826
Рада обнулила варіанти
— Казна та Політика
Знаковим моментом в триваючих переговорах між владою та опозицією обіцяла стати позачергова сесія Верховної ради. Від 28 січня очікували можливості для розв’язання кризи. І частково ці очікування виправдалися. Правда, не у всіх випадках знадобилася допомога парламенту – прем’єр у відставку зібрався самостійно.
Потенційно доленосного засідання ВРУ чекали не без побоювань. Відповідно до ходу переговорів між керівництвом країни і делегованими Майданом лідерами опозиції, позачергова сесія народним обранцям знадобилася для того, щоб “врегулювати політичну кризу і забезпечити стабільність у державі” – саме так звучав єдиний пункт попереднього порядку денного. Але суть побоювань полягала в тому, що регулювати кризи можна по-різному. Незважаючи на неодноразові запевнення влади, їх опоненти продовжували побоюватися оголошення надзвичайного стану. Проте, опозиція розраховувала, що 28 січня буде, як мінімум, оголошена амністія учасникам акцій протесту, відправлено у відставку уряд і скасовані скандальні “закони 16 січня”. Але консенсус за цими пунктами спочатку проглядався погано.
Якщо загалом шляхи розв’язання кризи сторони погодили, то про конкретні заходи більшість і “меншість” продовжували сперечатися ще й вранці 28 січня. Найменш дискусійним (але все ж насилу втілюваним в реальність через складнощі з мобілізацією необхідних голосів) моментом було потенційне звільнення прем’єра. У Партії регіонів стверджували, що Микола Азаров “абсолютно спокійно поставився” до перспективи втрати портфеля. А ось ситуацію навколо іншого “наповнення” порядку денного спокійною назвати було важко.
Згоди не викликала ані амністія, ані ймовірне анулювання законів. Причому предметом торгу, очевидно, стала і процедура, і перелік поступок. Так, більшість вкрай неохоче розглядало можливість переголосовувати бюджет. Та й скасування “європейських” норм бентежила багатьох нардепів, які публічно їх підтримали. Причому ступінь чутливості по відношенню до цих норм різнився. “Ні, не будемо, ми проти того, щоб був скасований закон, що посилює відповідальність за вандалізм і руйнування пам’ятників воїнам Великої Вітчизняної війни, а також закон, що забороняє заперечення звірств фашизму і пропаганду нацистської ідеології”, – анонсував неучасть своєї політсили у майбутньому голосуванні Петро Симоненко.
Ніяк не менші суперечки викликав і механізм перегляду результатів попереднього законотворчого пориву. Так, опозиціонери і чимале число спостерігачів з-за кордону рекомендували “обнулити” проблемні закони. “Наша рекомендація полягає в тому, що Верховна рада або скасовує ці закони, або зупиняє їх дію протягом значного періоду часу… Рада отримає наш аналіз. Наші фахівці знаходяться в розпорядженні органів влади, щоб допомогти їм у цьому процесі”, – поділився консолідованою точкою зору Ради Європи його генеральний секретар Турбйорн Ягланд. Але в Партії регіонів до такого сценарію ставилися насторожено. “Ми їм сказали, що скасування не буде, оскільки вони один в один списані з європейських. Інша справа, що можемо внести корективи”, – пояснював 27 січня Михайло Чечетов.
Затяжна дискусія дозволяла припустити, що зустріч народних депутатів у сесійній залі пройде з вогником. Проте перший же етап дався ВРУ порівняно мирно. Втім, вранці 28 січня серйозно змінилися і вступні умови – після того, як прем’єр подав у відставку добровільно.
Сам Микола Азаров причиною свого вчинку називає бажання посприяти благополучному пошуку компромісу. “Гострота і небезпека конфлікту для наших громадян, для долі України вимагають додаткових відповідальних кроків. З метою створити додаткові можливості для громадсько-політичного компромісу, задля мирного врегулювання конфлікту, я прийняв особисте рішення просити президента України прийняти мою відставку з поста прем’єр-міністра України”, – говорилося в його заяві. Опозиція, у свою чергу, в миротворчому пориві побачила привід уникнути предметного обговорення відповідальності уряду. “Сьогодні на порядку денному стоїть питання про відставку уряду і питання відповідальності уряду. Я впевнений, що це (заява про відставку, – “Подробиці”) не просто так. Він знає, що зробив все для того, щоб зберегти обличчя”, – переконаний Віталій Кличко. Як би то не було, лідер Кабінету визволив парламент від необхідності висловлювати йому недовіру. Тим самим він помітно полегшив долю не тільки опозиціонерів, а й своїх соратників по політичній силі – адже на тлі активно циркулюючих чуток про внутрішні протиріччя в ПР таке голосування обіцяло стати захоплюючим, навіть якщо б 226 голосів не знайшлося.
