11333
Чому Україні не треба відкладати конвертацію валютних кредитів у гривню: всі причини
— Кредит&Депозит
Проект Закону України “Про врегулювання ситуації з погашенням зобов’язань за кредитами в іноземній валюті, забезпеченими іпотекою” не зменшує своєї популярності серед українців – цифри кажуть самі за себе, людей, які мають проблеми з валютними кредитами багато. За даними НБУ, на кінець березня обсяг кредитного портфеля на купівлю, будівництво і реконструкцію житла, номінований в іноземній валюті, становив 47,2 млрд грн ($4,3 млрд).
Відкладати у довгий ящик не можна
Законопроект пропонує залишок валютного кредиту, який був взятий позичальником, з моменту вступу закону в дію, погашати в національній валюті за курсом на момент підписання договору. Усі штрафи та пені пропонується відмінити, і встановити піврічний термін на перепідписання угод. Протягом цього періоду буде заборонено здійснювати відчуження заставного майна.
“Мені здається, що в умовах кризи це може бути одним із рішень проблеми для того, щоб можна було знайти компроміс між банківською системою і позичальниками та розв’язати цю проблему”, – вважає автор законопроекту народний депутат Микола Рудьковський.
“Це справедлива пропозиція з боку позичальників по відношенню до банків. Бо фактично 90% усіх кредитних портфелів, коли материнські компанії банків надавали своїм дочірнім підприємствам в Україні, були ще у 2009-2010 рр. продані з дисконтом 80-90% українським фінансово-промисловим групам, олігархічним групам, які мають свої банки. Вони купили це за 10-15% від реальної вартості кредитного портфелю, а зараз, користуючись своїми механізмами впливу на владу, на судову систему, вони в умовах фактично вже другої фінансової кризи готові позбавити сотні тисяч людей майна, яке вони вже виплатили на 70-90%. Мені здається, що вони отримують фактично вже надприбутки: не в 2,5, а навіть в 4 рази більше коштів, аніж це було за курсом на момент підписання в національній валюті”, – розповів Рудьковський.
Депутат нагадав, що у 2006-2007 роках Національний банк України та Міністерство фінансів неодноразово обіцяли українцям стабільний курс національної валюти. “В тих умовах, звичайно, люди піддалися на можна сказати хитрість з боку державних установ і підписали валютні кредити. Бо там були трохи вигідніші кредитні умови. І головним завданням Національного банку на сьогоднішній день було і є згідно з законом – це підтримання стабільного курсу національної валюти. Ми зараз бачимо, що НБУ та Міністерство фінансів змінюють політику Національного банку щодо введення плаваючого курсу гривні. Якщо змінюються умови держави по відношенню до підтримання курсу національної валюти, то це вже форс-мажор, який знімає відповідальність з тих позичальників, які взяли кредити на умовах з боку держави і НБУ підтримання стабільності курсу національної валюти. Тому говорити, що тільки позичальники повинні нести відповідальність – неможливо”, – переконаний депутат.
На його думку, якщо позичальники в умовах кризи хоча б за курсом на момент підписання конвертують свої кредити в гривню і будуть добросовісно обслуговувати їх – це набагато більший плюс для стабільності банківської системи, ніж повна зупинка їх обслуговування.
На його думку, якщо позичальники в умовах кризи хоча б за курсом на момент підписання конвертують свої кредити в гривню і будуть добросовісно обслуговувати їх – це набагато більший плюс для стабільності банківської системи, ніж повна зупинка їх обслуговування.
“Банкам не потрібні квартири – їм потрібні фінансові ресурси. Треба також розуміти, що те, що вони взяли в кредит, і те, що вони платять, ніякого відношення до вкладів громадян не має. Всі ці валютні кредити видавалися із фінансових ресурсів, які надавали материнські структури для своїх дочірніх компаній в Україні під низьку валютну ставку”, – підкреслив Рудьковський.
Водночас нардеп Інна Богословська переконана, що законопроект необхідно ухвалити у першому читанні до 6 липня, а також покласти числені звернення позичальників на стіл новообраному Президенту.
“Часу немає, бо парламент буде працювати до 6 липня, і до цього часу ми зобов’язані прийняти цей закон у першому читанні. Це нам дасть шанс ухвалити його десь у вересні в цілому. За тиждень у нас також з’явиться легітимний Президент, для якого підтримка 4-х млн громадян (позичальників – ред.) є наразі критично важливою, тому в перші дні у нього на столі повинно бути звернення від позичальників, підтверджене депутатським корпусом”, – заявила депутат.
Соціальний вибух
Скрутна фінансова ситуація, в якій зараз опинилися валютні позичальники в Україні, загрожує соціальним вибухом, попереджає активістка ГО “Правдива країна” Тетяна Руденко.
“Хочу звернути увагу на соціальний аспект – 4 млн. позичальників це дуже добре, але не було б щастя, так нещастя допомогло нам усім об’єднатися. І ця проблема об’єднала всю Україну на сьогоднішній момент. У Донецьку, на зустрічі позичальників, яка проходила фактично під кулями, учасники заявили, що шини у них вже готові, а коктейлі Молотова готуйте на місці, бо нас блок-пости не пропустять”, – розповіла вона.
