Менше можна, більше - ні-ні!

03.01.2014, 12:00 — Енергетика

2503

До існуючого газового контракту РФ і України 2009 р. вже було підписано 28 доповнень, в грудні 2013 одним стало більше. Контрактна формула не змінилася, але тепер ціну російського газу для України визначать коефіцієнтом, який в діапазоні значень від 0,6 до 1 буде вимірювати «градус» політичних відносин двох країн. З 2014 р. мінімальний рівень ціни газу для України може становити $268,5/тис.куб.м (тобто за нинішньої кон’юнктури, К=0,67). Надалі, значення коефіцієнта буде переглядатися щокварталу.

«Вища» арифметика

Як до, так і після доленосного для України саміту у Вільнюсі, було зрозуміло, що ціна російського газу для України не скоро буде визначатися на основі економічних умов, оскільки вона поки що диктується скоріше політичними міркуваннями і приватними економічними інтересами.

Незабаром після Вільнюса, але ще до візиту В.Януковича до Москви, «експерти» галузі озвучували можливий рівень зниження ціни. Майже ніхто не помилився, але, тим не менш, результат перевершив всі очікування: можливу нову ціну на газ для України назвали на рівні нижче європейського!

«Середньоєвропейська ціна на газ повинна бути в межі $370. Мінус транспорт близько $70 для України. Ось $300 має бути максимальна ціна для України за газ. Я говорю про ціну, яка має бути ринковою, європейською. В Україні – $300. Вона у нас – $510», – зазначав В.Янукович («Вести», 27.11.13 р.).

Після декількох років і численних безуспішних спроб змінити ціну на російський газ вітчизняний Міненерго нарешті підрахував, що його вартість має становити близько $260, а ЗМІ написали, що Міністерство планує «вибити» у Росії газ по $259! (http://hronika.info/politika/11735-v-minenergo-planiruet-vybit-u-rossii-gaz-po-259-dollarov.html)

«Я вірю, що вартість газу буде знижена. Росія може погодитися на зменшення ціни на $100-140/тис.куб.м», – зазначав напередодні В.Медведчук в інтерв’ю агентству Bloomberg. Доречніше було б почати з: «Я знаю.. ». Його нескладна, але зрозуміла багатьом, арифметика логічно обгрунтовувала доцільність зниження ціни, чого не вдавалося зробити керівництву України останні 3 роки: «Наприклад, зараз газ на європейському ринку коштує на споті близько $394/тис.куб.м, а його транспортування з Росії до Європи обходиться в $100/тис.куб.м. Газ на кордоні України зараз повинен коштувати $294/тис.куб.м, а не $380, як ми платимо «Газпрому», – резюмував політик. Прозорливість просто здивувала, як інші цього не розуміли?

Окрема і мало кому цікава тема, що цифри, як і подібний метод розрахунку, мають мало спільного з економічно обгрунтованим рівнем ціни на російський газ для України, методом «ні бек» і взагалі відповідають дійсності.

Вартість транспортування 1 тис.куб.м російського газу від основних регіонів видобутку (на Ямалі) до кордонів суміжних держав на заході і північному заході Росії (Білорусі, Естонії, Латвії та України) також приблизно однакова і становить близько $90 (відстань 3262 км, транспортний тариф по території РФ $2,7/тис.куб.м/100км). Таким чином, з урахуванням собівартості (~$40), вартості транспортування та ін витрат, ціна російського газу на кордоні цілком реальна на рівні $150/тис.куб.м, але по факту мало кому вдалося отримати таку ціну.

Оцінюючи, яка це – економічно обгрунтована або ж політична ціна, не може не дивувати: чому на кордоні РФ/Білорусь цей же газ коштує до $170, а на кордоні РФ/країни Балтії $460-515?

Зокрема, вартість транзиту російського газу через Білорусь до Литви (відстань транспортування ˃ 400 км, тариф $2/тис.куб.м/100 км) близько ~$8, але по факту для Литви вартість російського ресурсу збільшується в 3 рази, до $515! А Естонія і Латвія, маючи аналогічне транзитне плече, як і для Білорусі, отримують російський газ по ˃ $460.

