2148
Економіка брехні
— Світ
Немає більш брехливого прислів’я, ніж «гірка правда ліпше солодкої брехні». Часто зутрінеш таку житєву ситуацію: чоловік зраджує дружині, а вона вірить його виправданням і прощає, знаючи, що все повториться знову і знову. Інший приклад. Як часто ви говорите знайомим: «Як ти погладшала (або попаганішала)!», Навіть якщо так думаєте? Як часто ви бачите в Facebook під повідомленням про публікацію особистого фото коментарі «яка невдала фотографія!», Навіть якщо вона й справді невдала? У всіх трьох випадках правда може зруйнувати стосунки, які сторони хотіли б зберегти. Виходить, часто брехня вигідна і тому, кого обманюють.
Брехня може створювати вартість. Припустимо, ви купили діамантове кольє, а потім прочитали в газеті, що арештовано банду шахраїв, які продавали фальшиві діаманти. Ви можете перевірити своє кольє у ювеліра. Але чи зробите ви це? Можливо, краще продовжувати носити кольє (адже ви і ваші знайомі думають, що воно справжнє) і отримувати задоволення, аніж дізнатися, що вас обдурили (тоді кольє втратить свою вартість).
Правда тоді зруйнує ваш добробут. Отже, можна створювати реальну вартість (в економіці добробут – сукупна корисність індивідів), не використовуючи натуральні діаманти (це досить дорого), а переконуючи клієнта, що фальшивка і є справжній діамант. Так набагато дешевше.
Російській державі вдалося побудувати ефективну машину PR, яка дає змогу великій частині населення насолоджуватися досягненнями, яких у них насправді немає. наприклад:
1. Олімпіада. За $ 50 млрд країна повірила, що ми спортивна наддержава, хоча 6 з 13 золотих медалей було завойовано натуралізованими корейцем, американцем і українкою.
2. «Крим наш». За $ 100-200 млрд ми стали великою наддержавою, яка майже відновила Радянський Союз. Крім PR, інших вигод від приєднання Криму для простого жителя країни немає. Швидше збитки: сухопутна дорога туди стала в 2-3 рази довше, та й ціни значно зросли. Сама суть «Крим наш» – це PR. 98% населення Землі вважають, що Крим не наш.
3. Продуктові санкції. Це теж 100% PR без реального ефекту. При цьому один PR («ціни не зростуть») суперечить іншому («вітчизняні виробники збільшать виробництво»). Адже останні неконкурентоспроможні, оскільки рівень цін не покриває їх витрати. Щоб внутрішнє виробництво збільшилося, ціни повинні зрости. Однак 70% населення підтримує продуктові санкції, вірячи державному PR, що ціни не зростуть, а вітчизняні виробники замінять імпорт.
4. Біля керма країни стоять духовні патріоти-державники. Весь пафос офіційних осіб побудований на тому, що ті, хто проти нас, – нацзрадники і агенти держдепу. Населенню країни подобається ідея, що країною керують справжні патріоти. Цей PR не розбивається навіть через те, що найближче оточення Путіна давно вивезло свої сім’ї за кордон, та й у самого Путіна, за чутками, дочки живуть не на Рязанщині. При цьому головний агент держдепу разом із сім’єю живе в Мар’їно й нікуди виїжджати не збирається.
5. Росія через духовність та моральность давно випередила Захід, який загниває. В це вірить майже все населення Росії, хоча рівень вбивств, згвалтувань, абортів, наркоманії та захворюваності на СНІД в Росії набагато вищий, ніж в Європі.
Економіка PR – взаємовигідні відносини між державою і населенням. Побудувати велику і могутню державу – це дорого і довго. А голосно говорити, що ми великі і могутні, – дешевше. Люди дивляться федеральні канали не тому, що хтось їх змушує: в Росії надлишок медіа з різними точками зору. Дві третини населення мають доступ до інтернету. Хто заважає людям читати «Ведомости» або «Нову газету»? Хто заважає дивитися «Культуру» або «Дощ»? Будь-хто, хто хоче отримати доступ до альтернативної інформації, може це зробити з мінімальними витратами. Але більшість дивиться федеральні канали, адже там розповідають саме те, що вони хоче почути.
Багато хто думає: чи варто розповісти людям правду – і все одразу налагодиться. Але яку правду? Що російська економіка влаштована за типом африканської: ми продаємо природні ресурси і імпортуємо все інше? Що рівень розвитку науки, медицини та освіти у нас відповідає не найбільш просунутим країнам третього світу? Це ніби сказати жінці: «Ти в дзеркало на себе дивилася? Обрюзгла, пузо відвисло, халат в борщі, й не дивно, що тобі чоловік зраджує!»Чи зрозуміє народ такого політика? Так. Проголосує? Навряд чи.
Не варто плекати надію, що відхід Путіна та проведення чесних виборів суттєво щось змінить. У 2013 р. після смерті Чавеса в Венесуелі було проведено конкурентні вибори. На них переміг Мадуро, який використовував роками випробувану Чавесом PR-стратегію «в усіх наших бідах винні американські імперіалісти». Ви думаєте, російський виборець більш просунутий і, побачивши зіткнення PR і раціональної точки зору, вибере іншу? Подивіться дискусії Сванідзе – Кургіняна в «Історичному процесі» на РТР. PR завжди перемагає логіку з 80-90% голосів.
Популіста, який має підтримку 80% населення, може перемогти тільки інший популіст. Неконструктивний (на кшталт Жириновського) або конструктивний (на кшталт Навального). Політик з непопулістською програмою шансів не має. Популістські ініціативи – «обмежити вартість машин для чиновників», «ввести візи для Середньої Азії» – мають майже нульовий реальний ефект, але обходяться економіці куди дешевше, ніж «Крим наш».
Креативному співтовариству потрібно думати не про те, як реформувати країну. Пропозиція експертів з проведення реформ в світі суттєво перевищує попит. Потрібно думати про формування ефективних популістських заходів та гасел, з якими можна відправити на вибори свого кандидата. Інакше, коли Путін несподівано помре, вибори виграють популісти на кшталт Рогозіна чи Шойгу. Адже вони зможуть запропонувати виборцю саме те, що він хоче почути.
Максім Міронов
За матеріалами: Відомості
Поділитися новиною
