2231
Назад в кам'яний вік
— Світ
Війна в Сирії забрала вже більше сотні тисяч життів, ставши одним з найкривавіших конфліктів у світі за останні десятиліття. Однак збройне протистояння призводить і до втрат іншого роду – руйнування економіки. За оцінками експертів, від війни протяжністю 2,5 року країна буде відновлюватися близько 25 років, і цей термін, судячи з усього, аж ніяк не межа. У Сирії тепер важко знайти галузь економіки, яка не перебувала б в напів- або повністю зруйнованому стані. Зараз, коли інтенсивність війни пішла на спад, «Лента.ру» вирішила відволіктися від опису безпосередньо військових дій і підвести проміжні економічні підсумки протистояння.
Сирійську економіку важко було назвати процвітаючою і до війни. За ВВП на душу населення в 2010 році вона поступалася всім своїм сусідам, за винятком Іраку. Незважаючи на певні зусилля з розвитку промисловості, істотного експорту продукції за кордон Дамаск забезпечити не зміг, велика частина виробничого сектора була спрямована на внутрішні потреби.
Як і більшість країн у регіоні, Сирія досить багата нафтою – але не настільки, щоб досягти рівня життя, порівнянного з Катаром або еміратом Абу-Дабі. Після відкриття родовищ поблизу Дейр-ез-Зора на сході країни, Сирія змогла забезпечити себе вуглеводнями і налагодити постачання їх надлишків за кордон. У результаті досить швидко країна перетворилася на нафтову економіку: на 2008 рік 22 відсотки ВВП забезпечувалося за рахунок вуглеводнів. Державі нафта щорічно приносила трохи менше чверті доходів бюджету. Проте експорт був порівняно невеликий і складав близько 150 тисяч барелів на добу, що в 18 разів менше, ніж, наприклад, в Кувейті, населення якого становить лише одну восьму від сирійського.
Захід приготувався до обмеженої військової операції проти Сирії
Ключовою галуззю економіки Сирії, незважаючи на зростання нафтовидобутку, залишалося сільське господарство. Більша частина землі (треба сказати, родючої) перебувала в приватних руках, причому переважало дрібне фермерство. У підсумку аграрний сектор був досить-таки успішним, продукти харчування були важливою статтею експорту. Втім, становище дещо погіршилося в другій половині 2000-х років, коли уряд лібералізував ринок добрив, в результаті чого вони підскочили в ціні в кілька разів. Для селян це стало серйозним ударом, особливо з урахуванням того, що тоді ж був неврожай через посуху.
Ключовою галуззю економіки Сирії, незважаючи на зростання нафтовидобутку, залишалося сільське господарство. Більша частина землі (треба сказати, родючої) перебувала в приватних руках, причому переважало дрібне фермерство. У підсумку аграрний сектор був досить-таки успішним, продукти харчування були важливою статтею експорту. Втім, становище дещо погіршилося в другій половині 2000-х років, коли уряд лібералізував ринок добрив, в результаті чого вони підскочили в ціні в кілька разів. Для селян це стало серйозним ударом, особливо з урахуванням того, що тоді ж був неврожай через посуху.
Загалом, з точки зору розвитку економіки Сирія була звичайною країною, що розвивається – не передовою, але і не з гірших. Війна, що вибухнула в 2011 році, перетворила її на одну з найбільш бідуючих країн якщо не всього світу, то Близького Сходу вже точно. Цифри збитку, понесеного в результаті конфлікту, досить сильно різняться, але в будь-якому випадку можна говорити про справжню економічну катастрофу.
За оцінкою віце-прем’єра уряду країни Кадрі Джаміля, загальний збиток від війни можна оцінити в 100 мільярдів доларів, що на поточний момент становить майже два ВВП країни. Сирійський центр політичних досліджень (SCPR), наближений до опозиційних кіл, давав оцінку в 48 мільярдів, але ця заява була зроблена ще в січні поточного року.
Безпосередньо обсяг ВВП, згідно з оцінкою SCPR, тільки в перший рік протистояння впав на 35 відсотків, а в 2012-му скоротився ще на 18 відсотків. Кожен наступний рік конфлікту означатиме подальше скорочення ВВП приблизно на ті ж 18 відсотків. З урахуванням того, що в останній мирний рік на душу населення припадало близько 5100 доларів (з урахуванням паритету купівельної спроможності), то за підсумками 2013-го цей показник повинен скласти не більше 2200-2300 доларів. Це вже не азійський, а африканський рівень розвитку.
