2199
На кого працюють сомалійські пірати
— Кримінал
Нещодавня атака на нафтовий танкер Ірану і збройовий скандал у парламенті Британії привернули увагу до світової проблеми сомалійського піратства. Флібустьєри створили багатомільярдний грошовий потік, що перетікає з кишень міжнародних вантажоперевізників до кишені страхових та охоронних компаній.
Головний біль Ірану
У середу, 8 січня, військово-морські сили Ірану відбили чергову піратську атаку на нафтовий танкер країни, акцентувавши увагу на проблемі, що підриває економіку.
«Інцидент стався в Аденській затоці. Іранське судно було атаковане 12 піратськими човнами, але напад зірвався завдяки ескортній групі військових кораблів, що вчасно зреагувала, відкрила вогонь по піратах і змусила їх відступити», – повідомив командувач військово-морськими операціями Ірану адмірал Сіяваш Жаррех (Siyavash Jarreh).
Тегерану доводиться витрачати кошти на воєнізоване патрулювання торгових шляхів з листопада 2008 року, після того, як сомалійські пірати захопили зафрахтоване Іраном судно MV Delight біля берегів Ємену. Кораблі ісламської держави частіше за інших піддаються нападам.
«За останні три роки понад 3000 вантажних кораблів і нафтових танкерів були ескортовані командос і військовими судами Ірану. За цей час пірати зробили 147 спроб захопити іранські кораблі в міжнародних водах», – заявив командувач ракетними підрозділами ВМФ Ірану адмірал Алі Вафадар (Ali Vafadar).
Крім Ірану, сомалійські пірати сильно докучають вантажоперевізникам Індії, Китаю, Японії, Південної Кореї. Проблеми виникають і в України – 25 вересня 2008 року в Індійському океані біля узбережжя Сомалі було захоплено український суховантаж «Фаїна». Переговори з піратами тривали до 5 лютого 2009 року, коли судно і екіпаж вдалося звільнити в обмін на $3,2 млн.
Скандал у парламенті Британії
У понеділок , 6 січня, комітет британської палати громад з контролю над експортом зброї оголосив про початок екстреного розслідування. Парламентарії почали з’ясовувати, навіщо британські охоронні фірми за останні 15 місяців вивезли до Сомалі і довколишніх країн Східної Африки 44000 одиниць зброї, включаючи 30 000 автоматів, 2536 пістолетів і 11 000 гвинтівок.
Британські депутати заявили, що державний департамент королівства, що видає дозволи на експорт зброї, не зміг пояснити, в чиїх руках в підсумку виявилися експортовані автомати та гвинтівки. Члени палати громад оголосили про бажання дізнатися, навіщо британським компаніям знадобилися додаткові гори зброї, і висловили сумнів, що був «дотриманий баланс між інтересами торговців зброєю та економічними інтересами країни».
Чи вигідно Британії дестабілізувати Східну Африку? Питання спірне. Відповідно до докладу Німецького інституту економічних досліджень (DIW), регіональна криза і розквіт піратства в Сомалі в 2008-2009 роках різко підкинула вгору прибутки західних компаній, що займаються страхуванням морських перевезень.
Лондонські фінансові гіганти Lloyds of London і Willis Group Holdings в кілька разів підняли вартість страхування кораблів, чий курс пролягає біля берегів Сомалі, а потім істотно розширили «інфіковану піратами акваторію». Хоча ризик піддатися атаці флібустьєрів в цій акваторії нижче 0,5%, вантажоперевізники воліють платити страховку, щоб заспокоїти матросів, що нерідко відмовляються виходити в море через острах збройного нападу.
«Багато взаємопов’язаних гравців сомалійського театру (пірати, місцеві спільноти, уряди піратських регіонів, міжнародні військово-морські сили, приватні охоронні агентства і страхова індустрія) не мають стимулу боротися з піратством. Фактично, там встановилися відносно стабільні відносини між цими групами, багато з яких явно економічно зацікавлені зберегти ситуацію в Сомалі на поточному рівні», – резюмується у звіті DIW.
Організація піратського бізнесу
На початку 2000-х років сомалійські пірати були рідкісним явищем і обмежувалися тим, що стягували з захоплених кораблів плату за проїзд і відпускали геть. До 2008 року цей бізнес еволюціонував в добре організовані міжнародні кримінальні синдикати.
За дослідженням компанії Geopolicity, піратські організації в Сомалі не схожі на військові структури, а працюють за принципом приватних підприємств, важливу роль у структурі яких грають іноземні спонсори (включаючи бізнесменів Саудівської Аравії), кримінальні банди Ємену і страхові корпорації Заходу, для яких зростання загроз судноплавству безпосередньо пов’язане з припливом виручки.
Принципи роботи піратської індустрії докладно описані в листопадовому дослідженні Світового банку, складеному за сприяння ООН та Інтерполу на підставі опитування сомалійських піратів, їх фінансових покровителів і посередників.
Рядові пірати, що атакують торгові судна в морі – найнижча ланка ієрархії. Їхня кількість, що приблизно дорівнює 2000, не змінюється, скільки б їх не топили або не саджали у в’язниці. Зубожілі сомалійці стоять у чергах, щоб поповнити піратські команди. Завербовані флібустьєри часто отримують як аванс лише популярний в країні жувальний наркотик – листя чагарника кат.
Щойно піратам вдається захопити судно, його приганяють до берега, після чого команда «тлумачів» оцінює добуток і починає переговори про викуп. При успішному результаті «тлумачі» отримають винагороду від $10 000 до $20 000.
Переговори, як правило, затягуються на довгі місяці. У цей період піратським інвесторам доводиться оплачувати послуги озброєної охорони, постачальників ката, кухарів і безлічі місцевих бізнесменів, що надають різноманітні послуги «піратській спільноті». Як правило, їм видаються розписки. Кожна надана послуга реєструється і оплачується після отримання викупу.
У деяких випадках платити доводиться місцевим воєнізованим формуванням, контролюючим порти. Найбільше в Сомалі угруповання радикальних ісламістів «Аль-Шабаб» збирає з піратів «податок на розвиток» у розмірі 20% добутку.
Тільки після того, як викуп буде отриманий, відбудеться оплата праці звичайних піратів. Кожен з них отримає $30-75 тис. Плюс до $10 000 бонусу дістанеться першому пірату, що піднявся на борт корабля, а також тим, хто надав команді власну зброю або спорядження. Такі бариші спокушають жителів розореної країни, в якій чесною працею можна заробити в кращому випадку близько $500 на рік.
У середньому піратам вдається отримати $2,7 млн викупу за одне захоплене судно. Тобто рядовому пірату дістанеться менше 2,5% від цієї суми. Левова частка викупу – від 30% до 75% – йде фінансовим покровителям.
Масштаби глобальної проблеми
Сомалійське піратство нагадує ловлю риби динамітом – зібрані флібустьєрами трофеї складають мізерну частину від того гігантського збитку, який вони завдають світовій економіці. Безпосередньо на викуп за захоплені судна за п’ять років з січня 2008 року по грудень 2012-го, за оцінкою Світового банку, було витрачено від $335 млн до $403 млн. Загальні втрати світової економіки виявилися в 50 разів вище.
За дослідженням фонду One Earth Future, в 2012 році збиток, понесений глобальним співтовариством через сомалійських піратів, становив від $5,7 млрд до $6,1 млрд, або 82,7 млн в перерахунку на одну піратську атаку.
У 2012 році через інфіковані піратами зони Індійського океану пройшло 66 612 великих комерційних судів. Приблизно 50% з них скористалися послугами озброєної охорони, витративши на це в цілому від $1,2 млрд до $1,5 млрд. Ще $515 млн було витрачено на закупівлю водометів, електризованих бар’єрів, колючого дроту та іншого обладнання для захисту суден від піратських атак. $466 млн довелося виплатити морякам за додатковий ризик.
Близько $1,5 млрд збитків було пов’язано з перевитратою палива, що виникла через те, що кораблі, щоб уникнути зіткнення з піратами, проходили небезпечні морські регіони на швидкості вище за оптимальну. Ще $290 млн судноплавні компанії переплатили за паливо, щоб, змінивши маршрут, обійти ризиковані ділянки Індійського океану.
Приблизно $1,08 млрд світові уряди витратили на антипіратські військово-морські місії. До «великої трійки» найбільших місій входять операція «Аталанта», що проводиться ЄС, операція НАТО «Океанський щит» і 151-а Об’єднана оперативна група, що складається з багатонаціональних сил під керуванням США. Незалежно від них свої військово-морські сили проти піратів до регіону направили Китай, Індія, Японія, Росія і Південна Корея.
На страхування комерційних перевезень від піратських атак в 2012 році було витрачено $550 млн.
Безпосередньо на викуп захоплених кораблів у сомалійських піратів за весь 2012 рік у світі було витрачено лише $31,75 млн, або приблизно 0,5% від загального обсягу збитків. Ще у $31,75 млн оцінені недоотриманий прибуток від простою восьми кораблів в піратських бухтах, вартість їх ремонту після ушкоджень та компенсаційні виплати екіпажам, які перебували в заручниках.
Разом з тим, спроби приборкати піратство на морі дають свої результати. За даними Управління військово-морської розвідки США, в 2013 році сомалійським угрупуванням не вдалося захопити жодного великого судна біля східного узбережжя Африки.
Проте загроза нікуди не зникла – за минулий рік вони зробили дев’ять серйозних спроб атакувати кораблі, і 8 січня Іран попередив про десяту. Небезпечних для судноплавства зон в океані стає все більше: піратство розквітло на західній стороні Африки в Гвінейській затоці, куди виходить узбережжя Нігерії. У 2013 році там було атаковано 31 судно і дев’ять захоплені.
Експерти One Earth Future припускають, що частки з тих $6 млрд, що були витрачені в 2012 році на піратів, могло б вистачити, щоб вирішити проблему в світі, навівши порядок у 10-мільйонній державі Сомалі. Проте до цих пір більше 99% антипіратських витрат припадає на короткострокові компенсаційні заходи, що проводяться на морі. За останній час лише кілька мільйонів доларів було виділено світовими організаціями для створення можливостей чесного заробітку в Сомалі.
Денис Закіянов
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
