1320
Навіщо держкомпаніям незалежні директори
Кабінет міністрів України подав до Верховної ради проект закону, який передбачає включення до складу органів управління підприємств з державною часткою власності незалежних директорів.
Участь незалежних директорів у наглядових радах, в тому числі держкомпаній – широко поширена по всьому світу практика. У Росії, наприклад, інститут незалежних директорів у держсекторі впроваджується протягом останніх чотирьох років.
Основна ідея – захист інтересів інвесторів. У складі наглядової ради незалежні директори забезпечують системний контроль над виконавчим керівництвом компанії. В умовах України особливо актуальним впровадження незалежних директорів виглядає на великих системоутворюючих державних підприємствах – для підвищення їх прозорості та інвестиційної привабливості. У менших компаніях, які готуються до приватизації, також важливий незалежний погляд при визначенні справедливої ціни і відстоюванні інтересів держави-акціонера в процесі продажу.
На що варто звернути увагу при впровадженні такого інституту?
Гарантія для інвестора
Наявність незалежних директорів у компанії – свого роду гарантія якості системи корпоративного управління для потенційних інвесторів і кредиторів. За даними досліджень компанії EY, більше 80% інвесторів готові платити премію за акції компаній з хорошим корпоративним управлінням. Приблизно для 70% інвесторів, які взяли участь у дослідженнях, прозорість компанії – найвищий пріоритет при прийнятті інвестиційних рішень.
У країнах, де стандарти захисту прав інвесторів не такі високі, ця премія зазвичай навіть вище, ніж у розвинених країнах.
Як правило, незалежні директори забезпечують незалежну оцінку:
• етичних стандартів компанії;
• процедур призначення та винагороди вищих керівників;
• ефективності систем управління ризиками та внутрішнього контролю.
• процедур призначення та винагороди вищих керівників;
• ефективності систем управління ризиками та внутрішнього контролю.
Крім того, незалежні директори – це люди, готові допомагати менеджменту у вирішенні нетипових завдань і висловити обгрунтовану критику дій виконавчого керівництва.
Тому в ролі незалежного директора повинен виступати експерт, ім’я якого здатне збільшувати додаткову вартість бізнесу і прозорість для потенційних інвесторів.
Хто це може бути? Як правило – незалежні професіонали, які знають специфіку галузі, ринків, на яких працює компанія, що орієнтуються в питаннях фінансів та інвестицій і т.д. Найпопулярніший кандидат на позицію незалежного директора у світовій практиці – це людина з досвідом роботи генеральним директором. На другому місці за популярністю, як правило – фінансові експерти, адже їх наявність в наглядовій раді необхідна для ефективної роботи комітету з аудиту.
Часто у складі наглядової ради створюються спеціальні комітети (аудиторський, з призначень і винагород тощо), очолювані незалежними директорами. Комітети при наглядовій раді представляють собою робочі групи, які координують зусилля ключових осіб при підготовці важливих рішень і при контролі їх виконання.
Правда, якщо до складу наглядової ради ввести тільки одного незалежного директора, його присутність буде носити лише формальний характер – для виконання повноцінного неупередженого контролю над роботою виконавчих органів компанії однієї людини просто недостатньо. Міжнародний досвід говорить, що незалежні директори повинні займати не менше третини місць у наглядовій раді. У найбільших західних компаніях їх, як правило, більше 50%.
Рівень винагороди
У Росії для державних компаній ставки винагороди зовнішнього директора ранжуються залежно від обороту компанії. Крім того, рівень винагороди може залежати від ступеня формальності даної позиції. У комерційному секторі України компенсації коливаються від $ 50 000 до 90 000 на рік. Якщо наглядова рада носить лише представницький, формальний характер – компенсація скорочується майже вдвічі.
Практика сусідніх країн і далекого зарубіжжя показує, що інститут незалежних директорів – ефективний інструмент захисту інтересів акціонерів. Але дуже багато в чому ефективність цього інституту залежить від ступеня довіри акціонерів до складу наглядової ради. Тому важливо підготувати базу для введення такого інституту не тільки на рівні законодавства, а й на рівні внутрішніх регламентів кожного конкретного підприємства.
Вікторія Шмуратко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