Президент схвалив рішення прем’єра кількома годинами пізніше. Слід враховувати, що добровільне звільнення прем’єра, відповідно до статті 115 Конституції України, тягне за собою автоматичну відставку і уряду в цілому. Але повного безвладдя процедура не передбачає – навіть після президентського “добро” КМУ продовжить виконувати свої обов’язки до формування нового Кабінету – але не більше 60 днів. Очевидно, роль в.о. прем’єра з 29 січня буде виконувати перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. Тим часом опозиціонери повідомляють, що скликання нового складу відбудеться в короткі терміни. “Коли в понеділок (27 січня, – “Подробиці”) піднімалося це питання, то звучав термін до одного тижня – питання створення нового уряду”, – пояснив Олег Тягнибок.
Добровільний відхід Миколи Азарова оцінюють по-різному. Так, в Європі розглядають цей крок як гарний крок до компромісу. “Відставка прем’єр-міністра може стати відправною точкою для пошуку політичного компромісу”, – переконаний міністр закордонних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмайер. Тієї ж думки дотримуються і однопартійці екс-глави уряду. “Його рішення про відставку в поточній обстановці – це свідчення політичної мудрості і бажання досягти у будь-якому випадку загальнополітичного консенсусу”, – вважає “регіоналка” Тетяна Бахтєєва. А ось опозиціонери більш насторожено ставляться до подій. “Мільйони людей боролися на Майдані і ризикували життям на Грушевського не для відставки старого “кровосіся” Азарова. Ми потребуємо не тільки у зміні особистості при владі, а зміни системи влади”, – підкреслює Юрій Луценко. При цьому варто пам’ятати, що якщо на початку протестів мітингувальники наполягали на відставці саме Миколи Азарова і міністра МВС Віталія Захарченка, то пізніше популярність знайшли і заклики до дострокових президентських виборів…
Крім цього неоднозначно оцінюються і можливості опозиціонерів взяти участь у розділі вивільнюваних портфелів. Як відомо, лідери опозиції попередньо від високих постів відмовились. Пояснюють вони це просто. “З якої радості ми будемо приймати спільну відповідальність за все, що робиться в державі. Ви зрозумієте, що значить зараз йти працювати в уряд, при тому, що держава фактично в дефолті, скарбниця порожня?”, – Задавався майже риторичними питаннями Олег Тягнибок. В принципі, те саме звільнення місць могло б вплинути на настрої опозиціонерів. Але поки що вони думки не змінюють. “Я не бачу, що представники партії УДАР працюватимуть у складі цього уряду”, – запевнив Віталій Кличко. Крім того, для парламентських “міноритаріїв” суттєвий не тільки склад майбутнього уряду (а багато залежить від того, чи виявиться він настільки компромісним, як того бажали протягом декількох місяців), але і коло його повноважень і можливостей. А особливу жвавість обміну думками з цього приводу додає дискусія про корекції Конституції, в рамках якої можуть помінятися і правила формування Кабміну, і механізми контролю над ним…
Хоча відставка прем’єр-міністра позбавила повістку парламентського дня від одного з найбільш проблемних пунктів, переговорний процес у сесійному режимі забрав чимало часу. Зібравшись і вшанувавши хвилиною мовчання пам’ять загиблих активістів, депутати тут же розійшлися “на консультації”. У підсумку ранкова перерва замість півгодини тривала більше двох. Після 12:30 стало відомо, що нардепи готові розглянути першу умову протестувальників – скасування “законів 16 січня”.
