770
Китай як і раніше залишається номером два
— Світ
Нещодавно світові ЗМІ розтрубили про переломний момент для світової економіки. Як написали в Financial Times, «Китай готовий цього року змістити США з позиції світового економічного лідера». Це приголомшлива подія – або вона була б такою, якби це твердження не було в корені невірним. Насправді, Штати залишаються найбільшою національною економікою в світі. Ця історія пов’язана з публікацією звіту 29 квітня в рамках Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ) Світового банку. ПМЗ має величезне значення. Автор з нетерпінням очікує і використовує їх нові розрахунки, що публікуються приблизно кожні півроку, включаючи огляди по Китаю. Дані ПМЗ порівнюють ВВП країн, використовуючи обмінні курси з урахуванням паритету купівельної спроможності (ПКС), а не ринкові курси. Це відповідний показник для визначення реального (з поправкою на інфляцію) доходу на душу населення з метою оцінки рівня життя населення. Однак він не підходить для визначення національного доходу з метою оцінки частки країни у світовій економіці.
Найважливіше, що виходячи з будь-якого критерію – доходу на душу населення (обмінні курси ППС) або сукупного ВВП (ринкові ставки) – Китай зможе обійти США лише в майбутньому. Це жодною мірою не применшує значення вражаючого зростання країни, яке, тримаючись на рівні 10% на рік протягом трьох десятиліть, продовжує залишатися історичним дивом. Виходячи з ринкових обмінних курсів, американська економіка як і раніше майже в два рази більша за китайську (точніше на 83%). Якщо річні темпи зростання китайської економіки залишаться на п’ять відсоткових пунктів вище темпів зростання американської економіки, без суттєвої зміни обмінного курсу, то для ліквідації відставання в обсягах буде потрібно ще 12 років. Якщо різниця становитиме вісім відсоткових пунктів – наприклад, оскільки вартість юаня збільшується на 3% на рік у реальному вираженні – Китай випередить США через вісім років. Міжнародним економістам знайоме співвідношення ППС і ринкового обмінного курсу. Ця прикра, але неминуча технічна проблема виникає через те, що продуктивність в Китаї вимірюється в юанях, а доходи Штатів в доларах. Тоді як перевести ці показники, щоб їх можна було зіставити?
Очевидне рішення – використовувати поточний обмінний курс – тобто помножити китайський ВВП в юанях на обмінний курс долар/юань, щоб зіставлення здійснювалося в доларах. Але тоді за необхідності визначити рівень життя китайського населення потрібно врахувати, що багато товарів і послуг там дешевші. Юані, витрачені в Китаї, дають більше, ніж юані, витрачені за кордоном. Тому для зіставлення доходу на душу населення в країнах потрібно оцінити місцеву купівельну спроможність, що і робить ПМЗ. Показник ПМЗ ефективний з багатьох причин, наприклад для того, щоб дізнатися, які уряди досягли успіху в підвищенні рівня життя населення. Судячи з доходу на душу населення, навіть за показником ПМЗ, Китай – як і раніше досить бідна країна. Хоча він далеко просунувся за короткий час, дохід на душу населення в країні зараз практично дорівнює аналогічному показнику в Албанії – тобто він знаходиться в середині списку з 199 країн.
Однак на відміну від китайської, албанська економіка не часто з’являється в новинних заголовках. Це не тільки тому, що в Китаї така динамічна економіка, але й тому що в Китаї найбільше у світі населення. При множенні середнього доходу на душу населення більш ніж на 1.3 мільярда людей виходить велика цифра. Поєднання великого населення і середнього доходу дає країні економічну міць і політичну владу. Крім того, ми вважаємо США номером один не тільки через багатства цієї країни. Якби ми виходили з доходу на душу населення, то попереду США опинилися б такі країни, як Монако, Катар, Люксембург, Бруней, Ліхтенштейн, Кувейт, Норвегія і Сінгапур. (Для цього зіставлення не надто важливо, чи використовуються ринкові обмінні курси або курси ПМЗ). Якщо ви обираєте громадянство, можливо, вам краще звернути увагу на одну з цих країн. Але ми не відносимо Монако, Бруней і Ліхтенштейн до «провідних світових економік», тому що їхня територія занадто мала. Штати є провідною світовою економікою завдяки великому населенню та високому доходу на душу населення.
Саме це поєднання пояснює загальний інтерес до того, як обсяг і міць китайської економіки співвідносяться з економікою США, і особливо до того, чи позбавив претендент непереможного чемпіона його титулу. Однак обмінні курси ППС – не найкращий засіб, щоб відповісти на це питання. Тому що говорячи про обсяг або потужності економіки, ми говоримо про більш широке коло питань – і про більш широке коло зацікавлених осіб. Наскільки великий китайський ринок з точки зору транснаціональних корпорацій? Чи переможе юань долар в боротьбі за звання міжнародної валюти, на думку світових фінансових ринків? На думку Міжнародного валютного фонду та інших багатоцільових організацій, скільки грошей зможе внести Китай, і скільки голосів він повинен отримати натомість? І, на думку країн, що мають взаємні претензії в Південно-Китайському морі, скільки кораблів можуть купити китайські війська?
Для відповіді на ці та більшість інших питань, пов’язаних із загальним економічним вагою, слід використовувати ВВП, розрахований за ринковими обмінними курсами, оскільки нам необхідно дізнатися, скільки можна купити за юань на світових ринках, а не скільки стрижок або інших місцевих товарів можна оплатити ним удома. Відповідь – Китай може купити більше, ніж будь-яка інша країна в світі, крім США.
За матеріалами Project Syndicate
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