Водночас транзит через Білорусь до Польщі, куди російський газ продавався за $440, обходився в ~$12 (відстань ˃ 600 км, тариф $2).

Для порівняння, транзит російського газу через Україну до Європи: до кордону Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії (середня відстань 1150 км, тариф ~$3) коштує ~$34/тис.куб.м.

Що ж стосується поставок газу з європейського спотового ринку, то мають бути забезпечені можливості його закупівлі (через газових трейдерів акредитованих на конкретному ринку), і транспортування (резервування потужностей газопроводів під конкретні обсяги і на певний строк), а їх – немає. Крім того, спотова ціна газу на європейських регіональних ринках формується різними постачальниками (Норвегія, РФ, Голландія, Алжир, Катар та ін), серед яких російський ресурс – один з найдорожчих. Тому для розрахунку ціни російського газу для України методом «ні бек» некоректно брати середню ціну європейського спота, від якої мінусується європейський транзит і заявляється, що це – «червона» ціна для України.

Оперуючи вищенаведеними цифрами не складно підрахувати ціну російського газу для країн ЄС, а також його вартість для країн пострадянського простору. Очевидно, ані спотова ціна в Європі, ані вартість транспортування російського газу до європейського ринку, якими апелюють політики, тут ні причому! Має місце чиста політика, а за допомогою обтічних фраз, приблизних цифр і нерозкритих відомостей – відбувається маніпуляція фактами і свідомістю.

За день до шостого засідання українсько-російської міждержавної комісії, на ньому планувалося розглянути нову газову угоду між «Газпромом» і НАК «Нафтогаз України», голова фракції Партії регіонів у Верховній раді О.Єфремов зазначав: «… Підхід такий: ця ціна не повинна бути вище середньоєвропейської. Вона повинна враховувати попередні домовленості і транспортування газу територією України».

За фактом, можливий рівень ціни на газ для України назвали нижче європейського! «… Підписаний документ дозволяє «Газпрому» поставляти газ на Україну за ціною $268,5 за тис.куб.м, тоді як зараз вона становить понад $400» (В.Путін, прес-конференція 17.12.13 р.).
Рівень $268,5 став можливим завдяки коефіцієнту у формулі газового контракту 2009 р., який в 1-му кварталі 2014 р. становитиме 0,67, а далі, за початковими планами, буде переглядатися щокварталу. Його значення визначатиме рівень взаємин РФ і України, за яких віддалення від МС означатиме зростання коефіцієнта до значення «1», тобто повернення до старого рівня ціни і відносин.

Слід нагадати, що для Білорусі ціна російського газу визначалася також за формулою, яка нібито відповідала формулі ціни при поставках російського газу до Європи, і в 2008-2010 рр. до ціни застосовувалися понижуючі коефіцієнти (0,67, 0,7 і 0,9 відповідно).

Фігура друга, сумна

Яка ціна такої ціни на газ? За останні 3 роки ціна палива на АЗС України змінювалася не суттєво. І ось, після багатьох років придбання палива на одній і тій же заправці за однаково високою ціною (11-11,4 грн./л), яка не завжди залежала від світової цінової кон’юнктури, раптом надходить пропозиція заправитися по 7,4 грн./л, тобто на 30% дешевше. Перша думка: «Щось тут не те», – і в умовах такої непристойної пропозиції краще змінити АЗС.

Крім озвучених планів виділення фінансової допомоги РФ – Україні у розмірі 15 млрд, для закриття проломів в бюджеті і створення сприятливого грунту для виборів 2015 р., поки що мало інших відомих поступок української влади, тому що за отриману нову ціну має бути щось більш матеріальне, ніж чергові обіцянки плідної співпраці у майбутньому. Знання слов’янської схильності продати щось непотрібне, породжує безліч домислів, які в більшості виглядають один реалістичніше іншого.

Актуалізувалися загрози щодо того, що Україна віддасть Росії контроль над ГТС і вийде з енергетичного співтовариства ЄС; ідеї щодо дво- і тристороннього консорціуму з управління ГТС України; перспективні плани спільного виробництва літаків АН, які, як і тема консорціуму ГТС – вічні, а результати за останні 10 років – непереконливі.

Поки що, найбільш реально виглядають ідеї інтервенції «Газпрому» на ринок України шляхом часткової купівлі ГТС (вже накопичена заборгованість плюс заборгованість за новим кредитом в один момент дозволять призвести до узаконеної зміни власника), збільшення частки на внутрішньому ринку України. Саме так РФ закріплювалася на ринках Білорусі, Вірменії, Киргизстану.

Протягом усього наступного року будуть прояснюватися все нові деталі російсько-українських угод 17 грудня 2013 року.
Що найгірше, так це установка в режим «очікування» проектів зміцнення енергетичної безпеки України, що представляє найбільшу загрозу, і зокрема:

- реалізація Планів збільшення власного видобутку традиційного та нетрадиційного газу в Україні, в т.ч. на шельфі Азовського і Чорного моря, втрачає життєздатність в умовах конкуренції з російським газом на нових цінових параметрах. Навіть для створення імітації діяльності в даному напрямку керівництву галузі доведеться перебудовувати прописані правила з Shell, Chevron, Eni, EDF та ін. на угоду «Газпрому». Для приватного вітчизняного газовидобутку нові правила, а точніше ціна газу, не обіцяють оптимістичних очікувань у 2014 році. Приватникам буде складно конкурувати з російськими цінами і виконувати раніше узгоджені виробничі та інвестиційні програми, розраховані на рівень ˃ $400/тис.куб.м.

- диверсифікація поставок газу , в рамках якої можливо було розглядати СПГ-проект, проекти реверсних поставок, закупівлю газу на європейському спотовому ринку, створення в Україні газового хаба та ін., тепер навряд чи виживуть;

- нові проекти альтернативної енергетики в умовах низької ціни на газ втратять свою життєздатність і навряд чи зможуть конкурувати з традиційними для України енергоресурсами. Вже реалізовані проекти в сонячній і вітроенергетиці, завдяки своїм ініціаторам і власникам, а також системі підтримки «зелених тарифів» – насилу триматимуться на плаву;

- проекти підвищення енергетичної ефективності трохи втратять значення , однак знаючи, що встановлений рівень ціни є тимчасовим і в будь-який момент все може обернутися назад, будуть актуальними як для промисловості, підприємств бюджетних та теплокомуненерго – для яких передбачається тимчасова зміна ціни, так і для населення, ціни на газ для якого не знизяться. Глава Кабміну одразу ж оголосив про це: «Сьогодні у нас створені об’єктивні умови для зниження граничного рівня ціни на імпортний природний газ для бюджетних, промислових споживачів та інших суб’єктів господарювання на 2014 р… Протягом 2014 р. тарифи на газ для населення не знизяться, а залишаться на колишньому рівні» – сказав М.Азаров на засіданні уряду 25.12.2013 р.

НКРЕ прийняла рішення знизити з 1 січня 2014 р. граничну ціну на газ для промисловості на 10% – до 3113 грн./тис.куб.м і для держустанов – на 29%, до 2448 грн./тис.куб.м (УНІАН, 30.12.13 р.)

Популізмом, або досягненням короткострокових, і навряд чи економічних, цілей, віддає рішення знизити тариф і для населення, або взагалі всі тарифи. Хіба тільки якщо Президент просить…

Увага, говорить Москва…

Поки керівництво України виправдовується, розповідаючи про «плюси» нового формату взаємин з РФ і фортеці російських обіймів, малюючи схеми потенційного прибутку і апелюючи сумнівністю вигод від асоціації з ЄС, самі російські журналісти та політичні функціонери не приховують ні цілей, ні коштів нав’язаного нового витка міждержавного співробітництва, результати якого виглядають куди більш катастрофічніше газового контракту 2009 року.

