2824
Знакові угоди Валентини Семенюк
— Казна та Політика
27 серпня екс-главу Фонду держмайна України Валентину Семенюк-Самсоненко було знайдено мертвою в своєму будинку в селі Чайки під Києвом. Тіло знайшли родичі Семенюк близько 18.15. Поруч лежала мисливську рушницю, з якої, імовірно, і було зроблено постріл у підборіддя. За словами керівника прес-служби головного управління МВС Київської області Миколи Жуковича, в момент смерті Валентина Семенюк перебувала в будинку одна.
Слідчим відділом Києво-Святошинського райвідділу міліції відкрито кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство». Також розглядається версія самогубства. Семенюк було 57 років.
Валентина Семенюк очолювала Фонд держмайна в 2005-2008 роках. Хоча вона була щирою прихильницею соціалістичної ідеології і не приховувала, що вважає найкращим власником державу, однак їй вдалося провести кілька знакових приватизаційних угод, що змінили українську індустрію.
Станіслав Ніколаєнко, лідер лівоцентристської партії «Справедливість», один із соратників Семенюк по соцпартії, згадує про неї як про «порядну людину і політика, про яку ніхто не міг сказати, що вона могла бути замішаною в якихось схемах». «Шкода, що її немає. Я з нею зустрічався тиждень тому, ми обговорювали можливість її роботи в університеті [Національний університет біоресурсів і природокористування України], – розповідає Ніколаєнко. – Вона кандидат економічних наук, я їй запропонував посаду доцента на кафедрі державного управління. Вона погодилася».
Forbes спілкувався з Валентиною Семенюк близько місяця тому – екс-чиновниця була бадьорою, енергійною і сповненою планів, у тому числі пов’язаних із політичними перспективами. «Соціалістична партія може ще відродитися, наприклад, я зараз увійшла в комітет із примирення Нацради, щоб мирно врегулювати відносини не тільки в партії, а й в Україні. Пошук мирного вирішення можуть ініціювати представники Соцпартії, саме цим я і займаюся», – казала вона. Ніколаєнко підтверджує ці плани: «Вона збиралася брати участь у виборах. Думаю, все, що сталося, пов’язано з її внутрішнім станом. У фізичному стані вона була поганому, але думала про життя і майбутнє», – сказав він.
Forbes згадав основні угоди, якими запам’яталася Валентина Семенюк, та проаналізував, який внесок було зроблено цією людиною в економіку України.
«Криворіжсталь»
Дата угоди: 2005 рік
Повторному продажу найбільшого металургійного комбінату країни передувала кампанія з «повернення незаконно приватизованих підприємств», розгорнута переможцями Помаранчевої Революції. Юлія Тимошенко заявила, що ініціює перегляд договорів продажу близько 3000 держпідприємств, потім список скоротився до двох сотень, а на фініші в ньому залишилася тільки «Криворіжсталь».
93% акцій комбінату Фонд держмайна, який очолював Михайло Чечетов, у червні 2004 року продав за $800 млн «Інвестиційно-металургійному союзу» (40% контролював зять президента Леоніда Кучми Віктор Пінчук). Ціна угоди спочатку викликала сумніви, оскільки конкуренти (російська «Северсталь-групп» і консорціум LNM і US Steel) пропонували понад $1 млрд, але їх не допустили до конкурсу.
Господарський суд Києва 22 квітня 2005 року визнав незаконним продаж комбінату. Підприємство повернули ФДМ, покупцям повернули $800 млн. Пропозицію про мирову угоду від «Інвестиційно-металургійного союзу» уряд не прийняв.
Повторний продаж Криворіжсталі був максимально прозорим – торги транслювали в прямому ефірі. У підсумку переможець – Mittal Steel – сплатив $4,8 млрд. Ця сума відповідала чверті всіх приватизаційних надходжень за період незалежності України.
Новому власникові теж виявилося складно догодити Валентині Семенюк. Зокрема, ініційоване Mittal Steel скорочення роздутого штату «Криворіжсталі» викликало бурхливу критику глави ФДМ і погрози щодо розірвання договору.
«Луганськтепловоз»
Дата угоди: 2007 рік, 2010 рік
Найбільше підприємство України з випуску магістральних вантажних тепловозів і електропоїздів – «Луганськтепловоз» – також продавали кілька разів. На конкурсі в 2007 році переможцем було визнано ВАТ «Управляюча компанія «Брянський машинобудівний завод»(Росія, входить в «Трансмашхолдинг»). Компанія запропонувала за 76% акцій «Луганськтепловозу» 292 млн 505 тис. гривень при стартовій ціні пакета в 292 млн гривень. Претендентів на покупку було четверо (в тому числі група «Приват»), але половина не була допущена до конкурсу через не відповідність умовам – трирічний досвід роботи з продукцією «Луганськтепловоза».