“Я хочу, аби усі розуміли, що це досить серйозно. Я розумію, наскільки сильним може бути загострення пристрастей, просто неприборканим. Якщо у четвер Верховна Рада не прийме хоч якесь рішення, ми просто не в стані будемо хоч якимсь чином утримати натиск людей. Це вже не натовп. Люди після Майдану, після Криму, після подій на Сході, вже організовані. Вони розуміють, що потрібно робити: створюють мобільні групи, яким можна подзвонити, якщо прибігли раптом колектори і щось забирають. Відбувається самоорганізація. Тому краще сто з тисячі, ніж мільйон з нічого. Банкіри повинні розуміти, якщо сьогодні вони хочуть мільйон, тому що їм так сильно потрібні гроші, вони нічого не отримають, окрім як свавілля в країні”, – підсумувала вона.
Ігнорувати такий сценарій не варто: доведених до відчаю людей дійсно багато. В Україні фактично кожен другий виборець є позичальником банків, підрахувала Тетяна Ващенко, колишній працівник колекторської компанії, представники постраждалих кредиторів.
“У нас в країні 4 мільйони позичальників. А на останні вибори вийшло 16 мільйонів виборців. Якщо відкинути 18-19-річних, які фізично не можуть бути позичальниками, і пенсіонерів, вийде, що у нас в країні, грубо кажучи, кожен другий виборець є позичальником, а решта – їх поручителі. І у нас країна застав”, – заявила вона під час прес-конференції в Києві.
“У нас жорстке протистояння між позичальниками і банками. І можна назвати жартом дня твердження, що у Верховній Раді немає банківського лоббі. Тільки чомусь усі ризики закладені у відсотки по кредиту, і їх оплачує позичальник. І при падінні курсу гривні та підвищенні долара платить позичальник. З цієї точки зору – так, звісно, банківського лоббі у нас не існує”, – відмітила Тетяна Ващенко. Експерт також відмітила, що віднайти справедливість у суді для позичальників практично неможливо.
“Я працювала у колекторському бізнесі з 2008 року, в секторі судових стягнень. За 2009-2010 рік колекторська компанія, в якій я працювала, виграла 19 000 позовів. Програли ми за весь час моєї роботи лише один позов – виявилось, що відповідачем по цьому позову був колишній керівник апарату одного з касаційних судів. За весь час моєї практики не було жодного разу, аби вигравав реальний позичальник із звичайним кредитом”, – розповіла вона.
Банки кажуть, що не впораються самотужки
Леонід Зябрєв, голова правління Райффайзен Банк Аваль, каже, що у банках розуміють наявність проблеми, і вона потребує певного вирішення. “Та без допомоги держави самим банкам це навряд чи вдасться. В деяких країнах світу існують практики, за допомогою яких намагались вирішити цю проблему. Найбільше ми досліджували досвід Угорщини. Там було призначено спеціальний курс при придбанні валюти на погашення кредиту для валютних позичальників. При цьому втрати були в пропорції 50/50 – для банків та держави. Була програма передачі заставних активів клієнта на спеціально створену державну компанію. Це дозволяє орендувати майно і через певний термін викупити його. Існує і програма підтримки шляхом списання 25% з рефінансуванням за ринковим курсом для клієнтів, які можуть документально підтвердити, що вони не в змозі обслуговувати свій кредит”, – розповів він.
“Був і невдалий досвід в угорських колег – вони прийняли рішення, що одномоментно, протягом невеликого терміну, позичальники можуть погасити за пільговим курсом повністю свій кредит. Але в результаті ті люди, які були багатими і так були в змозі обслуговувати свій кредит, це зробили, а бідні не могли знайти кошти так швидко, аби погасити кредит навіть за пільговим курсом. І проблеми так і лишились”, – додав Зябрєв.
“Що конкретно для нашого банку буде означати, якщо дійсно буде відбуватися погашення за курсом, який існував під час укладання контракту? Виключно прямі збитки, які саме виникають через різницю курсу, становлять два мільярди гривень. Якщо врахувати нашу частку по валютній іпотеці – 12%, то ми виходимо на порядку 17 млрд. грн. збитків для всієї банківської системи. Це становить 10% капіталізації банків. Звичайно, це призведе до проблем у багатьох банках, і ми не можемо це не враховувати, коли будемо приймати рішення по цій проблемі”, – підсумував він.
На думку експерта, не можна підходити до усіх позичальників однаково: “Є багато клієнтів, які використовували придбання нерухомості в 2008-2007 роках як комерційний бізнес. Вони мають по дві-три квартири і ви вважаєте, що ми можемо їм теж запропонувати такі умови?”
План дій для вирішення страхітливих кредитних боргів вимагає певної послідовності – спершу вдосконалення та прийняття запропонованого Раді законопроекту, при цьому поширивши його дію і на колекторські компанії, аби за одну ніч усі борги банків не були продані колекторам, аби здихатись потенційних зайвих збитків. А перед підписанням нового договору між банком та позичальником, має відбутись переведення боргу в гривню та визначення різниці курсу. І схоже, що цього разу відбутися обіцянками Нацбанку не дадуть.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
