791
Особливості національного «неперенесення» номерів
— Фондовий ринок
15 січня Київський адміністративний суд відкрив провадження за позовом компанії «Київстар» до Національної комісії з регулювання зв’язку та інформатизації (НКРЗІ). Предметом позову є вимога найбільшої телекомунікаційної компанії країни скасувати низку положень торішнього рішення НКРЗІ, за якими визначався порядок надання послуги перенесення мобільних номерів (MNP). В якості третьої сторони до розгляду притягнутий Український центр підтримки імен і адрес (УЦПІА), призначений Комісією на роль Адміністратора цієї послуги. Опитані на умовах анонімності представники операторських компаній вважають шанси НКРЗІ відстояти свою позицію в суді незначними.
Демарш одного з найбільших і найбільш впливових гравців на ринку послуг мобільного телефонного зв’язку означає черговий виток у протистоянні навколо ідеї впровадити MNP в Україні. Оцінити її перспективи і можливий результат допоможе вивчення досвіду «однієї сусідньої країни», де MNP стала доступна для абонентів з 1 грудня.
Російський досвід: дешево, але дуже сердито
На відміну від нашої країни ідея скасування «мобільного рабства» в Росії з самого початку користувалася підтримкою і увагою перших осіб. Категорична вимога реалізувати цю можливість для росіян була оприлюднена колишнім президентом Дмитром Медведєвим незадовго до його повернення на посаду глави уряду. Настільки явна і недвозначна демонстрація політичної волі держави не залишила ані операторам, ані галузевим органам влади простору для маневру.
Маючи півтора року часу і підтримку на найвищому рівні, російські чиновники виявилися не в змозі вирішити своє головне завдання: забезпечити своєчасну появу адекватної нормативної бази. Мало того, що деякі технічні документи вводилися в дію буквально за кілька днів, офіційний запуск послуги 1 грудня 2013 р. виявився, по суті, фальстартом. Величезна кількість найрізноманітніших «косяків» робить процес переходу від одного оператора до іншого вкрай складним, непередбачуваним і, в цілому, клопітною справою. Гучним скандалом обернулася невдала навіть з п’ятого (!!!) разу спроба перенесення номерів Ради Федерації від МТС до «Мегафону».
Загалом доводиться визнати, що в нинішньому вигляді реалізація послуги швидше дискредитує саму ідею звільнення від «мобільного рабства». Причому відповідальність за це лежить саме на чиновниках. Визнанням цього факту стало рішення ввести «перехідний період» на впровадження MNP. Аж до 7 квітня 2014 року оператори мають право самостійно визначати дату підключення перенесеного номера до своєї мережі. Тобто подані в січні заявки можуть на законних підставах обслуговуватися аж до квітня. Нічого дивного, оскільки навіть в середині січня в операторів не було на руках офіційних правил надання даної послуги.
«Італійські» підходи українських компаній
Ситуація навколо MNP в Україні виглядає ще гіршою за російську. Спочатку цю ідею просував «Астеліт», розраховуючи знизити бар’єри для перетікання абонентів у свою мережу. Потім на передній план вийшла група осіб, пов’язаних з УЦПІА. НКРЗІ багато в чому самоусунулася від розробки нормативної бази послуги, прописавши у відповідному Положенні, що технічні регламенти готує сам Адміністратор Централізованої бази даних перенесених номерів (ЦБД). Однак УЦПІА, якому дісталися лаври переможця відповідного конкурсу, виявився не в змозі своєчасно ані розробити ЦБД, ані закупити необхідне обладнання. В результаті НКРЗІ вкотре перенесло термін запуску MNP, тепер на 1 липня 2014 року.
Однак навіть це не вирішує одну з ключових проблем: діючий порядок надання послуги в ряді ключових моментів суперечить і законодавству, і накопиченому в індустрії досвіду.
• Чинне Положення припускає подання заявки користувачами послуг передплаченого зв’язку, причому без їх ідентифікації. Тим часом п.2.14 цього Положення свідчить, що «послуга перенесення номера надається абоненту, який на законних підставах використовує абонентський номер, щодо якого замовляється послуга». На сьогодні оператори не мають однакових правил з’ясування цих самих підстав і, як правило, для найбільш відповідальних операцій (відновлення SIM-карти, наприклад) вимагає від абонента особистого візиту в центр обслуговування;
• Допускається подання заявки допомогою SMS, що відкриває широкі можливості для зловживань і шахрайських схем, з якими вже зіткнулися користувачі банківських послуг;
• Передбачені Положенням терміни надання послуги перенесення номера суперечать Правилам надання телекомуслуг. Зокрема, Правила дають сім календарних днів на обробку подібних заяв;
• УЦПІА не є оператором мереж телекомунікацій в сенсі, передбаченому чинним законодавством. Зокрема, не має ліцензій на ведення подібної діяльності. Відповідно, ця організація не має права на здійснення низки господарських операцій, передбачених статусом Адміністратора ЦБД.
Це лише частина протиріч і неузгодженостей, які так і не змогли своєчасно усунути НКРЗІ і УЦПІА. Неважко помітити, що серед них немає проблем, які спливли в ході реальної експлуатації послуги на російському ринку. Нічого дивного, про ці проблеми просто не подумали.
МТС і «Київстар» спочатку не випромінювали ентузіазму у зв’язку з перспективою появи MNP. Їх неприйняття ідеї лише посилилося, коли стала очевидною сутність MNP як приводу створити «свічковий заводик» в інтересах групи «високих професіоналів». Очевидна нездатність НКРЗІ забезпечити повноцінний нагляд за процесом створення ЦБД і, особливо, її адміністрування змусила операторів в кінці-кінців перейти в наступ. Щоб уникнути вала претензій з боку абонентів, вони зайняли логічну позицію: або НКРЗІ усуває суперечності в нормативній базі, або запуск MNP буде заблокований.
Розгортання інфраструктури перенесення номера є досить складним завданням. Оператори цілком можуть вдатися до тактики «італійського страйку», скрупульозно дотримуючись суперечливих і невиразних норм. Також в їх арсеналі маса можливостей блокувати процес за допомогою судових позовів. На думку учасників ринку, шанси НКРЗІ відстояти свою позицію в суді представляються незначними.
Проти Комісії грає ще низка серйозних факторів. Відставка Сергія Льовочкіна з посади глави Адміністрації Президента може спричинити за собою неминучу ротацію всіх осіб, які були «заведені» до органів влади за його участі. А серед них – більшість нинішнього складу НКРЗІ. Не найкращі часи переживають і прихильники MNP. Стало очевидно, що ані масового результату абонентів до мережі «Астеліт», ані очікуваного потоку грошей на користь УЦПІА, швидше за все, не буде. Цей факт позбавляє сенсу всі ті зусилля, які вони робили останні рік-два. Перенесення номера стрімко втрачає своїх прихильників всередині галузі. А думка абонентів, на жаль, не є вагомим чинником.
За сукупністю обставин уповільнена боротьба в судах виглядає як оптимальний сценарій. З одного боку, це не дозволить державі нав’язати абонентам непрацездатну послугу, оператори зможуть уникнути чергових «вилучень» на користь «шанованих людей», а НКРЗІ зможе зберегти своє обличчя, посилаючись на ефективний саботаж операторів. Історія поневірянь послуги перенесення мобільних номерів є ще однією ілюстрацією відомої тези: українська держава вже не в змозі створювати що-небудь більш-менш складне. За фактом вона може тільки ділити, стежити і не пускати. Тому, на жаль, часто краще нехай залишається так, як є.
Роман Хіміч
За матеріалами: proIT.com.ua
Поділитися новиною
