4681
Вашингтон і Брюссель консервують «золотий мільярд»
— Світ
Тайм-аут у переговорах про створення трансатлантичної зони вільної торгівлі не змінює загального тренду: західні цінності будуть захищати економічними методами
Сполучені Штати Америки 5 жовтня раптово скасували проведення другого раунду переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС. З причини аж ніяк не політичної: бюджетну кризу в США розуміють буквально – на роботу виходять лише надзвичайні служби. Втім, єврокомісар з питань торгівлі Карл де Гухт висловив упевненість в тому, що ця проблема не відверне Вашингтон і Брюссель від загальної мети.
Мета і справді амбіційна – ліквідація більшості обмежень для товарообігу між двома найбільшими економіками планети загальною вагою $31,7 трлн. Це більше, ніж загальний обсяг ВВП десяти країн за межами Європи, наступних за США та ЄС у відповідному рейтингу МВФ. Сумарна частка Америки і єдиної Європи у світовому ВВП сягає 47%.
Офіційна заява про те, що ЄС і США оголошують про початок переговорів щодо угоди про трансатлантичне партнерство у сфері торгівлі та інвестицій, прозвучало з вуст Барака Обами і Девіда Кемерона на червневому саміті «вісімки» в Лонг-Ерні. А перший раунд пройшов вже в липні. Мотив настільки вражаючої швидкості в тому, що американський лідер заявив: створення ЗВТ ЄС – США є зовнішньополітичним пріоритетом його адміністрації. Крупним лобістом проекту виступає Німеччина – за підрахунками мюнхенського інституту економічних досліджень IFO, тільки в цій країні з’явиться 160 тис. нових робочих місць. У таких галузях, як харчова промисловість, виробництво та обробка металів, а також сільське, лісове та рибне господарство, німецький експорт до США може збільшитися на 50%.
Це не перша спроба створити трансатлантичне об’єднання, але найбільш близька до успіху. Світова економіка відновлюється повільно, а на ринки «золотого мільярда» країн Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) рвуться агресивні вискочки, що намагаються виграти за рахунок своєї дешевої робочої сили, контролю доступу до сировини та крадіжок технологій. Тому ідея внутрішньої інтеграції та захлопування дверей перед територіями, чиї еліти не поділяють західні цінності, набирає все більшої популярності. Подібний проект вказує напрямок, в якому рухається світовий політичний процес. А з урахуванням ситуації за океаном, домінувати в новому союзі буде Європа.
Сама по собі угода здатна прискорити економічне зростання по обидві сторони Атлантики: за попередніми оцінками, до 2027 року виграш США досягне 0,4 процентного пункту ВВП на рік, а для ЄС він буде більше – піввідсотка. Але справа не тільки і не стільки в економічному виграші. Новий крок на шляху створення єдиної Атлантики веде до політичних, культурних і геополітичних змін світового ландшафту, що зачіпають всі країни світу, і Україну в тому числі.
Перш за все поява Атлантики як економічної цілісності запустить процес «європеїзації» Америки. Так, партійна система в США знову повторить схему пікових періодів американської історії: в часи Вудро Вільсона і Франкліна Рузвельта конгрес представляв собою ристалище між глобалістами і ізоляціоністами. Адже і зараз республіканці постійно критикують надміру сильні, на їх погляд, європейські симпатії Обами. Контролюючи більшість у конгресі, опозиція наполегливо звинувачує президента в соціалістичних підходах до економіки і навіть поставила на кін кредитоспроможність США, щоб змусити Обаму відмовитися від реформи охорони здоров’я, узаконеної три роки тому. Соціальні гарантії у сфері охорони здоров’я – це явно європейська «ідеологічна контрабанда». Дискусія досягла піку на минулому тижні: бюджет не прийнято, держслужбовці відпущені по домівках, а США опинилися перед загрозою технічного дефолту.
Нинішня ситуація – продукт споконвічно американської системи, в якій уряд є великою, але цілком звичайною фірмою на ринку. У ЄС подібну ситуацію неможливо уявити: держава володіє певними статусними гарантіями, і для запобігання його дефолту робиться все можливе. Що й було продемонстровано в роки, що слідували за економічним шоком. Тому показово, що обережний курс Обами на посилення ролі держави в економіці поки знаходить більше прихильників у Брюсселі, ніж у Вашингтоні. І в довгостроковій перспективі архаїчний індивідуалізм американського піонера поступиться європейській цеховій солідарності. Створення ЗВТ прискорить цей процес.
Далі, більш тісна економічна інтеграція позбавить змісту пошук альтернатив військово-політичним формам співробітництва, таким як НАТО. А ось роль європейських держав в альянсі буде поступово посилюватися. Нарешті, таким чином ЄС і США відгороджуються від Китаю, вважаючи механізми Світової організації малоефективними. Додатковим аргументом, який підтверджує це, стало серпневе загострення торгової війни між Брюсселем і Пекіном після скарги ЄС до СОТ стосовно начебто нелегальних китайських мит на сталеві труби європейського виробництва.
Брюссель ще з минулого року втягнувся в ряд гучних торговельних конфліктів з Пекіном – європейці звинувачують китайську сторону в тому, що вона систематично використовує державні механізми для репресій проти імпортерів. Цікаво, що при цьому Китай намагається закріпитися в країнах, що розраховують підписати угоду про вільну торгівлю з ЄС, а одна велика китайська компанія переносить виробництво з США в ЄС – в Америці її звинувачують у співпраці з китайськими спецслужбами.
У свою чергу, адміністрація Обами максимально ускладнила перенесення виробництва в КНР новим законодавством. Варто нагадати і про енергетичну революцію, яка – різними шляхами – проходить по обидва береги Атлантики. Її мета – повністю ліквідувати залежність від імпорту енергоносіїв з ідеологічно ворожих держав. Тому, подолавши негаразди, Вашингтон і Брюссель, безсумнівно, повернуться до настільки жваво розпочатих переговорів.
Але постраждати може не тільки Китай. Кроки, спрямовані на створення атлантичного торгового блоку, загрожують посилити загальний спад у країнах БРІКС, які в недавньому минулому служили контрастом і були надією для фінансових спекулянтів. Таким чином підтверджується теза економіста Нуріеля Рубіні: ідея про те, що економіка країн з ринком, що формується, може повністю відокремитися від економіки розвинених країн, була надуманою. Але навіть ефект доміно – не найголовніше. Більшість країн БРІКС та деякі інші країни, що розвиваються перейшли до державного капіталізму, а повільний розвиток – це його риса.
Підписуючи угоду про вільну торгівлю з ЄС у Вільнюсі, Україна встигає вскочити в останній вагон на Захід поїзда, який закриває свої двері для тих, хто фантазує про окремі геополітичні проекти. У перспективі завдяки цій угоді, Київ розширить свій доступ і на американський ринок.
Альтернатива – поглинання України технологічно відсталими російськими корпораціями, керованими з Кремля. І залізна завіса на її західних кордонах.
Максим Михайленко
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
