові бувають нечасто. Витягнувши шию, найбагатша людина штату Гаррі Стайн оглядає ліфт 30-метрової наглядової вежі біля власного гаража. «Трос моторошно потертий. Як би не порвався», – сміється мільярдер. Ми все ж входимо в ліфт. Стайн клацає перемикачем, і кабіна повзе вгору. Вітер, що дме зі швидкістю 65 км/год, пронизує до кісток.
72-річний Стайн – засновник і власник найбільшої в світі приватної компанії з виробництва насіння Stine Seed. Спостережну вишку він побудував ще в 1987-му, щоб милуватися видом своєї імперії – 6000 га фермерських угідь. Якщо не рахувати будиночка зі скляними стінами, ця вежа – його єдина маленька слабкість. Тут, на фермі, батько Стайна колись гнув спину, розводячи худобу і збираючи урожай. Непомітно для інших майбутній мільярдер навчився вирощувати на цих землях найцінніші на планеті сільськогосподарські продукти. Стайн – власник більш ніж 900 патентів. Він продає неймовірно популярне насіння соєвих бобів і генетично модифікованої кукурудзи таким гігантам агробізнесу, як Monsanto і Syngenta. Виручка Stine Seed торік перевалила за $1 млрд, рентабельність – понад 10%. Компанія майже повністю належить Стайну і чотирьом його дітям.
Багато хто міцно пов’язує поняття «інновації» з Кремнієвою долиною. Таким людям незайве нагадати, що найважливіші зміни на Землі відбуваються зараз не в інформаційних технологіях, а в сільському господарстві. І їх епіцентр розташований в самому серці Америки. Обсяг світового ринку насіння – $44 млрд. Це потужна галузь, яка пропонує хліборобам те, що їм потрібно для вирощування врожаю. За наступні п’ять років оборот ринку подвоїться, прогнозують експерти. Все завдяки появі модифікованого насіння з поліпшеними генетичними характеристиками, які підвищать врожайність і ефективність землеробства. Це хороша новина. Населення планети продовжує збільшуватися на 85 млн осіб на рік, а орних земель бракує.
Більшу частину ринку насіння контролюють п’ять публічних компаній із загальною капіталізацією $320 млрд: Monsanto, DuPont, Syngenta, Dow і Bayer. Тепер до цих гігантів приєдналася Stine. Стайну належить близько дюжини фірм з головним офісом в невеликому містечку Адель, штат Айова. Всі вони прямо чи опосередковано отримують дохід з 20 млн га площ, які щорічно засіваються в США.
З ринковими важкоатлетами Stine Seed працює вже більше трьох десятиліть. Компанія має те, що їй потрібно: краще в галузі насіння сої. Стайн використовує методику селекції рослин, що налічує вже 10 000 років. Поліпшенням генетичних властивостей соєвих бобів, які в основному йдуть на корм худобі або використовуються у виробництві рослинної олії, бізнесмен займається з 1960-х. Нехай технологія давня, зате новаторська стратегія на основі наукових даних у поєднанні з лідерськими якостями Стайна дають відмінні результати. Свій внесок зробила і класична трудова етика Середнього Заходу. Розповідаючи про здобутки власної компанії, бізнесмен хвалиться: «У нас найкраща в світі генетична основа насіння – гермоплазма».
Сьогодні виведене Стайном генетично модифіковане насіння використовують на 60% площ, відведених у США під сою. Компанія успішно працює в Південній Африці і на інших зарубіжних ринках. Крім сої Stine Seed займається селекцією кукурудзи, вдосконалюючи генетичні властивості рослин у власній біотехнологічній лабораторії. Forbes оцінює вартість Stine Seed в $3 млрд.
Стайн амбітний. Він вважає, що зможе подвоїти світове виробництво кукурудзи – найпопулярнішої на планеті сільськогосподарської культури. Для цього потрібно розводити сорти, генетично схильні до швидкого росту при густій посадці. Так, на думку бізнесмена, можна інтенсифікувати виробництво кормів, біопалива та продовольства. «Ми легко збільшимо врожайність удвічі, – каже Стайн. – Але схоже, більшість людей, що працюють в нашій галузі, мені не вірять. Вони думають: «Хіба це можливо? Та й чи під силу це простому хлопцю з ферми?»