Як виявилося, незважаючи на заяви частини своїх представників, більшість у цьому питанні пішла-таки на “нульовий варіант” – але з істотними застереженнями. Так, сторони вирішили зовсім не торкатися трьох прийнятих 16 січня рішень – бюджету, створення слідчої комісії ВРУ і суперечливого закону про амністію, який в рівній мірі стосується і протестувальників (“листопадово-грудневі” кримінальні справи проти яких дійсно закривають), і міліціонерів. Решта 9 законів були тут же визнані нечинними – 361 голосом ( комуністи, як і обіцяли, утрималися). Спірні новації: від “більше п’яти машин не збиратися”, широкого трактування поняття “екстремізм” і заборони на каски і маски до кримінального переслідування за наклеп і спрощення схеми позбавлення депутатської недоторканності – можуть залишитися у минулому. Показово, але обгрунтуванням для скасування колишнього голосування законопроекту став процедурний конфлікт. Судячи з пояснювальної записки, автори документа мотивували необхідність втрати чинності законів “порушеннями встановленої процедури розгляду і прийняття” – тобто, тією самою причиною, з якою багато “регіоналів” активно не погоджувалися…
Варто все-таки відзначити, що 4 з 9 нормативних актів були невідкладно повернуті в дію з дотриманням процедури голосування (інфографіка “Подробиць” наведена нижче). Причому однозначно популярним це рішення назвати не можна. Серед “поверненців” знайшлося місце поправкам до закону про безоплатну правову допомогу, скасування ПДВ на імпорт газу і двом “антифашистським” законопроектам, бурхливо підтримуваним КПУ – про кримінальне покарання за “заперечення або виправдання злочинів фашизму” і осквернення військових пам’ятників. Як і можна було очікувати, такий розвиток подій “червону” фракцію порадував. А ось опозиціонери подібне пакетне рішення підтримали куди менш активно – з 257 “за” тільки 29 належить “Батьківщині “ і 9 УДАРу. “Свобода”, як і можна було очікувати, утрималася повним фракційним складом. “Наша пропозиція була не розглядати так звані фашистські закони, або ставити їх хоча б у першому читанні, оскільки там купа моментів, які можуть створити юридичні проблеми для тих, хто говорить, що воїни УПА – це герої нашої держави”, – уточнював пізніше лідер всеукраїнського об’єднання.
Результат ранкової роботи Верховної ради передбачувано зібрав “лаври” схвалення Заходу. “Нарешті парламент виступив посередником в політиці України, і це вірний орган для досягнення компромісу і початку реформ. Польща і ЄС готові допомогти”, – радів міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський. Але опозиціонери розслаблятися не поспішали. По-перше, “відмінний” закон ще повинен здобути президентське схвалення. По-друге, сесійні труднощі на цьому не закінчилися. Зайнятися більш складним з точки зору досягнення консенсусу питанням амністії депутати планували на спеціально присвяченому цьому вечірньому засіданні. Але вчасно воно не розпочалося, а пізніше стало відомо, що переговорний процес “триває” і триватиме це, щонайменше, до наступного ранку. Пропозиція Володимира Рибака, зібратися в сесійній залі 29 січня з легкістю знайшла розуміння.
Як зазвучить “Б” після сказаного “А” поки що судити важко. Базовою вимогою більшості залишається “терміновість” і “легкість” амністії. Основні суперечки торкнулися кордонів “взаємозаліку” відповідальності сторін . “Влада пропонує закон “Про амністію” з умовами відстрочки (попередньо протестувальники повинні звільнити захоплені будівлі у визначені законом терміни, – “Подробиці”), які нас не влаштовують. Ми пропонуємо прийняти закон без будь-яких умов, що не влаштовує владу”, – уточнив Олег Тягнибок. Судячи з усього, саме це питання і стане каменем спотикання “другого дубля”. Наскільки важко сторонам дається компроміс, ймовірно, стане остаточно ясно вже сьогодні. Фактично без ухвалення закону про амністію говорити про повноцінний “нульовий варіант” тільки за підсумками скасування спірних законів буде рано. А амністія – не останнє питання у списку вимог. Адже, як мінімум, важливе місце в ньому посідає все та ж можливість перегляду Основного закону, обговорювати який також планують на черговому позачерговому засіданні.
Ключові моменти переглянутих законів:
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
