Однією сировиною ситий не будеш — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Однією сировиною ситий не будеш

1614
У Норвегії відбулися парламентські вибори, за підсумками яких стало ясно: незважаючи на те що лівоцентристи врятували країну від економічної кризи, задовольнити запити норвежців вони все ж не зуміли. Тепер очолити уряд повинні консерватори на чолі з Ерною Сульберг. Заради отримання більшості в парламенті їм доведеться піти на співпрацю з радикально налаштованої Партією прогресу, членом якої колись був Андерс Брейвік.
Те що блок, очолюваний Трудовою партією та її лідером Йенсом Столтенбергом, швидше за все, зазнає поразки, було ясно ще до виборів з соцопитувань. Дослідження передбачали, що за партію прем’єр-міністра і раніше проголосує найбільше громадян, проте навіть з урахуванням місць, які повинні були отримати її партнери по коаліції, їй явно не вдавалося забезпечити більшість у Стортингу – норвезькому парламенті. Тим часом правом формувати уряд володіють тільки ті об’єднання, які набирають не менше 85 крісел, тобто 50 відсотків плюс один мандат.
Прогнози підтвердилися в ніч на вівторок, 10 вересня: за підсумками підрахунку більшої частини голосів, Трудова партія і центристи і соціалісти, які перебувають з нею в блоці, набрали трохи більше 40 відсотків. У результаті право створювати уряд автоматично перейшло до другої коаліції, провідним учасником якої є Консервативна партія, що набрала майже 27 відсотків голосів. Іншими членами об’єднання стали ліберали, християнські демократи і Партія прогресу. Разом всі учасники коаліції, за попередніми даними, набрали 96 з 169 мандатів, тобто майже 57 відсотків.
Незважаючи на точно передбачені підсумки голосування, інтрига все ще зберігається. Справа в тому, що хоча напередодні виборів консерватори і оголосили про формування коаліції, яка умовно отримала назву правоцентристської, конкретних домовленостей між її учасниками про подальші дії не було – всі переговори залишили на випадок перемоги всього блоку. І якщо між Консервативною партією з одного боку і лібералами з християнськими демократами з іншого особливих розбіжностей не спостерігається (у минулому всі три вже брали участь у коаліційному уряді), з «прогресистами» справи йдуть складніше.
Звістка, що з’явилося незадовго до голосування, про те, що Партію прогресу прийняли в правоцентристський блок, викликала у оглядачів чималий подив: на колишніх виборах у 2009 році між ними і рештою учасників нинішньої коаліції не було нічого спільного. Головною причиною роз’єднаності була явна антімігрантская риторика «прогресистів», яка у багатьох більш поміркованих політиків викликала відторгнення. Цього ж разу консерватори, швидше за все, зважилися піти на співпрацю з ними виключно заради того, щоб набрати необхідну для формування уряду кількість голосів.
Тим часом така позиція ставить під загрозу сам факт існування блоку: ліберали і християнські демократи і раніше не бажають йти на переговори з «прогресистами». Відчуженню сприяють і позиція Партії прогресу з питання імміграції, нехай навіть пом’якшена, і той факт, що до 2005 року в ній перебував Брейвік. Не допомогло ні те, що «прогресисти» піддали дії терориста жорсткій критиці, ні їх відмова від агресивного іміджу.
Втім, навіть якщо ліберали і християнські демократи дійсно відмовляться від подальшої співпраці з блоком, консерватори за допомогою однієї тільки Партії прогресу все ж зможуть сформувати уряд меншості. У цьому випадку у коаліції буде менше половини голосів у парламенті, однак подібне в Норвегії відбувалося не раз. Крім того, ліберали і християнські демократи обіцяли консерваторам підтримку при голосуванні з окремих питань. Що стосується розбіжностей між консерваторами і Партією прогресу, то вони в основному зводяться до питань економічного характеру: якщо Консервативна партія схиляється у бік зниження податкового тягаря, то «прогресисти» орієнтовані на збільшення вже і без того великих соціальних витрат.
Зміні влади в країні передувало восьмирічне лідерство Трудової партії: свій перший термін Йенс Столтенберг почав відпрацьовувати ще в 2005 році. Головним його досягненням на посаді прем’єра стало збереження економічної стабільності, що особливо виділило Норвегію на тлі решти Європи, яка виявилася нездатною чинити опір кризі.
Незважаючи на те що в 2009 році економіка Норвегії все ж опинилася в стані стагнації, а обсяг ВВП скоротився на 1,63 відсотка, це не йде ні в яке порівняння з тією ж Грецією чи Іспанією, де скорочення економіки триває стрімкими темпами вже не перший рік. У той час як країни Південної Європи були змушені брати гігантські кредити, обсяг нафтового фонду Норвегії перевищив 4 трильйони крон (більше 700 мільярдів доларів), а розмір номінального ВВП в перерахунку на кожного норвежця в 2012 році впритул наблизився до позначки в 100 тисяч доларів. Що ж до безробіття, рівень якого в кризових країнах підскочив до запаморочливих висот, в Норвегії він рідко перевищував 3,5 відсотка.
Здавалося б, вимагати зміни влади в таких умовах досить дивно. Однак норвежці, за їх словами, втомилися від тієї стабільності, яку вони спостерігають вже не перший рік. На думку все більшого числа виборців, у боротьбі за поточне благополуччя уряд занадто мало уваги приділяє добробуту в майбутньому. Саме тому багатьох норвежців всерйоз зацікавили обіцянки консерваторів приділити більше уваги диверсифікації економіки, яка зараз в значній мірі носить сировинний характер. У числі іншого Сульберг обіцяє провести часткову приватизацію держактивів і знизити стримуючі приватний бізнес податки, серед яких є і такі, що досягають майже 80 відсотків.
Крім того, невдоволення у виборців Столтенберг викликав недостатньою, на їхню думку, увагою до соціальної сфери. Особливо гостро це питання постає з урахуванням розміру податкового тягаря: рівень зборів у Норвегії один з найвищих у світі, і за такі гроші, як вважають жителі країни, вони мають право розраховувати на більш якісне обслуговування, ніж те, яке вони отримують зараз. Зокрема, мова йде про безкоштовну охорону здоров’я та освіту (за це вже пообіцяли взятися консерватори), а також автомобільні дороги.
Нарешті, не останню роль у зміні пріоритетів норвежців зіграли теракти, в 2011 році вчинені Андерсом Брейвіком. Як продемонстрували наступні перевірки, загибелі 77 людей в Осло і на острові Утойя можна було б запобігти – якби поліція спрацювала більш якісно. І хоча на адресу Столтенберга, який не піддався паніці і вважав за краще не закручувати гайки, прозвучало чимало втішних слів, багато норвежців все ж зробили висновки.
Валентин Маков
За матеріалами:
Лента.РУ
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас