2299
І в песо, і в гривню
— Валюта
Інвестори з усього світу розлюбили країни, що розвиваються: по відношенню до долара останнім часом дешевшають ліри, песо, гривні, рублі і багато інших валют. У деяких державах девальвацію сприймають як даність, в інших – намагаються з нею боротися, попутно винаходячи все нові способи, націлені на те, щоб переконати місцеве населення не переводити заощадження в долари і євро. «Лента.ру» вивчила досвід країн, що розвиваються, які не дають своїм валютам опуститися на саме дно.
Девальвація здатна приносити економіці не тільки шкоду, але і користь: досить згадати, як Греція і Латвія зовсім недавно скаржилися (і греки продовжують скаржитися) на відсутність можливості знизити курс валюти, щоб підтримати зростання ВВП. Однак різке зниження курсу завжди викликає невдоволення населення, особливо в тих державах, які імпортують багато продукції з-за кордону. У стабільності валюти громадяни завжди бачать символ стійкості економіки в цілому, тому для влади девальвація – вірний спосіб втратити лояльних виборців.
Росія: все своєю чергою
Росія відноситься до категорії країн, для яких імпорт критично важливий. Машини та обладнання, особливо складне, продовольство, споживчі товари – все це росіяни купують за кордоном. Там же багато з них і відпочивають – частина росіян вже не може уявити собі зиму без подорожі на альпійський курорт або до Фінляндії, а літо – без Туреччині або Іспанії.
Уряд і Банк Росії, щойно рубль почав сильно дешевшати по відношенню до долара і євро, попередили, що ситуація знаходиться під контролем. Голова ЦБ Ельвіра Набіулліна, зокрема, заявила, що ніякої проблеми немає: це не рубль падає, а долар і євро зростають. Тим часом, долар на біржі за січень піднявся вже на два рубля, а євро – майже на два з половиною. Громадяни масово потягнулися до обмінників за доларами і євро, і Центробанк не витримав. 27 січня він вийшов на біржу з валютними інтервенціями, продавши більше мільярда доларів, і тим самим задавив зростання курсу.
Саме цей інструмент – валютні інтервенції – ЦБ в разі різких коливань буде використовувати і далі. Можливість оперативно втрутитися в ринкове курсоутворення дозволяє монетарній владі не допустити одномоментної девальвації і при цьому стверджувати, що курс рубля в країні не встановлюється владою, а формується на біржі. Правда, у цієї політики є очевидний мінус: знаючи, що ЦБ все одно вийде на ринок з необмеженою кількістю валюти, спекулянти можуть нескінченно грати проти рубля, день за днем отримуючи солідний прибуток на простих обмінних операціях.
Україна: до останнього долара
На Україні ситуація не схожа на російську. Якщо Москва і залежить від імпорту, то все ж за рахунок експорту енергоресурсів утримує позитивний торговельний баланс. Київ за цим показником знаходиться в мінусі. В останні чотири роки його сальдо було стабільно негативним, а в 2012 році досягло і зовсім рекордного значення (дев’ять мільярдів доларів, або більше 8 відсотків ВВП). За підсумками 2013 року сальдо, швидше за все, виявиться дещо краще, але його значення залишиться негативним.
Дефіцит балансу означає, що валюта йде з країни. Це можна компенсувати тільки вкладеннями з-за кордону, але іноземні інвестори в Україну, охоплену політичною кризою, не поспішають. У такій ситуації не виключено, що навіть девальвація не врятує економіку, тому що разом з курсом гривні впаде споживання, та й виробництво багатьох товарів неможливе без закордонного сировини.
Уряд країни, побоюючись вибуху соціального невдоволення, в останні роки намагався зафіксувати гривню у відносно вузькому коридорі. Офіційно регулювання курсів не вводилося: для збереження гривні в нормі Київ, як і Москва, витрачав валютні резерви. Різниця лише в тому, що у Росії резерви сформовані за рахунок перевищення експорту над імпортом, а в України – в тому числі і за рахунок зайнятих у МВФ коштів.
