1801
The New Times: АТ Україна та її новий акціонер
— Казна та Політика
Про те, як, скориставшись фінансовою кризою на Україні, Володимир Путін недорого придбав пакет акцій корпорації України, що дозволяє блокувати небажані угоди і наполягати на вигідних російським державним корпораціям рішеннях. Як Путін переграв усіх – в аналізі The New Times.
Про що домовилися
Минулого тижня Росія і Україна підписали майже два десятки угод. Росія знизить на третину (з $410 до $268,5 за тисячу кубометрів) ціну газу, що дасть Україні близько $4-5 млрд на рік. Знижувати ціну газу було потрібно незалежно від симпатій Путіна до Віктора Януковича або прагнення України до партнерства з Євросоюзом. Газова угода, укладена Путіним з Юлією Тимошенко, була вкрай невигідною для України. Дешевше виявилося поставляти паливо на Україну реверсом з Європи. Наполягаючи на виконанні договору, за підписання якого Тимошенко сидить у в’язниці, «Газпром» рано чи пізно втратив би український ринок, – пише Грозовський Борис в російській газеті The New Times.
Зниження ціни газу для України не буде довгостроковим. Договір не змінюється, поправки до нього знижують ціну лише на один квартал. Такі угоди Україні доведеться підписувати раз на три місяці. Путін зможе маніпулювати ціною газу залежно від поведінки Януковича.
Друга угода скасовує український дефолт: з Фонду національного добробуту Росія витратить $15 млрд на купівлю українських єврооблігацій. Перший транш, $3 млрд, буде вкладений в дворічні українські бонди з прибутковістю 5% річних вже в грудні. Частина цих грошей повернеться до Росії в якості оплати газу, зазначає керуючий партнер Capital Times Ерік Найман. По суті, Кремль кредитує Україну її ж грошима, продовжує він: чотири роки Росія отримувала щороку близько $5 млрд за рахунок завищеної ціни на газ.
Активізується співпраця в галузі суднобудування: на збільшення замовлень на будівництво траулерів, газовозів та інших типів суден розраховують український «Смарт-холдинг», Чорноморський суднобудівний завод та ін. Україна відмовиться від спецмита щодо імпорту легкових автомобілів. На український ринок повернуться моделі російських автозаводів. Заодно Україні, мабуть, доведеться зняти мита і проти легкових авто з ЄС. Відновлюється співпраця в галузі авіабудування: Україна і Росія розраховують разом побудувати 80 літаків Ан-124 на суму $12,9 млрд. Росія допустить на ринок і українських виробників труб. Натомість Україна не перешкоджатиме поставкам російського вугілля.
Питання про входження України до Митного союзу формально не обговорювалося.
Причини угоди
Українська економіка знаходиться в жорстокій рецесії. У першому півріччі спад ВВП становив 1,3%. За підсумками року економіка втратить не менше 1%. Промисловість падає темпом вище 5%, найсильніше – металургія і автомобілебудування. Експорт знизився на 6,5%, в основному через падіння цін (приблизно на 30%) і попиту на метали. Великий внесок в торговий дефіцит України вносить надвисока ціна на російський газ. У цьому кварталі тисячі кубометрів коштувала на Україні $410 – дорожче, ніж у східноєвропейських країнах. Білорусь отримує російський газ за $163.
За останні три роки міжнародні резерви Нацбанку України впали майже вдвічі, з $34,6 до $18,7 млрд. Це майже не залишає Нацбанку можливості підтримувати стабільний курс гривні. Девальвація пішла б економіці на користь: збільшаться прибутки експортерів, підвищиться конкурентоспроможність промисловості, оживе туризм.
Але Україна не може дозволити собі різку девальвацію: вона знизить довіру населення до гривні і банківської системи. Ресурсів для протистояння можливому «набігу» вкладників на банки і для задоволення попиту на валюту в разі девальвації у Нацбанку немає. Ослаблення гривні збільшить і витрати уряду на виплату боргу.
