Як розбагатіти за допомогою економічних ігор — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Як розбагатіти за допомогою економічних ігор

Особисті фінанси
5053
Останнім часом на очі все частіше попадається реклама економічних ігор – різних версій «Грошових потоків», «щурячих перегонів» та ін. Ігри – предмет легковажний, але ж такі розваги не тільки розважають. Вони обіцяють змінити свідомість гравця, забезпечити його такими навичками, які дозволять йому стати досить забезпеченою людиною. «Результатом цієї гри для вас має стати нове життя!», «Після гри ви будете бачити можливості для отримання прибутку всюди і більше не будете втрачати часу в офісі або на заводі!» – Рекламні слогани звучать спокусливо, чи не так? Додамо, що подібні ігри можна не тільки купити для особистого користування (покупка може обійтися і в півтори сотні гривень, і в півтори тисячі – залежно від версії, комплектації та іншого), але й пограти в них з професійним ведучим.
Сьогодні в Україні більше сотні ігрових клубів і тренінгових центрів пропонують такі ігри та тренінги на їх базі. Найнижча ціна, яку потрібно заплатити за участь у грі, – 150 грн, «елітна» гра обійдеться приблизно в 3000. «Сегодня» вирішила придивитися до економічних ігор ближче.
«Монополія», «грошовий потік» і «щурячі перегони»
Все почалося в розпал Великої депресії 1930-х років, коли родина безробітного Чарльза Дерроу пристрастилася коротати вечори за настільною грою власного винаходу. Члени сім’ї та їхні небагаті гості, кидаючи кубики і пересуваючись розкресленим квадратами маршрутом, купували активи, брали і віддавали кредити, платили і отримували гроші від інших гравців, багатіли і ставали монополістами. Загалом, на певний час відволікалися від непривабливої дійсності.
Награвшись сам і надивившись на емоції інших гравців, Чарльз Дерроу вирішив зробити на грі бізнес. У 1934 році він запропонував компанії «Паркер Бразерс» проект гри «Монополія». Після відмови Чарльз сам за допомогою друзів виготовив і продав 5000 копій гри. З грою ознайомилася дочка глави «Паркер Бразерс», яка не забула висловити свої захоплення таткові. У результаті компанія таки взялася за випуск новинки, яка майже відразу ж стала найпопулярнішою грою в США. А згодом завоювала і всесвітнє визнання, породивши безліч версій. Навіть в СРСР, який ретельно оберігали від згубного впливу Заходу, були любителі «Монополії». «Фірмовий» комплект у нас знайти було неможливо – обходилися саморобками. Надто вже спокусливо було для полум’яних комсомольців хоч на хвилинку відчути себе мільйонером.
ГРОШОВИЙ ПОТІК. «Монополія» була чисто розважальною грою, хоча деякі її версії і намагалися позиціонувати як щось таке, що навчає фінансовій грамоті. Все змінилося, коли в 1993 році з’явилася гра маловідомого підприємця Роберта Кійосакі CashFlow 101 (переклад з англ. – «Грошовий потік»). Дещо пізніше з’явилась версія CashFlow 202. Свої ігри Кійосакі рекламував як могутній засіб перетворення мислення гравця, що дозволяє йому і в житті покинути коло «щурячих перегонів» (безперспективної роботи за наймом, що ледь дозволяє зводити кінці з кінцями) і перейти в «коло багатих». В основі гри лежала система управління грошовими потоками та пов’язані з нею стратегії успіху. Наступного року з’явився його бестселер «Багатий Папа, Бідний Папа», заснований на тих же ідеях, за яким зі швидкістю пельменів на конвеєрі пішли продовження (всього понад 15 версій). Все це Роберт доповнив численними турне по світу з лекціями і презентаціями. Ігри Кійосакі виходили в російськомовних країнах під назвою «Грошовий потік». Досить швидко з’явилися і місцеві версії, на думку їхніх творців, вони більше відповідали реальним економічним умовам пострадянських країн. А в 2005 році з’явилася і сильно перероблена в порівнянні з оригіналом українська версія «Щурячі перегони-1», яка була запатентована як абсолютно самостійна гра.