Конкуренти над Стайном посміюються. Але за сім років генетичних вишукувань бізнесмен навернув у свою віру масу людей. «У нього є знання, які зроблять революцію у виробництві кукурудзи», – упевнений професор агробізнесу Дермот Хейс з Університету штату Айова. Якщо у Стайна вийде, то цей «хлопець з ферми», відомий лише у вузькому колі, і справді змінить світ.
Рослий і міцний Стайн носить джинси Levi’s і блакитні сорочки, з кишень яких незмінно стирчать кулькові ручки. Зараз він стоїть на темно-помаранчевому килимі в своєму офісі, обстановка якого майже не змінилася з часів президента Рейгана. Тут і там в кабінеті розкладені горіхи, ягоди і гриби, які Стайн збирає сам. Бізнесмен веде щоденник, в якому детально описує, коли і де зрізав кожен з 32 000 сморчків, знайдених ним за останні роки. Він вказує рукою на стоси паперів з даними про врожайність за останні три роки. Ці результати стимулюють його «кукурудзяну ейфорію». За словами Стайна, насіння Stine Seed майже скрізь дає вищий урожай, ніж інші сорти.
Кукурудзяна революція
У чому секрет «золотої кукурудзи» Стайна? У високій ефективності. На початку 1930-х, до того як Південний Захід перетворився на район пилових бур, в США вирощували по 17 500 рослин на гектар. Урожайність досягала 16,5 ц/га. Кукурудзу сіяли рядами в метрі один від одного, щоб по міжряддю міг пройти кінь. Сьогодні садять 87500 рослин на гектар і отримують по 92 ц/га – уп’ятеро більше. Урожайність збільшилася завдяки сучасним тракторам, добрив, пестицидів і трансгенному насінню з підвищеною опірністю до шкідників і гербіцидів. І нехай газетні заголовки рясніють повідомленнями про загрозу ГМО для здоров’я (як довели вчені – абсолютно безпідставними), програми селекції роблять свою справу.
Стайн підмітив, що цілими поколіннями кукурудза майже не змінювалася. Традиційно вважалося, що вона повинна бути високою, хоча фермери пускають у діло менше половини кожної скошеного рослини. Виходило, що на більшу частину біомаси витрачаються цінні ресурси, які аж ніяк не завжди підвищують врожайність. У сучасному сільському господарстві проміжки між рядами кукурудзи зазвичай роблять шириною 75 см і навіть більше. Вузькі міжряддя в Північній Америці використовували в 2012 році менш ніж на 5% площ, підрахували експерти DuPont Pioneer.
Стайн пішов наперекір традиції: він почав виводити сорт кукурудзи, який прекрасно росте в умовах густої посадки. У рослини коротке стебло, китиці меншого розміру і подовжене листя, на яке падає багато сонячного світла. Стайн досяг мети: його сорт вийшов більш продуктивним. Компанія вивела кілька поколінь насіння, що успадкувало нові генетичні властивості. Садити їх можна з проміжками між рядами до 20 см. Кількість рослин на одному гектарі збільшується до 200 000, а значить, фермер збере значно більший урожай.
«З новим сортом Гаррі попав у точку. За його кукурудзою майбутнє», – упевнений Ван Вібе, агроном компанії Hefty Seed. Він засіяв експериментальні ділянки насінням Стайна і його конкурентів. Різниця – 30% на користь насіннєвого матеріалу Stine Seed.
Стайну вірять не всі. У 2012 році в дослідженні DuPont Pioneer писали, що звуження проміжків між рядами мало впливає на зростання врожайності в більшості районів американського Кукурудзяного пояса. «Колись, зі зміною землеробської практики, вузькі міжряддя приживуться, – вважає Марк Жешко, керівник агрономічних досліджень DuPont Pioneer. – Але поки не доведено, що густа посадка високої кукурудзи веде до підвищення врожаю».
«Тут є що обговорити. Історія, безумовно, цікава, – додає Тоні Він, професор агрономії в Університеті Пардью. – Але вона має мало спільного з реальними факторами, що впливають на урожай кукурудзи і зростання економічної ефективності, до яких ми прагнемо в нинішньому десятилітті».
Для фермерів новий метод загрожує серйозними витратами. По-перше, на один гектар потрібно закуповувати більше насіння, а вони недешеві. По-друге, знадобиться більше добрив та сільгосптехніка, здатна працювати у вузьких міжряддях. Щоб технологія окупилися, врожайність повинна миттєво зрости на 10%. І тільки при її підвищенні на 20-30% фермер може розраховувати на реальний прибуток, стверджує Брюс Растеттер, гендиректор агрохолдингу Summit Group. «Тут потрібен час, – пояснює менеджер. Його компанія, яка вирощує сою та кукурудзу на 8000 га в Айові та Небрасці, експериментує з насінням Стайна. – Швидко освоїти новий метод не вдасться. Але почавши раніше від інших, встигнеш накопичити більше досвіду».
