2116
Три плюс одна
— Світ
Влада Вірменії, яка довгий час намагалася поєднати євроінтеграційні плани та партнерство з Росією, визначилися з перевагами. Перебуваючи з візитом у Москві, президент республіки Серж Саргсян оголосив, що країна вступить до Митного союзу. Єреван, за словами президента, готовий зробити для цього необхідні практичні кроки. Рішення про членство в МС, на думку спостерігачів, стало насамперед політичним. Втім, економічні бонуси – нехай навіть безпосередньо і не пов’язані з майбутнім членством – Вірменії вже обіцяні.
Про готовність вступити в МС, до якого входять Росія, Білорусь і Казахстан, глава Вірменії оголосив у вівторок, 3 вересня, після зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним. Терміни приєднання поки невідомі. Втім, політичне рішення в Москві та Єревані, як зазначив з цього приводу російський МЗС, вже прийнято. Попереду переговори технічного характеру, узгодження з іншими країнами, що входять в МС.
У Москві висловили надію, що у Білорусії і Казахстану з приводу нового учасника МС заперечень не буде. У Казахстані майбутнє членство Вірменії вже підтримали. Міністр з економічної інтеграції республіки Жанар Айтжанова зазначила при цьому, що Вірменії належить привести своє законодавство у відповідність із загальними нормами.
Про можливість приєднання до Митного союзу у Вірменії заявляли і раніше. Варіанти інтеграції – в умовах відсутності спільних кордонів з яким-небудь з держав МС – обговорювалися ще в 2010 році. Тоді, за словами глави уряду Вірменії Тиграна Саргсяна, йшлося про можливе створення у Вірменії особливої економічної зони, де застосовувалися б правила транзиту і митного огляду, аналогічні тим, що діють в Калінінградській області.
Пізніше, однак, до ідеї членства в МС Єреван охолов. «У світовій практиці немає такого прикладу, щоб країна, не маючи [спільного з іншими країнами-учасницями] кордону, ставала членом Митного союзу, – міркував прем’єр Вірменії навесні минулого року. – Це було б безглуздим. Сенс Митного союзу полягає в тому, що обмін товарами здійснюється без митного огляду. У нашому випадку це неможливо, тому що ми повинні проходити через територію сусідньої держави і двічі проходити розмитнення… В економічному сенсі це недоцільно». При цьому чиновник підкреслював, що від інтеграції в рамках СНД і співпраці з Митним союзом Вірменія не відмовляється.
У Росії активно відстоювати цю ідею теж не намагалися (як зазначав Саргсян, «російські колеги ставляться до даної ситуації з розумінням») – куди більше зусиль витрачалося, наприклад, на приєднання до МС України. Суттєвого впливу на діяльність союзу, як зазначає політолог Олександр Князєв, присутність у ньому Вірменії не зробило б. До того ж республіка і без того тісно пов’язана з Росією – і в економічному (РФ є найбільшим економічним партнером Вірменії, товарообіг між двома країнами минулого року збільшився на 22 відсотки, досягнувши 1,2 мільярда доларів), і у військовому відношенні (Вірменія є членом блоку ОДКБ, на її території розміщена російська військова база, яка є істотним чинником її – Вірменії – безпеки). Росії в цих умовах не було необхідності наполягати на подальшій інтеграції.
Вірменія тим часом спробувала просунутися у бік інтеграції з Євросоюзом. Були підготовлені угоди щодо асоціації з ЄС, а також про зону вільної торгівлі. Ці документи планувалося парафувати (попередньо затвердити) вже в листопаді, на саміті «Східного партнерства» (інтеграційної програми ЄС для країн колишнього СРСР) у Вільнюсі. Аналогічні угоди на цьому саміті планували також затвердити Молдова і Україна. У Єревані при цьому визнавали, що членство в Митному союзі стало б на заваді для цих планів. Однак міркування були скоріше гіпотетичними, оскільки вступ до МС в офіційному порядку денному вже не стояв.
Політолог Андрій Єпіфанцев, коментуючи останні події, висловив думку, що Москва вже давно подавала сигнали, покликані спонукати Єреван до подальшого зближення. «Цього, ймовірно, не зрозуміли у Вірменії. Єреван повинен був звернути з цього шляху [зі шляху євроінтеграції] ще рік тому, однак не зробив цього, – міркує експерт. – У Росії багато що не розголошувалося, оскільки проблеми з Вірменією прийнято замовчувати. Однак коли країна (Вірменія) вийшла на фінішну пряму в проекті “Східного партнерства” і йшла до парафування угоди про асоціацію з ЄС у Вільнюсі, були поставлені всі крапки над «i».
