693
Арабська весна закінчилася саудівським літом
— Енергетика
Череда арабських революцій спровокувала зміцнення військово-політичного статусу Саудівської Аравії. Україна має шанси взяти участь у цьому процесі
Влада Саудівської Аравії оголосила про завершення підготовки закону про використання атомної енергії. Його прийняття необхідне для початку реалізації тендера на будівництво першого аравійського дослідного атомного реактора, що пройшов у 2013 році. Тендер виграла аргентинська державна компанія Invap, яка завоювала серця аравійської влади експериментальним реактором Carem-25.
З-під води
Реактори цього класу аргентинці розробили спеціально для переоснащення двох дизельних торпедних підводних човнів Typ-209, що перебувають на озброєнні флоту латиноамериканців. Виробником човнів, які береться переоснастити Аргентина, є німецька Thyssen Marin System. Минулого року Саудівська Аравія замовила у цієї корпорації п’ять підводних човнів аналогічного класу загальною вартістю $2,4 млрд. На початку цього літа Ер-Ріяд фінансово допоміг у закупівлі ще двох подібних човнів своєму найближчому військовому союзнику – Єгипту.
У віддаленій перспективі, коли компанії Аргентини та Німеччини навчаться виготовляти атомні човни-торпедоносці, Саудівська Аравія разом з Сінгапуром планує стати основним замовником програм їхнього будівництва. Перший покупець офіційно заявив про плани придбати в майбутньому 25 атомних підводних човнів, другий – 12.
Усі найближчі союзники Саудівської Аравії, не лише Єгипет, а й Пакистан, мають аналогічні амбіції щодо завантаження військовими замовленнями верфей Німеччини і Аргентини. Але оскільки програма створення атомного флоту залишається для Саудівської Аравії лише віддаленою перспективою, нафтова монархія вирішила присвятити найближчі роки розвитку мирної атомної енергетики.
Свободу газам
За даними базової організації – розробника саудівської ядерної програми KA CARE, ця країна планує протягом 2020-2030 років стати головним атомно-енергетичним будівництвом світу – в цей період монархія запланувала ввести в лад не менш ніж 40 промислових і дослідницьких реакторів. Величезні витрати на енергетику мають вагомі підстави.
По-перше, зростають потреби в надзвичайно енергоємному опрісненні морської води. По-друге, країна перетворюється на великого світового постачальника алюмінію. А цей метал прибутковіше виробляти на електроенергії АЕС і ГЕС, а не нафтових ТЕС. По-третє, Саудівська Аравія переходить на економію попутного природного газу, який раніше закачували назад в пласт для підтримки нафтового тиску.
Замість підвищення віддачі нафтових пластів дотискним закачуванням попутного газу Ер-Ріяд почав переходити на термічний розрив пластів, який вимагає величезної кількості водяної пари: саме для його виробництва потрібна широка програма будівництва АЕС.
Завдяки звільненню попутного природного газу Саудівська Аравія вирішила відповісти на виклик, кинутий їй Іраном і Катаром. Від початку 2014 року вони розморозили розробку найбільшого в світі родовища газу Парс, яким володіють спільно. Експлуатація цього родовища, що має сумарні запаси понад 24 трлн. м3, ще більше зміцнить позиції інвесторів газовидобутку Ірану і Катару, які й без того зуміли відвоювати значну частину світового ринку енергоносіїв. Зробили вони це в основному завдяки більш сучасним технологіям видобутку нафти: поки аравійські араби закачували газ назад, конкуренти Ер-Ріяда розвинули потужний експорт скрапленого газу і побудували гігантський танкерний флот. А от можливості Саудівської Аравії обмежені. Аналогічний флот королівство вже навряд чи подужає. І після завершення будівництва АЕС і початку експорту газу ця країна постане перед складним вибором. Або користуватися послугами конкурентів і їхніх кораблів, або займатися будівництвом нових газопроводів до Європи через Сирію або неспокійний іракський Курдистан і далі до Туреччини.
Союз арабів і євреїв
До самого останнього часу Саудівська Аравія була схильна доручити цю клопітку справу своєму вірному другові Єгипту. Але колишній президент цієї країни Хосні Мубарак з таким завданням не впорався, за що поплатився і був повалений. Вийшло так, що Єгипет зволікав із запуском першої нитки газопроводу Arab Gas Pipeline до Сирії вісім років (2004-2012), допоки в це будівництво не втрутився Іран. Він у 2012 році презентував конкурентний проект Islamic Pipeline через Кіпр. І плани Саудівської Аравії розпочати експорт газу через Єгипет і далі до ЄС провалилися. У Сирії, як відомо, почалася війна, потім Кіпр пережив дефолт.
Допоки тривали всі ці газопровідні авантюри, Ізраїль знайшов на своєму шельфі три великих газових родовища і під девізом їх спільного освоєння вивів Кіпр зі сфери впливу Ірану і Сирії, спокусивши його будівництвом іще одного газопроводу. Його перша черга пройде з території Ізраїлю, а друга буде продовжена до Саудівської Аравії.
Весь цей абсолютно новий розклад сил помирив політичні еліти єврейської держави й арабського королівства. Газове перемир’я між ними до кінця 2013 року зробило можливим початок реалізації нинішньої широкої атомної програми.
По-перше, вона заручилася гарантією відсутності протесту в МАГАТЕ з боку Ізраїлю і США. По-друге, Ер-Ріяд почав шаленими темпами нарощувати військово-політичний статус. Це потрібно, щоб не дати компаніям Ірану і Катару випередити саудівців в газовій гонці і побудувати Islamic Pipeline до Туреччини раніше того часу, до якого в королівстві запрацюють перші АЕС.
Напівпозиція Києва
Газотранспортні системи України та Туреччини міцно з’єднані між собою, і всі перспективи аравійського нафтового гіганта рано чи пізно принесуть Києву нових імпортерів газу. Але поки що саудівський нафтовий гігант на ринку не зріс і все ще займає позиції карлика. Тому українські компанії найближчими роками можуть розраховувати хіба що на участь у розподілі лавиноподібно зростаючих військових замовлень Саудівської Аравії.
Під час нової війни в Іраку сунітський ираксько-левантійський халіфат збирається обрости додатковими озброєннями, а також нафтовими і газовими доходами. Щоб забезпечити армію халіфату озброєнням, яке подібне до техніки, що відбита в боях у влади Сирії та Іраку, у Саудівської Аравії вибір невеликий: таке озброєння можуть продати тільки Україна та Китай.
За даними європейської преси, співпраця між трьома країнами в цій тонкій сфері до кінця 2013 року впиралася у вперте небажання Києва допомагати королівству в модернізації раніше поставлених Китаєм міжконтинентальних балістичних ракет української розробки. Якщо завдяки зміні влади і нових реалій життя Близького Сходу Україна зуміє змінити підходи до цієї делікатної теми, цілком можливо, що вітчизняна частка аравійського пирога оборонних замовлень може стати величезною.
Але поки що участь Києва в атомних програмах Ер-Ріяда і його оборонних замовленнях виглядає суто символічною. Наприклад, взимку 2013 року Саудівська Аравія обіцяла повернутися до відкладеної у 2006 році закупівлі невеликої партії українсько-китайських танків МВТ-2000. Вони, ймовірно, потрібні одній зі сторін війни в Іраку. Але загалом ця навіть ще не розпочата Китаєм поставка оцінена в $140 млн., що виглядає мізерно на тлі інших аравійських закупівель.
Андрій Старостін
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