Через необхідність підтримувати гривню резерви України за два роки зменшилися майже вдвічі – з 38 до 20 мільярдів доларів. За нинішніх тенденцій у світовій економіці і наявності внутрішньої кризи надовго цього запасу не вистачить: доведеться або шукати новий спосіб поповнити резерви, або девальвувати гривню. МВФ, до речі, в минулому році порадив Україні обрушити місцеву валюту в півтора-два рази: на думку фонду, це могло б стабілізувати економіку в довгостроковій перспективі.
Латинська Америка: у всі тяжкі
В Аргентині, що вже майже 15 років страждає від фінансово-економічних негараздів, долар по відношенню до місцевої валюти, песо, зростає поступально. На початку 2012 року він коштував трохи більше 4 песо, а зараз вже перевищив позначку в 7 песо. В останні тижні негативна динаміка набрала обертів: песо через загальну тенденцію до ослаблення валют ринків обвалився майже на 20 відсотків з початку року. Президент країни Крістіна Кіршнер вже пообіцяла, що поки вона залишається главою держави, девальвації не буде. Мабуть, обвал на 20 відсотків менше ніж за місяць Кіршнер девальвацією не вважає.
Аргентина, тим не менш, дійсно йде на все, щоб не допустити подальшого падіння песо. Ще наприкінці 2011 року в законодавстві була закріплена норма, що вимагає від резидентів-покупців доларів пред’являти свій паспорт і податковий номер, а також отримати схвалення від місцевого податкового агентства. Всі аргентинці, які виїжджають за кордон, повинні були доводити, що їхні долари придбані легально.
Песо від тиску з боку інвесторів це не врятувало, і Аргентина була змушена , як і Україна, розпродавати резерви. У минулому році їх обсяг скоротився одразу на 30 відсотків. Не виправили ситуацію і нові обмеження, включаючи 35-відсотковий податок на зарубіжні транзакції з банківських карт. Зовсім недавно в Аргентині були обмежені онлайн-покупки: при перевищенні суми в 25 доларів на рік потрібно заплатити 50-відсотковий податок, а на усі товари заповнювати митну декларацію. Ці заходи лише озлоблюють більшу частину простого населення (а не грошових мішків, проти яких, згідно офіційної ідеології, воює лівий уряд Кіршнер), але навряд чи допоможуть песо.
На іншому кінці континенту, в Венесуелі, де уряд Ніколаса Мадуро знаходиться ще ближче до лівого флангу, вирішили ввести «подвійний» курс долара. За офіційним курсом американську валюту можуть придбати тільки імпортери першочергових товарів, таких як продовольство і медикаменти. В інших випадках купівля долара буде здійснюватися за курсом валютних аукціонів, який вище офіційного на 70 відсотків. Таким чином Венесуела намагається боротися з падінням болівара, який за чотири роки «полегшав» в три з половиною рази.
Туреччина: великі ставки
У турецьких регуляторів – свої методи у боротьбі з неконтрольованою девальвацією. З початку січня долар піднявся з 2,13 до 2,24 ліри. Минулого тижня обвал місцевої валюти став особливо стрімким. У відповідь було вирішено різко підняти всі облікові ставки ЦБ. Так, базова ставка злетіла з 7,75 до 12 відсотків річних, а тижнева ставка репо була підвищена з 4,5 до 10 відсотків, причому остання і була названа тією, на яку повинні орієнтуватися банки турецької фінансової системи. Інвестори на ринку радикальний крок схвалили: ліра тут же продемонструвала чи не найпотужніше зростання за останні кілька років.
Але підвищення ставок – теж справа ризикова. Економіка, яка ще тільки відновлюється після світової кризи, може не витримати такої високої вартості запозичень (поза всяких сумнівів, банки перекладуть збитки на своїх позичальників, що завдасть удар як виробникам, так і споживачам). Однак діватися туркам було нікуди, оскільки девальвація означала зліт інфляції, а адже стабільне фінансове становище країни було предметом гордості її нинішнього уряду.
Таким чином, у всіх країнах, що зіткнулися із загрозою девальвації, влада жертвує заради фінансової стабільності чимось іще: резервами, низькими ставками за кредитами, свободою жителів на придбання товарів за кордоном. У короткостроковій перспективі це може дати ефект, але для гри «в довгу» державам необхідний стабільний приплив валюти з-за кордону і міцна економіка: тільки з її допомогою можна утримувати курс на високому рівні десятиліттями.
Дмитро Мігунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
