1148
Світ чекає розпродаж активів на $9 трлн?
— Світ
Уявіть, що ви в боргах і вам не вдається скоротити витрати, але водночас у вас великий портфель цінних паперів і невикористовувана нерухомість – якраз те, що має сьогодні більшість західних урядів. Чи не замислитеся ви в цій ситуації про продаж деяких з своїх активів?
Політики починають приватизацію в різний час і з різних причин. У Великобританії в 1980-х рр. Маргарет Тетчер пішла на цей крок, щоб обмежити владу профспілок. Східноєвропейські країни трохи пізніше зважилися на розпродаж для знищення командно-адміністративної економіки. Маючи державну заборгованість на найвищому рівні для мирного часу, розвиненим економікам, безумовно, прийшов час замислитися про розпродаж, пише британський журнал The Economist.
Платники податків можуть вважати, що найкраща частина “родинного срібла” вже продана, але в реальності це не так, в наявності все ще дуже багато дорогих активів. Загальна вартість компаній у державній власності в країнах ОЕСР, за оцінкою експертів, становить $2 трлн, до цього слід додати ще $2 трлн за державну частку в приватному бізнесі. Однак справжнє багатство полягає в нефінансових активах, а це будівлі, земля і природні ресурси, що, на думку МВФ, може коштувати трильйони доларів.
Деякі з цих активів неможливо або не слід продавати. Скільки коштує Лувр, Пантеон або Єллоустонський національний парк? Не дуже ясна державна бухгалтерія ускладнює процес визначення частки безцінних об’єктів у загальному обсязі державної власності. Але можна не сумніватися, що, навіть виключивши всі історично цінні активи, список для продажу держвласності буде досить довгий.
Американський федеральний уряд володіє майже 1 млн будинків (з яких, за аудиторською перевіркою 2011, 45 тис. не потрібні або використовуються мінімально) і п’ятою частиною всіх земельних територій країни, в надрах якої великі запаси нафти, газу та інших корисних копалин (сланцева революція в США відбувається головним чином на землі приватних власників).
Грецький уряд має 80 тис. будівель та земельних територій, які не представляють ніякої культурної цінності. Аналітики PwC підрахували, що державна власність Швеції коштує від $100 млрд до $120 млрд. Якщо це характерно для всіх країн ОЕСР, то західні уряди сидять на землі і будівлях з загальною ринковою вартістю $9 трлн (або еквівалент п’ятої частини загального ВВП цих країн).
Однак уряди поки що не поспішають скористатися цим способом поповнення скарбниці. Одна з причин – приватизація, як правило, викликає різку опозицію в суспільстві. Так, наприклад, спроба Рональда Рейгана продати величезні шматки землі на заході США провалилася через потужний опір “зелених” активістів і місцевих фермерів, які не хотіли втрачати безкоштовні пасовища для своєї худоби.
В останні роки більша частина транзакцій відбувалася в економіках, що розвиваються. І хоча є поодинокі випадки і в Європі – як, наприклад, продаж британським урядом національної пошти Royal Mail в 2013 р., – в цілому європейські країни не прагнуть продати державну власність. Італія, держборг якої перевищує 132% від ВВП, має невелику програму приватизації, хоча частка італійського уряду в приватних корпораціях оцінюється в $225 млрд, а вартість усіх нефінансових активів досягає $1,6 трлн.
Тим часом приватизація не є панацеєю для марнотратних урядів. Продаж активів дає лише короткочасний перепочинок для люблячих витрачати чиновників (хоча після продажу колишні державні активи – від портів до компаній – краще керуються і приносять більше прибутку приватним власникам). Слід також порівнювати отримані від продажу гроші і втрату можливого прибутку: багата нафтою Норвегія отримує чверть своїх доходів через державні нафтові компанії.
Уряди повинні також зробити висновки з помилок, зроблених під час попередніх приватизацій. Без жорсткого регулювання продаж держмайна збагачує інсайдерів і призводить до негативного результату. Подібне сталося у Великобританії (із залізницею та підприємствами комунального господарства) і в економіках, що розвиваються (телеком, банки та інше). Проте для уряду, який хоче збалансувати видатки і доходи, приватизація – корисний інструмент. Вона дозволяє державі скоротити витрати і поліпшити свій кредитний рейтинг. Крім того, вона робить економіку більш ефективною і конкурентоспроможною.
Тетчер і Рейган використовували приватизацію як інструмент для трансформації комунальних служб, транспорту і телекомунікаційного сервісу. Їхні послідовники в XXI столітті повинні зробити те саме з будівлями, землею та природними ресурсами.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