Буквально відразу умови конкурсу були визнані незаконними, а сума угоди – заниженою. Валентина Семенюк назвала кампанію по скасуванню приватизації заводу «політичним кілерством і політичним замовленням». У 2009 році акції «Луганськтепловоза» за рішенням суду були повернуті державі.
Уже після відставки Семенюк, в 2010 році, 76% акцій холдингової компанії «Луганськтепловоз» були знову виставлені на продаж. Стартова ціна становила 400 млн. Їх знову купив «Трансмашхолдинг».
Комсомольське рудоуправління
Дата угоди: 2007 рік
За 38,14% акцій Комсомольського рудоуправління – найбільшого в країні виробника флюсового вапняку – ММК ім. Ілліча на конкурсі в травні 2007 року заплатив 110 млн гривень. На момент конкурсу ММК ім. Ілліча вже контролював 60% акцій Комсомольського рудоуправління.
На пакет претендував також Вадим Новінський через підконтрольне йому Балаклавське рудоуправління. Різниця в ціні конкурентів склала 1 млн гривень.
Конкурс мав відбутися більш ніж на півроку раніше – у жовтні 2006-го, проте Семенюк скасувала його. Вона посилалася на рішення спецкомісії Верховної ради, яка заперечує проти додаткових умов конкурсу. Неофіційно висловлювалися припущення, що таким чином вона надає послугу своєму колезі по соцпартії Володимиру Бойко, взявши паузу на прописування максимально лояльних до ММК ім. Ілліча умов приватизації.
Умови другого приватизаційного конкурсу дійсно містили ряд жорстких обмежень до претендентів – зокрема, значна частка сировини, використовувана у виробництві, повинна була поставлятися з Комсомольського рудоуправління.
Віктор Ющенко звернувся в СБУ і Гепрокуратуру з вимогою розглянути питання про дотримання ФДМ чинного законодавства при приватизації Комсомольського рудоуправління. «Нехай перевіряють», – такою була реакція Семенюк.
Балаклавське рудоуправління звернулося до Господарського суду Києва з вимогою до ФДМ відновити скасований конкурс. У травні конкурс був проведений, і ММК ім.Ілліча став власником бажаного пакета.
Херсонський бавовняний комбінат
Дата угоди: 2004 рік, перегляд – 2005 рік
Херсонський бавовняний комбінат – найбільший в Європі виробник бавовняних тканин. Після кризи 90-х, яка призвела до розриву кооперації, ФДМ кілька разів намагався продати підприємство.
У 2004 році 51,76% акцій ХБК були куплені «Волинським шовковим комбінатом». На підприємство також претендував «Олімі Карімзод – М» (Таджикистан). Сума операції склала 18,634 млн грн при стартовій ціні 18,632 млн грн. Інвестор взяв на себе ряд зобов’язань – сплатити багатомільйонні борги комбінату по зарплаті і перед постачальниками електроенергії, завантажити виробничі потужності (надіслати на переробку 4000 тонн бавовни в перший рік), виплатити банківські позички, в тому числі – державному «Укрексімбанку».
В рамках реструктуризації, ініційованої новим власником, майно комбінату спочатку було сконцентровано на декількох майданчиках (цехах), а потім почало передаватись в рахунок боргу приватним структурам. Коли виробництво зупинилося, працівники організували мітинг. Залагоджувати конфлікт приїхала Валентина Семенюк.
На цій зустрічі Семенюк емоційно критикувала інвестора і погрожувала переглянути умови угоди. “Повернула «Криворіжсталь »- і це поверну», – часто повторювала вона.
Після тривалих дискусій було підписано додаткову угоду – інвестор зобов’язався відновити виробництво, а ФДМ зменшив вимоги за іншими його зобов’язаннями. Всі зміни в рамках реструктуризації повинні були проводиться за погодженням з ФДМ. Тим не менш, результат виявився плачевним – за рішенням суду активи ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» перейшли у власність Волинського шовкового комбінату. У 2006 р ФДМ через невиконання інвестором зобов’язань ініціював розірвання договору.
Анна Ковальчук, Дарина Кравченко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