У цьому контексті він згадав і постачання російського газу – вкрай актуальну останнім часом тему для Вірменії. Пару місяців тому стало відомо, що ціна на газ для республіки збільшиться з 180 до 270 доларів за тисячу кубометрів. Для населення Вірменії були затверджені нові тарифи – вище колишніх на 18 відсотків. Тему, як і слід було очікувати, підхопила вірменська опозиція, в Єревані відбулися акції протесту.
Наприкінці серпня, до речі, з’явилася інформація про те, що між Росією і Вірменією пройшли переговори з приводу «субсидування тарифів, які виросли». Міністр енергетики республіки Армен Мовсісян охарактеризував ці переговори як успішні, але деталей не повідомив. Цілком можна припустити, що питання про вступ Вірменії в МС до того часу було вже вирішено.
За іншою версією, Москва могла форсувати інтеграційний процес, щоб компенсувати невдачі на інших напрямках. Як висловився політолог Сергій Мінасян, тут зіграла роль «якась психологічна фрустрація кремлівського керівництва, пов’язана з проблемами з Україною і почасти Білорусією у зв’язку з МС». Ймовірно, Москві важливо було продемонструвати успіх євразійського інтеграційного проекту – нехай навіть і символічний.
Це можна розглядати і як відповідь Україні (яку поки не вдалося заманити до МС навіть за допомогою «торгових воєн»), і як натяк Молдавії (яку нещодавно лякав наслідками євроінтеграції віце-прем’єр РФ Дмитро Рогозін), і як сигнал Білорусії. Останній, як вважає виконавчий секретар руху «Інтернаціональна Росія» Юрій Баранчик, таким чином дали зрозуміти, що «переведення конфлікту [викликаного затриманням голови «Уралкалія» Владислава Баумгертнера] в площину шантажу з приводу можливого виходу з Митного союзу нічого не дасть».
Вірменії при цьому вже обіцяно всілякі економічні блага. Серед них надання 100 мільйонів доларів на проект з будівництва транспортного коридору «Північ – Південь» – заявку уряду Вірменії на виділення коштів вже затвердив антикризовий фонд ЄврАзЕС. З боку РЖД очікуються інвестиції в розмірі приблизно 15 мільярдів рублів (як вважає REGNUM, мова, можливо, йде про фінансування магістралі «Іран – Вірменія»). «Роснефть» обговорює можливості співпраці з вірменським хімічним заводом «Наїріт». А «Росатом», як повідомив Володимир Путін, буде брати участь у проекті, направленому на продовження терміну експлуатації Вірменської АЕС на десять років.
Міністр енергетики Вірменії, коментуючи раніше переваги від інтеграції з Росією, зазначав, що вступ до МС спричинить за собою зниження цін як на російський газ, так і на імпортоване з РФ ядерне паливо.
Зворотною стороною для Вірменії може стати деяке охолодження відносин з Євросоюзом. Представники ЄС вже дали зрозуміти, що розчаровані останнім рішенням Єревану і що угоду про вільну торгівлю тепер, швидше за все, укладено не буде. «Ми поважаємо будь-який вибір країни, але країни не можуть підписати два договори з різними тарифними вимогами», – зазначив глава МЗС головуючої в ЄС Литви Лінас Лінкявічюс. Коментуючи вибір Вірменії на користь Митного союзу, він делікатно додав, що тим самим «знижується рівень амбіцій з приводу інтеграції та співробітництва з ЄС».
На думку політолога Сергія Мінасяна, фактично процес євроінтеграції з боку Вірменії триватиме (про те, що від діалогу з європейськими структурами республіка не відмовляється, заявляє і офіційний Єреван). «Просто на цей раз вона буде робити це без будь-яких зобов’язань перед ЄС і, з іншого боку, без будь-якої політичної чи фінансової підтримки з боку ЄС», – вважає експерт.
Правда, вірменській владі ще доведеться якось реагувати на критику з боку прозахідно налаштованої опозиції, яка рішення про вступ до МС прийняла вороже. Опозиційні ЗМІ навперебій звинувачують президента в «здачі суверенітету країни», деякі опозиціонери вимагають винести питання про Митний союз на референдум і навіть погрожують бунтом. Представник руху «Предпарламент» Тигран Хзмалян на запитання, чи можливий «якийсь громадський бунт» у світлі останніх подій, відповів, що вважає такий сценарій «не тільки можливим, але і вкрай необхідним».
Перші виступи супротивників МС, втім, вийшли не особливо вражаючими. На акцію протесту біля резиденції президента Вірменії, яка відбулася 4 вересня, зібралися близько ста людей. Присутні вимагали не допустити «повернення до СРСР» і вимагали відставки Сержа Саргсяна. Деякі учасники акції спробували перекрити вулицю, і були затримані поліцією.
Михайло Тищенко
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