Стійкий дефіцит бюджету, рецесія, негативне поточне сальдо, необхідність виплатити в грудні $2 млрд боргів Нафтогазу, а в наступному – близько $6 млрд зовнішнього боргу перетворили Україну на боржника, що стоїть на ринку з простягнутою рукою і готового примкнути до того, хто дасть грошей. Неготовність і повільність МВФ і ЄС штовхнули Януковича в обійми Путіна. Ставки за валютними українськими бондами збільшилися до 8-9%, а за гривневими – до 14-15%. При нульовій інфляції обслуговувати борг на таких умовах неможливо. Кредитна лінія як мінімум на $10 млрд була потрібна Україні як повітря – інакше довелося б різко скорочувати бюджетний дефіцит. За рік до виборів для Януковича це рівносильно самогубству.
Що отримав Янукович
Тепер український президент може з упевненістю дивитися в майбутнє. Зниження ціни газу і відкладання загрози дефолту з держборгу на півтора-два роки дозволяють йому відмовлятися від дострокових виборів, на яких наполягає українська опозиція. Згубний вплив Заходу, не підтверджений кредитними асигнуваннями, Янукович твердо відкидає: «Я категорично проти того, щоб хтось приходив в нашу країну і вчив нас жити».
Відтягування виборів життєво важливо для Януковича: за опитуванням, проведеним на початку грудня тижневиком «Перспективи тижня», на президентських виборах Янукович програв би лідерам опозиції, а найбільше – Віталію Кличку: 46,9% проти 28,6%.
Бюджет-2014, незважаючи на рецесію, президент України вибудував у кращих передвиборчих традиціях. Прогноз ВВП у бюджеті завищений на 7-8%, а бюджетні витрати – приблизно на чверть. Виконати бюджетний план можна буде тільки за девальвації гривні на 15-20%, зазначає Ерік Найман. Янукович отримує можливість продовження щедрої бюджетної політики. У 2014 році вдвічі збільшиться забезпечення всіх категорій військовослужбовців. Як і Путін, Янукович тепер оплачує за державний рахунок антиопозиційні мітинги, на які за рознарядкою звозять бюджетників з регіонів.
Стабілізація ситуації з боргом зупинить розпочатий відтік коштів з депозитів населення і зростання попиту на валюту. Банківська криза, що починалася, буде відстрочена.
Вигоди Путіна
Виділені Україні $15 млрд – не зовсім борг, говорить Віталій Ваврищук, керівник аналітичного відділу ІК SP Advisors: це більше схоже на придбану акціонером частку в капіталі України. Якби капітал країни дорівнював її річному ВВП, $15 млрд – невелика купівля: всього 8%. Але частка Росії в українському державному борзі за підсумками цієї операції досягне 50%. Новий кредитор, за рахунок якого сплачується борг старому, куди бажаніший колишнього, який втратив віру в здатність позичальника розрахуватися з боргами. Саме новий, а не старий кредитор вирішує, чи не збанкрутити позичальника.
Путін врятував Україну від дефолту, відверто каже прем’єр України Микола Азаров. Тож зараз у російського лідера явно більше 50% голосуючих акцій в уряді Януковича – керуючому органі АТ «Україна».
Отримавши такі можливості, Путін непогано убезпечив себе від втрат. І від газової угоди, і від купівлі українських єврооблігацій Росія може відмовитися в будь-який момент. Досить Януковичу втратити владу, віддавши її в руки неугодним Путіну політикам, або вкотре змінити вектор – і газ подорожчає, а кредитна лінія закриється. Логічне і рішення кредитувати Україну через єврооблігації, а не в рамках двосторонніх домовленостей. Кредитор не зможе перестати виконувати зобов’язання тільки перед Росією. Або він платить усім – або не платить нікому.
М’яка сила
Офіційно не входячи в Митний союз (МС), Україна близька до того, щоб зробити це фактично. Підписані минулого тижня угоди дозволять збільшити торговий оборот між двома країнами. А в січні Україна і ТЗ погодять заходи, що ведуть до безбар’єрного переміщенню певної номенклатури товарів між МС і Україною, сказав міністр Євразійської економічної комісії з торгівлі Андрій Слепньов. Безбар’єрна торгівля (без додаткових перевірок та сертифікатів) може запрацювати не пізніше 2015 року, говорить Слепньов.
Без формальної інтеграції в МС Україна зробила або пообіцяла зробити практично все, що хотів від неї Путін. Зростатиме співробітництво в чутливих для Росії областях, де панують держкомпанії, а виробництво кредитується держбанками: авіа- і космічна промисловість, суднобудування. Знижуються бар’єри на торгівлю металами, вугіллям і продукцією машинобудування. Про що ще мріяти? Формальне членство України в МС – необов’язкова умова для того, щоб країни збільшили обсяг торгівлі та кооперації.
Україна може стати одночасно спостерігачем (не будучи формально членом) в МС і Євразійському економічному союзі, отримавши водночас статус асоційованого члена ЄС, мріє Янукович. Це правильний підхід. Правила двох торгових союзів не повинні один одному суперечити. Інша справа, що у Путіна на цей рахунок своя думка: він на відміну від Януковича розглядає членство в одному з торгових союзів як перешкоду до входження до іншого. Так міркує і ЄС.
Слідом за Ізраїлем
Тут на допомогу Україні приходить Ізраїль. «У 2014 році буде розроблено та підписано угоду про створення зони безмитної торгівлі між Ізраїлем, Росією, Казахстаном і Білоруссю», – каже міністр закордонних справ Ізраїлю Авігдор Ліберман. Зараз на країни МС припадає лише 2% ізраїльського експорту; угода дозволить збільшити цей обсяг більш ніж удвічі, сподіваються ізраїльські чиновники.
Основна робота над угодою завершена, залишилися останні штрихи, каже Ліберман. Втім, Ізраїль входить в асоціацію вільної торгівлі з Євросоюзом, який буде проти його угоди з ТЗ. Якщо Ізраїлю вдасться подолати протести європейських юристів і укласти угоду з МС, чому те саме не зможе зробити Україна?
Деполітизовані угоди з ТЗ і Євросоюзом послужать на користь усім країнам. Чим менше у світі мит, квот, сертифікатів, будь-яких інших торгових обмежень, тим краще всім країнам, які беруть участь у світовій торгівлі. Звичайно, від таких угод програють неконкурентоспроможні національні виробники, що поступаються частину ринку іноземцям. Але виграш, одержуваний споживачами, переважує.
Європа запізнилася
ЄС не буде змагатися з Росією за Україну, підкреслює головуючий в ЄС литовський міністр закордонних справ Лінас Лінкявічус: «Це ж не бокс і не боротьба, і навіть не аукціон, коли змагаються, хто заплатить більшу ціну». Але змагатися доводиться. Путін, ніби досвідчений картковий гравець, різко підняв ставки.
Через кілька днів після підписання угод Росії і України FT і WSJ вийшли зі статтями, в яких анонімні європейські чиновники стверджували, що якби Україна підписала угоду про асоціацію з ЄС, Європа допомогла б Україні отримати €20 млрд у МВФ.
Чи варто Януковичу і Азарову кусати лікті? Навряд чи. По-перше, європейська допомога – якщо єврочиновники не жартують – обов’язково стане в нагоді Україні через рік-два, коли російське бажання фінансувати інтеграцію почне вичерпуватися. При Януковичі, який, як і Путін, будує в країні державний, або «сімейний», капіталізм, на Україні навряд чи почнеться економічний підйом. Значить, повертати борги доведеться за рахунок нових позик.
По-друге, кредити МВФ не дешевші за російські. Але якщо виконання російських вимог України пов’язане з розширенням двосторонньої торгівлі, то заради отримання грошей МВФ доведеться розпочати низку неприємних для кланово-сімейної економіки реформ. Янукович міг піти на них під загрозою дефолту, але тепер, коли у нього знайшовся багатий кредитор, потреби в неприємних перервах немає. Нехай непопулярні реформи залишаться на долю політичних супротивників, міркує Янукович. Це не логіка турботи про країну, а логіка турботи про політичне виживання. Але зрозуміти її можна.
Складніше зрозуміти Путіна. Зараз він став для авторитарного і не вміючого керувати економікою Януковича «старшим братом», що покриває його помилки за рахунок кредитів. Поки у Росії є гроші на такі експерименти. Але в Януковичі Путін може побачити свою долю – стан, в якому опиниться Росія через кілька років після початку затяжного падіння ціни нафти. До кого тоді зможе звернутися за допомогою сам Путін? Хіба що до китайських авторитарних лідерів.
За матеріалами: Корреспондент.net
Поділитися новиною