Війна, природно, призвела до різкого знецінення національної валюти. Протягом року курс сирійського фунта до долара впав більш ніж на 300 відсотків. Зараз, втім, це не має великого значення, тому що європейські країни і США ввели проти Дамаска санкції, а торгові партнери країни, включаючи Росію та Іран, домовилися про постачання в країну продукції за свою власну валюту. Остання, як правило, видається Сирії в якості кредитів. Зокрема, Іран відкрив сирійському уряду кредитну лінію, еквівалентну мільярду доларів, а Росія постачає країні нафтопродукти на суму близько 500 мільйонів доларів на місяць.
Безрадісна ситуація складається і в окремих секторах економіки. Нафтовидобуток досить швидко після початку конфлікту упав приблизно на 100 тисяч барелів на день, і тепер уже складно розраховувати на істотні обсяги експорту. Відповідно, скоротилися і міжнародні резерви: якщо до війни вони становили 17 мільярдів доларів (майже 20 відсотків від ВВП, практично так само, як і в Росії), то тепер, за оцінками експертів, ця сума впала до 4,5 мільярда доларів.
Гроші, які надходили і надходять від нафти, зараз витрачаються на військові потреби. Тим більше це стосується загонів опозиції, які зуміли в ході конфлікту захопити частину нафтопромислів. Виходить, що ті залишки реальної економіки, які ще функціонують незважаючи на потрясіння, живлять саму війну і тим самим ще більше погіршують становище.
Не додає стабільності економіці країни і знищення інфраструктури. Десятки міст і сіл стали фактично непридатні для життя, безліч доріг, мостів і сотні кілометрів залізничних шляхів зруйновані. Відновлення відбувається найчастіше тільки заради задоволення яких-небудь військових потреб, так як загальний обсяг інвестицій в країні обвалився. Зокрема, державні капітальні витрати впали на 75 відсотків, а приватні – і зовсім на 81 відсоток. Таким чином, зруйноване відновлюється лише в окремих осередках, більш-менш захищених від повномасштабних військових дій.
Система охорони здоров’я теж зазнала втрат: через масове руйнування число лікарень та поліклінік у країні скоротилося майже на третину. З освітою справи ще гірше: після початку війни в Сирії в школу ходить менше половини учнів. Затягування конфлікту може призвести до відродження феномена масової неписьменності, який у попередні десятиліття був майже повністю подоланий.
Якщо діти не ходять до школи, то дорослі – на роботу. Число робочих місць, втрачених з початку конфлікту, склало 2,4 мільйона при загальному населенні в 22,5 мільйона осіб. Безробіття підскочила в чотири рази, майже до половини чисельності економічно активного населення. Могло б вирости і ще сильніше, якби більше мільйона сирійців не покинули батьківщину, тим самим виключивши себе з числа пошукачів.
Відсутність робочих місць, неплатежі і обвал національної валюти призводять до того, що сирійці , які залишаються в країні, змушені харчуватися чим доведеться. Все це вкупі з розривом внутрішніх зв’язків викликало «натуралізацію» економіки: тепер сільське господарство складає в ній частку в 27 відсотків, тоді як до війни його внесок не перевищував 17 відсотків. Як правило, під час таких конфліктів найбільшою мірою страждають міста, де і інтенсивність військових дій вище, і економіка більш вразлива. Але не варто забувати, що майже 80 відсотків сільгоспугідь у сухому кліматі Сирії потребують іригації, а значить, і сильно страждають від військових операцій, що руйнують іригаційні системи.
У підсумку, за підрахунками експертів, Сирії потрібно близько трьох десятиліть на повне відновлення економіки після війни. Це за умови, що вона завершиться найближчим часом. Тим часом очікувати миру через кілька тижнів або навіть місяців ніяк не варто, навіть незважаючи на те, що інтенсивність бойових дій пішла на спад: ні уряду, ні повстанським арміям поки не під силу взяти під контроль всю країну.
Навіть якщо конфлікт буде закінчено примиренням сторін або перемогою однієї з них, повернення до мирного життя зажадає титанічних зусиль. З війни Сирія вийде глибоким боржником, з гігантськими втратами в інфраструктурі, ринках збуту і людському капіталі. По суті, надія залишається тільки на масштабний «план Маршалла», запропонований ззовні, і неважливо, буде він виходити від коаліції західних країн чи тріо Росія-Іран-Китай, а може бути, від тих і інших разом. Своїми зусиллями ліквідувати наслідки конфлікту Дамаску вже не вдасться.
Дмитро Мигунов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