Дзеркало для героя: ігри оголюють внутрішні проблеми
Чи приносять такі економічні ігри користь? Так – як і майже будь-які інші, навіть якщо мова в них йде не про активи та інвестиції, а про черепашок ніндзя. Як стверджує засновник і директор консалтингової компанії «Жива справа», коуч перших осіб організацій Алла Задніпровська, легенда і правила гри не такі вже й важливі. Коли ми з вами потрапляємо в умови стресу (а справжня гра – це завжди стрес), ми несвідомо ведемо себе так само, як і в складних життєвих ситуаціях. «У грі, як ніде, можна відстежити стратегії, які ти використовуєш, – говорить Задніпровська. – Дуже наочно можна виявити, як ти поводишся в ситуації вибору, тиску зовнішнього середовища і ближнього кола».
«Я дивлюся на цю гру як на гігантське дзеркало, яке показує людині, що відбувається в її житті, – розповідає ведучий ігор «Щурячі перегони-1» Дмитро Малюта. – Часто після гри люди кажуть: «У мене такі ж конфлікти відбуваються і в реальності! Нарешті я це усвідомив!»
ПЕРЕВОРОТ СВІДОМОСТІ. Для багатьох людей перший досвід стає справжнім потрясінням. «Після першої гри люди ночами не сплять, все аналізують, по сто разів прокручують у голові, – розповідає куратор проектів тренінгового центру Cash Flow Club Ілона Шелудченко. – Я на наступний день не могла працювати, настільки потужним був внутрішній переворот».
Для подібної діагностики не так важливо, у що саме грають присутні (лише б гра утягувала і хоч почасти відображала реальні життєві процеси). А ось що має першорядне значення, так це ведучий. «Він створює ситуації, в яких людина змушена проявлятися», – стверджує бізнес-тренер, засновник тренінгового центру Cash Flow Club Олексій Латенко. За словами Алли Задніпровської, при поганому ведучому великих проривів у розумінні самого себе і своїх проблем чекати не варто. А гра вдома, у колі друзів, без хорошого ведучого, – це просто приємне проведення часу.
Гра як тренінг. Головне – не зациклюватися
Крім самодіагностики багато ігор забезпечують і можливість виправлення хибних стереотипів, відпрацювання корисних навичок. «Можна змоделювати, що буде, якщо я виберу іншу стратегію, – пояснює Алла Задніпровська. – У безпечному просторі можна спробувати якийсь новий сценарій. У житті це зробити набагато складніше».
Відпрацювання конкретних корисних навичок – одна з цілей «грошових» ігор. «Ведучий дивиться, які умови треба створити для гравця, щоб це було максимально корисно для нього. Це справжній тренінг!», – говорить Олексій Латенко.
ПСИХОЛОГІЯ. За словами психолога і психотерапевта Олени Акулової, подібні ігри тренують у людини здатність тримати в підсвідомості операції з великими сумами грошей. «Тому що іноді, коли людина має здібності, бажання і талант, щоб заробити ті найбільші гроші, її свідомість блокує страх користуватися цими коштами. І людина стає перед питанням: я можу, я вмію, я багато чого знаю – але чому я бідний? Якщо використовувати таку гру як своєрідний симулятор для того, щоб привчити свою свідомість до операцій з великими грошима, то можна отримати цілком позитивний результат», – вважає Олена. У вмінні грати також важливі здатності спілкуватися і контролювати свої емоції.
ВИХІД У РЕАЛЬНІСТЬ. Важливо не зациклюватися на самій грі, а негайно реалізовувати отримані завдяки їй знання в реальному житті. «Якщо цього не робити, участь в грі буде марною», – попереджає Алла Задніпровська. «Після кожної гри людина повинна почати застосовувати свій досвід вже наступного дня, – доповнює Дмитро Малюта. – Потім – наступна гра і наступна робота над собою». Часто грати не варто, треба обов’язково брати перерву між іграми хоча б у два-три тижні для роботи в реальному світі.
До речі, відхід від реальності – одна з небезпек для захопленого гравця. «Якщо я в грі вже вловив фішку, напрацював якусь стратегію, то я молодець, – пояснює Задніпровська. – А от вийшовши з гри я боюся цю стратегію змінити – бракує сили, енергії, сміливості. Адже не факт, що в житті все буде гладко».