Віру Стайна в новаторські методи поділяють і деякі конкуренти. Подібні роботи веде, наприклад, компанія Monsanto. Якщо виробники кукурудзи почнуть масово впроваджувати технологію густої посадки, то Стайну доведеться відстоювати свою частку на ринку. «Ми багато чого робимо в цій сфері. А ще покращуємо властивості рослин і характеристики сільгосптехніки», – розповідає Роберт Фралє, директор Monsanto з технологій. Зі Стайном він співпрацює з початку 1980-х. Світовий попит на кукурудзу щорічно зростає на 20-23 млн т. Тому, на думку Фралє, посівний матеріал потрібно постійно вдосконалювати. Як і Стайн, він твердо впевнений, що врожайність можна подвоїти.
Люди довіряють інтуїції Стайна з однієї простої причини: він вже зробив революцію в сільському господарстві. Причому двічі. У 1994 році уряд США видав йому патенти на перше повністю генетично модифіковане насіння сої. До цього патентами захищали тільки рослини, що розмножуються вегетативним шляхом, наприклад троянди або яблуні. Stine Seed першою отримала право запатентувати свої кращі сорти самозапильних культур – сої та кукурудзи.
В 1970-х Стайн закінчив курс ділового права в невеликому гуманітарному вузі в Канзасі – коледжі Макферсона. Навчання не пройшло марно. Бізнесмен придумав вказувати в контрактах суму патентних відрахувань, які покупці мали виплачувати йому за насіння. Окремий пункт забороняв висівати в наступному сезоні насіння, зібране при збиранні цьогорічного врожаю. Клієнту висували ще одну важливу умову. Він не мав права використовувати насіння Stine Seed для розведення нових сортів сої і кукурудзи.
«Стайн першим в галузі почав складати ліцензійні угоди так, що його клієнти позбавлялися права займатися селекцією. Що ж, в далекоглядності йому не відмовиш», – пояснює юрист Філіп Дюмон, який 10 років працював в компанії Bayer. Цю якість Стайн ще раз проявив в 1997-му. Мільярдер уклав одну з найважливіших і дохідних операцій в історії сільськогосподарського бізнесу.
У той час підрозділ геноміки компанії Monsanto очолював Фралє. Під його керівництвом вчені створили технологію впровадження в насіння сої генів, які робили їх стійкими до гліфосату. Цей гербіцид містився в засобі для боротьби з бур’янами під назвою «Раундап». Соя, здатна йому протистояти, могла зробити революцію. Він допоміг би економити масу часу і сил, які фермери витрачали на прополку. Але розробка Фралє (її назвали Roundup Ready) виявилася майже марною, якщо у насіння була неякісна генетична основа. В цьому випадку врожайність падала, зводячи нанівець всю вигоду. Насіння Стайна з його прекрасною генетикою і технологія Фралє стали б ідеальним доповненням один одному.
Коли батальйон юристів та працівників комерційного відділу Monsanto прибув в Stine Seed для укладання угоди, Стайн чекав їх в конференц-залі. Він був один. «Боїтеся, що вас тут надути збираються? Викличте на підмогу ще пару юристів», – посміхнувся Стайн.
Умови договору сторони зберігають у таємниці. Але Roundup Ready зобов’язаний йому своїм феноменальним успіхом. Зараз цим сортом засівають 96% площ, відведених у США під сою. З 1997-го дана технологія принесла Monsanto понад $10 млрд. Стайн теж не в накладі, хоча деталей не уточнює. Бізнесмен заявляє лише, що з Monsanto збирається працювати ще дуже довго.
Стайн закріпив позиції в минулому році, коли Верховний суд США підтвердив, що патенти на генно-модифіковане насіння кшталт Roundup Ready не втрачають сили. У Monsanto намагалися оскаржити права на інтелектуальну власність, але компанія виграла справу. Для Стайна та інших селекціонерів цей юридичний прецедент став найкращим захистом. Бізнес-модель Stine Seed отримала благословення головного американського суду.
Стайн – самоучка. Закінчивши коледж Макферсона, він дві чверті стажувався в Університеті штату Айова. Потім повернувся додому, на скромну батьківську ферму. Сім’я була бідною, робота – довгою і важкою. Зазвичай Стайн вставав о 6 ранку і працював до 6 вечора. Влітку доводилося трудитися ще довше.
Якось Стайн знайшов у полі кілька рослин сої з незвичайно великою кількістю насіння. Ним опанувала думка самому вивести більш урожайний сорт і отримувати більше прибутку. Сьогодні селекція – досить складна наука, але за останнє тисячоліття суть процесу не змінилася. «Все дуже просто. Берете хороших батьків і отримуєте велике потомство, – пояснює Стайн. Основи селекції, про які йому розповів викладач в Університеті Айови, він засвоїв менше ніж за годину. – Всьому, що потрібно знати про виведення нових сортів, можна навчитися за півтори хвилини».
У той час селекцією займалися державні університети. Пояснювалося це просто. Дохід селекціонери отримували невеликий, а права інтелектуальної власності на соєві боби тоді не поширювалися (вони з’явилися лише через 30 років). Крім того, процес був трудомістким і копітким. Більшості бізнесменів фермерів, які працювали від зорі до зорі, на нього просто не вистачало часу. Зате це заняття ідеально підійшло Стайну. Природа нагородила його допитливістю і здатністю зосереджуватися, незважаючи на те що в дитинстві навчання давалося підприємцю тяжко. Лише через кілька десятиліть він дізнався, що страждає дислексією і м’якою формою високофункціонального аутизму. У ті часи подібних діагнозів не ставили. За словами Стайна, його просто записали в «розумово відсталі».
«Для мене головне – цифри і факти. З людьми мені складно. Я не розумію, як у них влаштовані мізки, чому вони діють так, а не інакше», – зізнається Стайн. Але через проблеми з навчанням він завжди працював повільно і ретельно. До чисел і математичних розрахунків бізнесмен ставився з особливим трепетом. Його «обмеженість» виявилася перевагою: він помічав те, що інші не брали до уваги.
«Завдяки цим якостям батько став тим, ким став. Зумів знайти правильний рецепт, – розповідає син Стайна Майрон, який працює з батьком вже 20 років. – Залиште його в кімнаті, де повно людей, і за інтелектом він дасть фору любому».
У 1968 році Стайн заснував першу в Америці приватну фірму, що займалася селекцією сої. До середини 1970-х у нього була вже нова компанія під назвою Midwest Oilseeds, яка лідирувала в галузі генно-модифікованих соєвих бобів і отримувала патентні відрахування. Соя давала основну частину прибутку, але Midwest Oilseeds експериментувала і з кукурудзою.
Стайн вміє захищатися. Якщо йому стає відомо, що хтось із покупців порушив патент, на порушника тут же подають до суду. Ця стратегія спрацювала. Протягом 1980-х компанія росла, купуючи дрібні фірми і проводячи по всій країні дослідження в галузі розведення сої. Технології виведення нових сортів ставали все більш передовими і автоматизованими. До початку 1990-х фірма щорічно експериментувала зі 150 000 різновидів сої і пропонувала найбільш високоврожайне насіння. Продажами насіння займалася мережа з 1700 дилерів. Вона пропонувала 160 брендів насіння в 15 штатах. До того моменту, коли в 1994 році Стайн отримав патенти, він уже володів найбільшою приватною компанією з продажу насіння в США. Основна частина її доходів й надалі припадала на ліцензійні відрахування за трансгенну сою.
«Стайн перевернув галузь з ніг на голову. Унікальна людина», – захоплюється Фралє з Monsanto. Стоячи поруч зі Стайном на верхньому майданчику його вишки під поривами вітру, розумієш, що слово «унікальний» для бізнесмена – занадто слабкий епітет. «Зробимо так. Я сяду ось тут, а ви – поряд. І поговоримо», – вимовляє він, сівши на перила огорожі в 30 м над землею.
Стайн, ясна річ, жартує. Він багато разів розігрував цю сценку зі своїми знайомими, конкурентами і навіть дружиною Моллі. Якось тій не пощастило: ліфт і справді зламався, і Моллі довелося спускатися по сходах в туфлях на високих підборах.
Але жарт, сказаний на майданчику, звідки відкривається вид на імперію Стайна, звучить доречно. Відразу розумієш: ця людина, що страждає на дислексію, спритний парламентер, успішний підприємець і візіонер – на вершині світу. І планує там залишитися. «А чого йти? Тут так весело!»- підтверджує Стайн.
Алекс Моррелл
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
