2276
Що треба зробити Україні для успішного виходу на ринки ЄС?
— Аграрний ринок
Україна починає поступово переорієнтовувати свій експорт сільгосппродукції із ринків СНД на інші, зокрема – європейські. Якщо загалом експорт країни виглядав приблизно так: СНД – 21%, ЄС – 27%, Азія – 34%, Африка – 34 , то за два місяці поточного року структура експорту змінилась: в країни ЄС – зросла до 39,1, а СНД – зменшилась до 16,1%. І це лише початок – з 15 травня Європа відкриє свій ринок для українських товарів. Однак, тут є ряд питань, які потребують нагального вирішення.
Питання якості
За 6 місяців реальні можливості зростання експорту України до європейських країн – це 46%. У вартісному вираженні – це 717 млн. дол. в рамках так званих безмитних квот, і до 1,5 млрд дол. в рамках тих квот, де мита не обнуляються, але суттєво знижуються. В цій групі особливі сподівання покладено на кондитерську групу – до 450 млн. дол. Суттєвий прорив можуть зробити і шроти – це кормова група для тваринництва – до 1 млрд. дол.
За 6 місяців реальні можливості зростання експорту України до європейських країн – це 46%. У вартісному вираженні – це 717 млн. дол. в рамках так званих безмитних квот, і до 1,5 млрд дол. в рамках тих квот, де мита не обнуляються, але суттєво знижуються. В цій групі особливі сподівання покладено на кондитерську групу – до 450 млн. дол. Суттєвий прорив можуть зробити і шроти – це кормова група для тваринництва – до 1 млрд. дол.
“Досить важливе питання – це не тільки кількісних квот і мита, а питання визнання української продукції по безпеці і якості. Тут нам іще спільно із галузевими асоціаціями, виробниками, з Верховною Радою потрібно зробити багато кроків, аби гармонізувати наше законодавство до вимог ISO (International Organization for Standardization – ред.)”, – відмітив Віталій Саблук, директор Департаменту економічного розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Для розвинених країн практика національних стандартів – це зона добровільного їх виконання. “Глибоко вникаючи у філософію їх роботи, треба зробити такий висновок – чому ці ринки розвинені? Тому що вони високо самоорганізовані. Це самоконтроль, відповідальність самих виробників. Другим рівнем є національний стандарт, якому усі колегіально зацікавлені слідувати. І лише третім рівнем є державний контроль, він не носить такого тотального характеру”, – розповів Саблук.
Україні необхідні щонайменше 2-3 роки напруженої роботи, аби отримати вихід на європейський ринок по всіх видах продуктів. І ця напружена робота включає як прийняття необхідних законодавчих актів, так і вдосконалення бізнес-практик. “Наприклад, коли були в попередні роки перевірки умов роботи наших переробних підприємств, європейські інспектори зайшли наприклад, на сироварному підприємстві у цех готової продукції, питають у ветеринарів “Хто відповідальний за продукцію, яка тут зберігається?”. Ветеринари кажуть: “Це наша відповідальність, тому що це продукція тваринного походження”. Потім задають те саме запитання санітарам: хто відповідає за продукцію, яка там зберігається? Санітари кажуть, що це наша відповідальність, тому що це продукція призначена для харчування людей. Тобто, наші контролюючі органи думають про свої власні інтереси і хто буде більше збирати грошей на тих чи інших довідках, дозволах, ліцензіях та інших процедурах. А європейці розуміють – якщо там дві чи три няньки, то дитя залишається недоглянутим”, – розповів генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа.
На його думку, потрібно достатньо радикально переглянути підходи до питання якості та безпеки і розробити нову редакцію закону про якість та безпечність харчової продукції. Треба знаходити компроміси щодо ідентифікації худоби, ціла низка інших законодавчих актів має бути прийнята для адаптації законодавства.
Консолідація дрібних виробників
Інший спірний момент полягає в тому, що вироблення 60% валової сільськогосподарської продукції припадає на дрібні господарства або фермерів. Вони виробляють 80% молока, 90% овочів, тощо. “Але якість, безпека і організація цих ринків і цих дрібних виробників відсутня. Тому без вирішення цього питання, одним із ключових моментів якого є розвиток сільгосп обслуговуючої кооперації, і без розв’язання цієї системи, говорити про підвищення якості, безпеки продукції, її конкурентоспроможність – безперспективно”, – пояснив президент Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України Іван Томич.
“Але це організаційний фактор, а є ще інші питання, такі як корупція. Тільки монополії ідуть на ринки, інші – не можуть іти. Тільки одна державна компанія вийшла на ринок Китаю, і все навколо цього покрито туманом. Це ринок не для виробників, а ринок для влади, аби робити на цьому бізнес. Якщо корупція не буде системно викорінюватись, то у нас в цьому потенційному напрямку експорту буде складна перспектива, і з диверсифікацією ринків – також!”, – підкреслив Томич.
На думку Володимира Лапи, самі податкові умови в Україні абсолютно не прийнятні для кооперації чи для роботи дрібних фермерських господарств. “Якщо немає виручки 300 тис. гривень – не можеш стати платником ПДВ. Якщо не можеш стати платником ПДВ – не можеш використовувати режим акумуляції. Не можеш використовувати режим акумуляції – тоді 20% доходів втрачаєш. Зрештою статус сільгоспвиробника невигідний, і доводиться працювати як суб’єкту підприємницької діяльності. І в результаті втрачається 5% своїх доходів. Податкове навантаження на дрібного фермера більше, ніж на сільгосппідприємства і на аграрний холдинг”, – підсумував Лапа.
“Коли ми ставимо питання перед законодавцями про зняття цих перепон, про податкові умови для розвитку цих фермерів, для розвитку кооперативів, у відповідь чуємо: “Ми не готові”. У нас всі люблять село, але тільки люблять на словах”, – дода він.
Органічна продукція – козир у рукаві
А ось виробництво органічної продукції може стати дуже перспективним при виході на ринки ЄС. “Цей рік Україна майже не використовує мінеральні добрива, засоби захисту та інші препарати хімічної дії для вирощування рослин та тварин. Тому якраз цю економічну скруту, коли гроші на добрива недоступні, можна використати. Цей продукт треба сертифікувати і виходити на європейський ринок”, – пропонує Іван Томич.
Однак процес адаптації законодавства та стандартів тривалий, і усі експерти тут сходяться на одній думці – раніше почнемо, раніше закінчимо. Мова іде не тільки про якісь обов’язкові норми та директиви Європейського союзу, а про встановлену бізнес-практику. “Наприклад, дуже важко працювати на території ЄС із продукцією овочівництва без запровадження стандарту GlobalGAP. GlobalGAP – це не державні вимоги, але будь-які організації роздрібної торгівлі чи мережа рітейлерів не захоче брати продукцію, якщо не переконається в її відповідності до належного стандарту. Тому далеко не всі виробники реально уявляють, що треба зробити, аби потрапити на ринок ЄС, тому що коли рахуєш імпортне мито – ти наче б то конкурентоспроможний. Але це ще не означає, що твій товар буде в Європейському Союзі”, – розповів Володимир Лапа. При чому необхідність запровадження контролю та стандартів існує як для органічної продукції, так і для звичайної.
Проблеми упаковки
Керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Микола Гриценко відмічає іще одну проблему, яку треба вирішити перед виходом на європейські ринки. Це належне фасування та упаковка, документальне підтвердження безпечності. “Не можуть наші фермери повезти продукцію в ящиках від бананів. Потрібні упаковка, передпродажна підготовка, охолодження. І на мою думку це найбільша зараз проблема щодо виходу з цією продукцією на зовнішні ринки”, – відмітив Гриценко. Загалом же українська плодоовочева продукція цілком відповідає вищим вимогам ЄС. Чого, щоправда, не можна сказати про м’ясо-молочну. “Така продукція, яка виробляєтсья в особистих селянських господарствах, ще не скоро вийде на європейський ринок. Якщо це взагалі відбудеться”, – додав Гриценко.
Можливо, на перших порах Європейський Союз зробить якісь пільги, але він змусить нас вирішувати усі вищезазначені проблеми.
Путінська Росія не завжди буде путінською, відмічають експерти, при чому не тільки у сільськогосподарській галузі. А значить, розірвання торговельних відносин – теж не назавжди. Але поки що Україні доведеться підлаштовувати свій експорт під поточні реалії і переорієнтовуватись на нові ринки. І без змін у законодавстві, пошуку прийнятної моделі роботи великих агрохолдингів і малих підприємств, прийняття стандартів та належного пакування наші шанси вийти на ринок ЄС – мізерні. Це майже як теорія еволюції – або ти змінюєшся і вдосконалюєшся, або гинеш.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
