604
Чому за стабільно високих цін на нафту в Росії збільшаться податки?
— Світ
Бюджет на 2015 рік балансується насилу, регіони нарощують борги, які вже нічим віддавати, обговорюється скорочення витрат і підвищення податків. При цьому легко знаходяться кошти на мегапроекти на зразок саміту АТЕС, Олімпіади, чемпіонату світу з футболу. Втім, коли бюджет складається лише на три роки, такі перекоси природні.
Обсяг доходів консолідованого бюджету Росії на 2015 рік, включаючи позабюджетні фонди, становить у 2013 році 36,6 відсотка внутрішнього валового продукту країни. Це та частина економіки, яку держава вилучає для подальшого перерозподілу. Видатки бюджету становлять 37,9 відсотка ВВП. Якщо не вважати кризовий 2009-й та посткризовий 2010 рік, то за період з 2000 року це найнижчі доходи і найвищі витрати бюджетів всіх рівнів. Причому не можна сказати, що умови значно погіршилися: ціни на нафту стабільно високі, а темпи економічного зростання, хоч і дещо сповільнилися, залишаються в позитивній зоні.
На кого ж сьогодні падає основне навантаження, пов’язане з незбалансованістю бюджету? Адже якщо за основні соціальні зобов’язання держави відповідають регіональні та місцеві влади, то їхні доходи і витрати повинні бути максимально зачищені від макроекономічних коливань. Соціальні допомоги, зарплати лікарів та вчителів, робота дитячих садків, шкіл і лікарень не повинні залежати від того, криза у країні чи ні. Навпаки, пережити тимчасове скорочення чергових багатомільярдних вливань могли б чергове «будівництво століття» або держкорпорація. До 2011 року так і відбувалося – основне падіння доходів федерація брала на себе, збільшуючи фінансову допомогу регіонам. А як тепер?
Починаючи з 2011 року федеральна політика різко змінилася: пріоритетом стали федеральні витрати, а фінансова допомога регіонам здійснюється за залишковим принципом. У результаті наявні доходи федерального рівня почали зростати, а регіонального – падати. Така зміна бюджетної політики збіглася з реалізацією указів президента від 12 травня 2012 року. Відповідно до них, зарплата бюджетників в основних соціальних сферах поступово має бути доведена до 2018 року до рівня середнього в економіці в кожному регіоні. Це, за найскромнішими оцінками, становить один відсоток ВВП додаткових витрат.
Якщо зобов’язання регіонів за видатками зростають, то повинні зростати і їхні доходи. Але де їх узяти? Це можуть бути або додаткові податки, або фінансова допомога з Центру. Тільки от нових податків регіони не отримали. А реальний обсяг фінансової допомоги з федерального бюджету регіонам падає вже четвертий рік поспіль. Внаслідок цього доходи регіонів не тільки не зросли, але й до 2013 року впали до рекордно низького за весь час після розпаду СРСР рівня у 12,2 відсотка ВВП. Виходить, бюджетні проблеми перемістилися з федерального рівня на регіональний: прагнучи виконати непідйомні зобов’язання з виплати заробітної плати бюджетникам, регіони різко скоротили витрати на розвиток інфраструктури та обросли боргами.
Що буде далі? Затягувати пояс і скорочувати витрати на інфраструктуру можна лише тимчасово, а потім вона почне розвалюватися. Щоб цього не допустити, федерація повинна або передати регіонам додаткові доходи, або зняти з них частину витрат. Віддавати ж свої доходи або брати на себе регіональні витрати федерація не хоче. Тоді не вистачить грошей на озброєння і проведення чергових чемпіонатів.
Залазити в борги за високих цін на нафту – це самогубство бюджетної системи з обтяжливими обставинами. Тому все, що може в цьому випадку зробити Мінфін, – це запропонувати підвищити пенсійний вік і збільшити податковий тягар на економіку. Йдеться про введення податку з продажів, індексацію акцизів, скасування низки податкових пільг і підвищення страхових вкладів на обов’язкове медичне страхування. Ці заходи необхідні були ще в 2012 році, коли приймалися рішення за указами президента.
З усього вище сказаного можна зробити один висновок. В уряду немає системи довгострокового стратегічного бюджетного планування, що дозволяє не тільки передбачати, але й заздалегідь оцінити фінансові наслідки тих чи інших подій чи рішень. І вжити відповідних превентивних заходів. Замість цього починають займатися вирішенням проблеми, коли вона вже виникла. Можливо, ситуацію змінить нещодавно прийнятий закон «Про стратегічне планування в Російській Федерації». Але сумніви щодо цього поки залишаються.
Олександр Дерюгін, Директор Центру досліджень регіональних реформ РАНХіГС
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