У багатьох гравців зусилля і досягнення в справжньому житті замінюються нескінченною низкою ігор. «Колись, коли я стану асом у грі, коли в тисячний раз досягну своєї мрії за ігровим столом, до блиску відшліфується всі корисні ігрові навички, тоді я і почну працювати над створенням свого маленького реального бізнесу», – кажуть собі вони. У вечорах і вихідних, проведених за грою, немає нічого страшного – просто не треба тішити себе ілюзіями, що це якось вирішить життєві проблеми.
У чому небезпека, або головне – не загратися
ІГРОМАНІЯ. Серйозну загрозу може становити ситуація, коли захопленість грою перетворюється на залежність від неї. «Якщо для людини гра стає якимось емоційним стимулятором, вона отримує від неї великий емоційний підйом, досить часто повертається думками до цієї гри, продумує якісь кроки, багато разів ввечері думає, як знову піде і як зіграє, то в цьому випадку ми можемо говорити про своєрідну ігрову залежність, – попереджає Олена Акулова. – Така емоційна залежність відриває людину від реального життя – малоймовірно, що вона дасть йому хороші здібності для того, щоб потім їх застосовувати в бізнесі». Більше того, навряд чи мова взагалі може йти про якісь нові бізнес-проекти і реальні фінансові успіхи у настільки захопленої людини – не до того їй, не тим голова зайнята.
Як заздалегідь розпізнати небезпеку? «Критерій – емоційний стан гравця. Будь-яка залежність дає настільки сильний емоційний підйом, який не зрівняється ні з яким іншим в реальності. І якщо цей підйом настільки сильний, що, позбавляючись цієї гри, ви відчуваєте занепад сил, настрою – потрібно бити тривогу», – говорить психолог. Проблема в тому, що людині, яка стала залежною від гри, дуже складно визнати це. Він наводить масу аргументів: говорить про те, наскільки це корисно, про райдужні перспективи, про те, що дуже успішні люди продовжують грати в цю гру дуже багато років і ніяких проблем у них немає.
ГРА – НЕ ЖИТТЯ. Ще одна небезпека – спроба автоматично переносити деякі чисто ігрові моделі в реальне життя. І чим ближче гра по своєму антуражу, по атрибутах до якихось елементів життя, або точніше, стереотипних про них уявлень, тим більший ризик, що хтось з гравців неадекватно сприйме якісь прийоми гри як такі, що працюють в реальності. Наприклад, в деяких пізніх версіях «грошових потоків» присутні такі можливості, як відхід від податків, підкуп чиновників, домовленості з «дахом», деякі некоректні дії проти конкурентів та інша правда життя. Людина, яка раз за разом успішно проводила ці операції за ігровим столом, може уявити, що і в житті це робиться так само легко. Якщо вона відкриє свій маленький бізнес і з ходу спробує застосувати набуті в грі навички, результат може виявитися досить плачевним. Приблизно як у ботаніка, який виграв черговий комп’ютерний турнір з рукопашного бою та вирішив продемонструвати свій клас дворовій шпані.
«НЕ НАШКОДЬ». Нарешті, деякі ігрові стереотипи можуть докорінно суперечити основним принципам успішного бізнесу. Приклад: ми зателефонували підприємцю, що продає деякі версії «Грошових потоків», з проханням приділити нам 10 хвилин і докладніше розповісти про гру. Яку реакцію подібні прохання викликають у справжнього підприємця? Враховуючи те, що після відповіді ми могли стати потенційними покупцями ігрового комплекту або учасником платної гри? По-перше, справжній підприємець завжди веде себе як хороший продавець, який розглядає будь-який контакт як потенційну можливість для продажу. По-друге, жоден справжній підприємець не відмовиться від того, щоб допомогти журналісту, котрий зібрався писати про його продукт – це абетка бізнесу.
Знаєте, що нам відповіла ця людина? Цитуємо: «А ви мені заплатите? Я ж витрачу свої 10 хвилин!» І потім півгодини пояснював, що саме цьому вчить його гра – у всьому бачити миттєву вигоду і не витрачати без неї ні хвилини свого часу. Якщо це дійсно так, то на своїх іграх він «вчить поганому» – заперечуючи все, що не обіцяє миттєвої і очевидної вигоди, однозначно обрізає і переважну більшість дійсно цікавих і перспективних можливостей.
Костянтин Ряполов
За матеріалами:
Сьогодні
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас