2475
Гуляй сміло
— Світ
Грузинський прем’єр-міністр Бідзіна Іванішвілі остаточно визначився зі своїм майбутнім. У найближчі місяці після президентських виборів в республіці, які намічені на 27 жовтня і які, можна не сумніватися, виграє хтось із соратників глави уряду, Іванішвілі піде з великої політики. Хто займе його місце (а після виборів формального глави держави, прем’єр зосередить у своїх руках фактично всю виконавчу владу), поки невідомо. Хоча сам Іванішвілі заявляє, що з наступником вже визначився.
Про те, що грузинсько-російський мільярдер не збирається затримуватися в політиці надовго, стало відомо практично відразу ж після його тріумфу на парламентських виборах минулого року. «Мінімум – рік, максимум – два, думаю, проміжний варіант – півтора року – найоптимальніший», – заявив тоді Іванішвілі в інтерв’ю Forbes. За вказаний час новообраний прем’єр планував привести в порядок конституцію, забезпечити свободу судів і ЗМІ, а також змінити деякі закони.
Зараз критики глави уряду, в першу чергу представляють «Єдиний національний рух» (ЕНД) президента Михайла Саакашвілі, справедливо вказують на те, що, ідучи з політики, Іванішвілі, який, за власним твердженням, начебто «свою справу зробив», просто намагається зберегти обличчя перед виборцями, чиї сподівання він виконав не так щоб на «відмінно». Йдеться, зокрема, про підвищення пенсії до 250 ларі (приблизно 150 доларів), загальне працевлаштування, масовий запуск нових промислових підприємств, підвищення середнього рівня життя громадян. «Замість обіцяних загального працевлаштування, – цитує ІА Regnum депутата парламенту від ЕНД Акакія Мінашвілі, – подальшого розвитку країни, налагодження відносин з Росією, будівництва сотень нових заводів він втягнув країну в хаос, створив заворушення, загострив проблеми по всіх напрямках. Його заява означає, що він цих проблем боїться і тікає від них».
Що стосується відносин з Росією, то тут прихильники Саакашвілі, звичайно, лукавлять. Самі-то вони свого часу зробили все, щоб ці відносини звести до нуля. З іншого боку, нехай при Іванішвілі Москва і Тбілісі дещо зблизилися, а до Росії почали надходити грузинські товари, дипломатичні відносини відновити не вдалося. Зберігаються і взаємні претензії з обох сторін, а вже процес визначення статусу Абхазії і Південної Осетії – ключовий в російсько-грузинських відносинах – взагалі не зрушився ні на йоту.
Але говорити про те, що Іванішвілі і його команда сиднем сиділи весь минулий рік, теж не варто. Конституція дійсно була змінена, внесені поправки набудуть чинності після президентських виборів. Реформам піддалася судова система, яку при Саакашвілі постійно критикували міжнародні правозахисні організації. За минулий рік до прокуратури надійшло більше десяти тисяч позовів проти колишніх державних чиновників із звинуваченнями про зловживання владою, йдеться про тортури, втручання в особисте життя, неправомірне вилучення майна і так далі. Крім того, як вже було сказано, з початку вересня мінімальна пенсія за віком зросла в республіці з 125 до 150 ларі на місяць (тобто приблизно з 75 до 90 доларів). У листопаді Грузія розраховує підписати з ЄС угоду про зону вільної торгівлі, яка є частиною Угоди про асоціацію. Одночасно зросли інвестиції в енергетику країни. Словом, похвалитися теж є чим.
Правда, опитування, проведене виданням «Інтерпресньюс» у вересні цього року, показало, що, на думку більшості громадян республіки, рівень життя в Грузії за час прем’єрства Іванішвілі так і не змінився.
Інший соратник Саакашвілі Нугзар Циклаурі в інтерв’ю «Віснику Кавказу» припустив, що Іванішвілі рухають виключно корисливі мотиви. На його думку, прем’єр йде, оскільки вже досяг головної мети – зумів убезпечити свій капітал, перевівши його з Росії до Франції. Нібито, прийшовши в грузинську політику в 2011 році, Іванішвілі пообіцяв Кремлю деякі зрушення з боку Грузії, у відповідь домігся згоди на продаж своїх активів, потім перевів гроші на Захід – і тепер, покинувши пост прем’єра, він може, ні про що не турбуючись, вирушити жити до Франції, громадянином якої, власне, і є.
Сам Іванішвілі ще влітку, говорячи про своє постполітичне майбутнє, розповів про намір продовжити роботу «в неурядовому секторі» – мовляв, це допоможе мільярдерові реалізувати його «генеральний план». Полягає цей план в повній зачистці Грузії від елітарної корупції, створенні сучасних шкіл, лікарень і доріг, а також у залученні іноземних інвесторів і туристів. У майбутньому, ділився своїми мріями Іванішвілі трохи пізніше, в Грузії буде створено «типово європейську» державу, яка стане певним бізнес-хабом між Європою та Азією за типом ОАЕ. «Звичайно ж, я не хочу про це говорити дуже голосно, щоб не виглядати смішним, – додав прем’єр. – Але глибоко в серці я вірю… можливості є». Ось, значить, що було закладено в назві коаліції «Грузинська мрія», що перемогла на виборах минулого року, – бізнес хаб. Причому Іванішвілі, за його власними словами, готовий вкласти в такий проект до 90 відсотків від свого 6-мільярдного статку, що перевершує весь грузинський бюджет.
Існує і ще один сценарій (правда, з урахуванням мізерного рейтингу опонентів чинної влади шанси на його реалізацію настільки мінімальні, що згадують про нього вкрай рідко) – що якщо на президентських виборах переможе, наприклад, кандидат від ЕНД? У цьому випадку, як зізнався Іванішвілі, він «звільниться від будь-яких зобов’язан, зможе жити де захоче і робити все, що хоче». Ймовірність того, що прем’єру доведеться вибрати зазначену лінію поведінки, вкрай мала. Рейтинг кандидата в президенти від коаліції «Грузинська мрія» Георгія Маргвелашвілі зараз становить 47 відсотків, тоді як у представника ЕНД, що займає друге місце, він не перевищує 15 відсотків (у колишнього спікера парламенту Ніно Бурджанадзе, яка також балотується на пост глави держави, – 12 відсотків, у лідера лейбористів Шалви Нателашвілі – 5).
Якщо говорити про наступників Іванішвілі, то всі спостерігачі сходяться в одному: як би мільярдер не віддалився від влади, його вплив на будь-якого, хто успадковує прем’єрське крісло, так само як і на обстановку в політичному полі в цілому, буде незаперечним. Раніше прем’єр натякав, що у нього вже є відповідна кандидатура, а пізніше з’ясувалося, що й не одна. «Добре, що у мене є можливість вибору. У країни буде хороший прем’єр», – зауважив днями Іванішвілі, пообіцявши, що назве ім’я свого наступника протягом тижня після президентських виборів. У той же час прем’єр не бажає, щоб майбутнього главу уряду сприймали саме як його «спадкоємця», і киває на Захід – мовляв, «у Європі так не вважають».
Серед тих, хто може зайняти місце Іванішвілі, називають фігури не надто відомі за межами Грузії. Це, зокрема, генеральний директор Грузинських залізниць Мамука Бахтадзе, якого нинішньому прем’єру нібито порекомендував його син Ута Іванішвілі. Раніше називалися також прізвища голови МВС Іраклія Гарібашвілі і міністра економіки Георгія Квірікашвілі (останній, до речі – мабуть, готуючись до прем’єрства, почав відвідувати уроки ораторського майстерності). Згадувався в числі претендентів і міністр оборони Іраклій Аласанія, але, як стверджують грузинські ЗМІ, його свого часу скомпрометували перед Іванішвілі і глава військового відомства пішов у тінь.
Примітно, що ні в одній схемі майбутньої грузинської влади для нинішнього президента Михайла Саакашвілі місця вже не знаходиться, хоча сам він всіляко бадьориться. Якщо Іванішвілі ще в серпні допустив, що після відходу з поста президента Саакашвілі може елементарно потрапити під арешт, як вже сталося з багатьма з його соратників, то сам глава держави обіцяє повернутися в політику. У жовтні, на з’їзді ЕНД, Саакашвілі пообіцяв вже найближчим часом домогтися проведення позачергових парламентських виборів, щоб таким чином повернути своїх однопартійців у владу. «Коли будуть парламентські вибори і зміна влади, і я підозрюю, що з урахуванням обставин це може бути прискорено, тоді народ сам вирішить, хто буде найкращим кандидатом», – дещо розпливчасто окреслив свій політичний прогноз президент.
Але шансів на те, що Саакашвілі потрапить під арешт, все ж набагато більше, ніж на повторення його тріумфу часів «революції троянд».
Петро Бологов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
