4377
З варяг у греки 2.0
— Казна та Політика
Українська влада вирішила реанімувати судноплавство на головній водній артерії країни, що знаходиться в останні десять років в жалюгідному стані. Таке завдання перед урядом поставив президент Віктор Янукович. Збільшити перевезення вантажів по Дніпру, за його словами, «все голосніше вимагають товаровиробники». Власне, уряд займається цим питанням вже не перший рік, але безрезультатно. Тому основну частину роботи по відновленню судноплавства вирішили довірити представникам бізнесу.
Транспортна активність на внутрішніх водних шляхах України, особливо – на Дніпрі, з моменту розвалу Союзу поступово зійшла нанівець. Від СРСР республіка успадкувала потужну інфраструктуру (гідротехнічні споруди, флот та інше), але у нової влади не виявилося коштів, щоб підтримувати її в належному стані.
За даними «Центру транспортних стратегій», рівень зношеності українського річкового флоту в поточному році досяг 89 відсотків, а шлюзів – 55 відсотків. Підприємство «Укрводшлях», яке обслуговує водні шляхи, регулярно скаржиться на неможливість відремонтувати в термін ті чи інші споруди. «У нас на ділянці Київ-Херсон працюють судна і земснаряди ще 1937 року. Знаки навігаційного обладнання відпрацювали по два терміни своїх можливостей», – скаржився ще торік замначальника підприємства Аркадій Кузьмін.
За підрахунками фахівців, для проведення всіх необхідних робіт на Дніпрі «Укрводшляху» потрібно 150 мільйонів гривень (близько 18 мільйонів доларів) щорічно, в той час як з бюджету на ці цілі виділяється не більше 30 мільйонів (3,6 мільйона доларів).
Ще одним каменем спотикання для розвитку дніпровського судноплавства стали численні збори, які збільшують вартість перевезень. Зокрема, з судновласників стягують екологічний збір, мотивуючи це тим, що Дніпро є джерелом питної води. Перевізники також змушені самостійно оплачувати підйом ферм залізничних мостів, які перегороджують шлях судам. Крім того, з власників суден стягують плату за проходження шлюзів. Отримані кошти йдуть на ремонт цих самих шлюзів, проте грошей навіть з урахуванням бюджетних субсидій все одно не вистачає.
За даними міністерства інфраструктури України, в 1990 році річковий транспорт країни перевіз 66 мільйонів тонн вантажів. Протягом наступних десяти років цей показник неухильно знижувався, досягнувши в 2001 році семи мільйонів тонн. За підсумками 2012 року по річках країни було перевезено всього чотири мільйони тонн вантажів.
Періодично влада замислюються над тим, щоб збільшити цей збір. Востаннє міністерство інфраструктури України виступило з такою ініціативою у грудні минулого року. У відомстві порахували, що тариф доцільно підвищити на 22 відсотки (як приклад: баржі-буксирному каравану в даний час ця послуга обходиться у чотири тисячі гривень, або приблизно 490 доларів).
Найбільший річковий перевізник країни «Укррічфлот» виступив категорично проти цих планів. У керівництві компанії нагадали, що в Європі, куди в даний час активно прагне Україна, шлюзування на річках Рейн, Майн і Дунай безкоштовне, і це робить річковий транспорт вигідним. У той же час українські перевізники через збори за проходження водних воріт і підйом ферм залізничних мостів над Дніпром змушені додавати до вартості перевезення мінімум три долари на тонну вантажу. У разі якщо ініціатива міністерства інфраструктури втілиться в життя, ця сума також збільшиться.
Занепокоєння «Укррічфлоту» можна зрозуміти: ця судноплавна компанія не може поки конкурувати навіть із залізницею. Минулої весни замгенерального директора «Укррічфлоту» Андрій Писаренко пояснив це застарілою тарифною політикою «Укрзалiзницi» – національного монополіста у сфері залізничних перевезень. «Вартість транспортування інертних вантажів, наприклад, піску і щебеню, у вагонах мізерно мала. Проте з такими підходами у “Укрзалiзницi” не залишається коштів на модернізацію рухомого складу та інфраструктури, а їх знос досягає критичної точки. Тому тарифна політика тут шкодить і самим залізничникам», – підкреслив він.
Річкові перевізники неодноразово зверталися до влади з проханням переглянути або скасувати деякі збори і відрегулювати залізничні тарифи, але щоразу їм доводилося задовольнятися обіцянками. Вже кілька років міністерство інфраструктури б’ється над програмою розвитку внутрішнього водного транспорту, розрахованою до 2021 року. В даний час документ знаходиться на узгодженні профільних комітетів. Власне програма в ньому розбита на два етапи. У ході першого (до 2016 року) планується привести в порядок законодавство у сфері річкових перевезень, тільки потім буде вдосконалена система утримання внутрішніх водних шляхів і переглянута тарифна політика.
Що стосується керівництва країни, то його заяви з цього приводу звучать скоріше як гасла. «Наша мрія – відновити Дніпро як найпотужнішу транспортну магістраль», – сказав минулого року прем’єр-міністр Микола Азаров. Президент Янукович, виступаючи 15 жовтня на виїзному засіданні Ради регіонів, висловився ще більш проникливо. «Сам бог для нас створив такі умови, і якщо ми їх не використовуємо, то буде неправильно», – заявив український лідер. Він також згадав про готовність деяких представників бізнесу вкласти кошти в розчистку русла Дніпра (про те, що його потрібно чистити, влада також говорили неодноразово, але до теперішнього моменту до цієї процедури ще не приступили). На закінчення Янукович додав, що головну водну артерію країни можна використовувати для потреб аграрного виробництва.
Тут варто згадати, що відродження судноплавства по Дніпру в останні роки активно лобіює сільськогосподарська компанія «Нібулон» Олексія Вадатурського, що входить до трійки найбільших експортерів України. По суті, їй належать майже всі наявні в країні річкові судна для перевезення зерна. Компанія також займається будівництвом річкових перевантажувальних комплексів на Дніпрі, чим і пояснюється її пильний інтерес до проблем судноплавства.
Вадатурського вважають одним з найсильніших гравців агроринку країни. Свій бізнес він почав розвивати ще в 1990-х, згодом встигнувши побувати в таборах і «регіоналів», і «помаранчевих» – восени 2007 року Віктор Ющенко, що займав тоді пост президента, присвоїв йому звання Героя України «за визначний особистий внесок у зміцнення потенціалу агропромислового комплексу». В останні місяці бізнесмен займається проектом з поглиблення деяких судноплавних ділянок Дніпра, який, як стверджується, дозволить збільшити щорічні перевезення зерна річковим транспортом до трьох мільйонів тонн (зараз «Нібулон» перевозить по Дніпру близько мільйона тонн зерна щорічно).
Влада уважно стежать за діяльністю Вадатурського. Торік прем’єр Азаров особисто був присутній на відкритті одного з перевантажувальних річкових терміналів «Нібулона». Тоді ж він пообіцяв надати проекту бізнесмена з відродження судноплавства на Дніпрі статус національного.
По всій видимості, оскільки більш-менш виразної програми розвитку водного транспорту в країні не існує, команда Януковича вирішила заробити політичні очки на цьому проекті, що зрозуміло напередодні президентських виборів 2015 року. Чи вдасться владі менш ніж за два роки залучити до відновлення вантажних перевезень по Дніпру інших представників бізнесу (зусиллями однієї компанії таке завдання вирішити навряд чи вийде), передбачити поки складно. З іншого боку, зайва бюрократія може занапастити і цю ініціативу, адже справа відбувається в країні, де найдешевший і відповідний для перевезення вантажів вид транспорту примудрилися зробити невигідним.
Анна Козирева
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