У рамках інформаційної «обробки» власного населення, а також сусідніх країн, російські ЗМІ будь-який інформаційний привід або подію проектували на Україну, нинішнє керівництво якої відмовилося від європейського курсу, що породило «Євромайдан » і загрозу входження в МС. Здивування викликали замітки з дивакуватими назвами типу: «Росія обнулила мита на нафту і газ для Вірменії. Газ постачатиметься 180 дол США, а в Україну – поки не буде» або «Не дивлячись на протести, Е.Ставицький впевнений, що в 2014 р. газ для України подешевшає на 10-15%». І це профільні ЗМІ, які висвітлюють нафтогазову галузь. Чого очікувати від інших?

«…Ситуація складається таким чином, що в 2015 р. будь-який президент України (навіть якщо це стане не Янукович) буде змушений грати за російськими правилами: Незалежна буде боржником Росії не на 15 млрд., а на набагато більшу суму: адже для того, щоб віддати ці гроші, доведеться позичати ще. Очевидно, що позичати, не вживаючи при цьому серйозних реформ, мало хто захоче. Втім, Україна може «перестрибнути» фазу Митного союзу в 2015 році і абсолютно безальтернативно може бути поглинена Євразійським економічним союзом з виходом потім на валютний союз, політичний союз. «Те, що рубль намагаються ввести в резервну валюту України з російською подачі, є вже зараз»… Російські методи при цьому абсолютно очевидні: кредитуючи країни, фактичний «банкрутів», Росія в подальшому «забирає борг тим, що подобається: українська ГТС, або військово-промисловий комплекс, авіа- або суднобудування». Така ж схема була застосована і у Вірменії, коли спочатку підняли ціни на газ, які загнали республіку в борги, а потім забрали все, що у неї є, включаючи атомну електростанцію і вірменську залізницю, яка не має виходу нікуди…» («Вірменія вступає до Митного союзу. Хто наступний?», km.ru, 25.12.2013 р.)

По суті, так воно і є. Чого не вписали в перелік можливих втрат, так це енергетичне машинобудування, об’єкти енергосистеми та теплоенергетики, за допомогою яких РФ стане «ближчою» до українського народу і кінцевого споживача, як це вже робить ТОВ «Газпром збут Україна» в газовій галузі.

До 2014 р. підприємства України були залежними від вартості поставок російського газу, тепер – від коефіцієнта. Набагато зрозуміліше виглядало би введення в формулу «фактора», що враховує, наприклад, температуру навколишнього середовища: зима – вище попит і ціна, літо – навпаки ;))

Однак тепер політичний градус українсько-російських міждержавних відносин буде визначати значення числового множника у формулі (коефіцієнта), від якого залежатиме фактична вартість газу для промисловості і бюджетників України. Віддалися в обійми РФ і ТЗ, за прикладом Білорусі, Вірменії, Киргизстану – отримаєте К=<1, в іншому випадку К=1, тобто нічого не змінюється: заборгованість зростає, в т.ч. штрафні санкції перед РФ за не виконання/порушення умов газового контракту, а ціна газу – європейська.

На кон поставлені стратегічні інтереси України, а вигоду отримають власники окремих промпідприємств, бізнес яких зав’язаний на зв’язках з РФ.

Все закінчиться тим, що боргові зобов’язання України перед РФ перевалять критичну масу, і з обіймів РФ вже буде не вирватися. У нових умовах (зниження цін на російський газ) шанси на збереження вітчизняних планів диверсифікації та розвитку альтернативної енергетики мінімальні.

Позиція лавірування на межі інтересів України, в т.ч. міжнародних та вітчизняних компаній, задіяних в проектах видобутку вуглеводнів, диверсифікації їх постачань, альтернативної енергетики в країні, та інтересів РФ, навряд чи є далекоглядною. Більш того, з російського народного епосу відомо, що кораблі, які лавірували… так і не вилавірували.

Олександр Лактіонов, кандидат наук
_Головний фахівець з дослідження енергетичних ринків компанії “Смарт Енерджі” _

За матеріалами:

Finance.ua

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас