1134
Чому українські держшахти залишаються збитковими
— Енергетика
Державний вуглепром кожен місяць поглинає більше 1 млрд гривень з держбюджету, залишаючись хронічно дотаційним. Що утворює цю галузеву “чорну” дірку?
Державна сфера вітчизняної вугільної промисловості продовжує нести значні фінансові втрати. За оцінками Міністерства енергетики та вугільної промисловості (Міненерговугілля), збитки держшахт від випуску товарної продукції, без урахування коштів державної підтримки, в травні 2013-го оцінюються в 1,21 млрд грн – на 208,6 млн грн більше, ніж у тому ж місяці минулого року.
Останній місяць весни лише підтвердив довготривалу тенденцію. У цілому за січень-травень поточного року збитки підприємств, керованих Міненерговугілля, отримані від виробництва вугільної товарної продукції, майже досягли 6,2 млрд грн. Це на 37,7% більше, ніж за п’ять місяців 2012-го (4,37 млрд грн). Такі результати експерти пояснюють, насамперед, зниженням обсягів видобутку. За ті ж січень-травень 2013 року держшахти виробили вугілля на 3,3 млрд грн, або на 17,8% менше, ніж в аналогічному періоді минулого року (АППГ).
Ціни на вугілля при цьому тримаються на рівні, що не дозволяє покрити навіть собівартість його видобутку. За даними галузевого міністерства, у звітний період середня ціна товарної продукції, виробленої державними вугільними підприємствами, склала 504,2 грн / т, знизившись у річному зіставленні на 116,7 грн / т. Причому що зараз, що рік тому ціна державного вугілля в Україні катастрофічно не дотягує до показників його собівартості.
“Чорна діра” вуглепрому
“З березня цього року собівартість видобутку на державних вугільних підприємствах, з урахуванням соціальних виплат шахтарям, знаходиться біля позначки в 1450 грн / тонна. Ця сума майже в три рази більше ціни реалізації. На початку 2013-го фактична собівартість вуглевидобутку зросла на 21% до аналогічного періоду 2012-го, середня ж ціна реалізації продукції, навпаки, знизилася на 27%”, – коментує експерт Інституту енергетичних досліджень Юрій Корольчук.
Через низьку ціну на вітчизняне вугілля держава і втрачає кошти. Так, у профільному міністерстві повідомляли, що за січень-травень поточного року з державного бюджету надійшло понад 5,6 млрд грн на часткове покриття витрат з випуску вугільної продукції в Україні.
За словами Корольчука, “основний момент збитковості” полягає в тому, що дотації з держбюджету викликані великою кількістю соціальних доплат вуглепрому, які здійснює держава. На його думку, ці виплати зараз на руку державі і представникам шахт, оскільки покликані підтримати стабільність вугледобувних регіонів та заспокоїти місцевий електорат напередодні прийдешніх виборів. “У такому світлі керівництву держшахт може бути вигідно показувати на папері збитковість підприємств заради бюджетних вливань”, – не виключає експерт.
Офіційних же роз’яснень відносної збитковості саме в державній сфері вітчизняного вуглепрому від профільного міністерства до моменту публікації даного матеріалу отримати не вдалося.
За формою управління
На початок 2013-го в Україні діяли 153 вуглевидобувних підприємства, з яких третина – 47 об’єктів – перебувала під контролем великого бізнесу. Приватні (або концесійні) шахти, на відміну від державного вуглепрому, демонструють кращі показники, стверджує Корольчук.
Він каже, що приватні гравці сектора, такі як ДТЕК Ріната Ахметова, у рамках своїх інтеграційних ланцюжків більш охоче споживають на теплоелектростанціях вугілля підконтрольних видобувних підприємств, “залишаючи тим самим держшахти ні з чим”. І підтверджує це наступними даними. Якщо державні шахти в I кварталі 2013-го знизили видобуток вугілля на 4,3% порівняно з АППГ, то підприємства, що належать вказаному енергохолдингу, його, навпаки, наростили на 1,4%.
А директор енергетичних програм центру “Номос” Михайло Гончар упевнений, що проблема не стільки в збитковості підприємств, скільки в умінні розпоряджатися коштами. “Якщо шахта прибуткова, то напевно перебуває в приватній власності або взята в концесію. І навпаки – у випадку з держуправлінням”, – констатує експерт.
Втім, що вдається компанії Ахметова, далеко не завжди “вигоряє” у дрібних добувачів за межами держсектора у вуглепромі. Кілька невеликих галузевих гравців навесні цього року заявляли про бажання розлучитися з деякими активами з причини збитків.
Безпросвітна ситуація?
Експерти прогнозують, що ситуація з фінансовим результатом в держсекторі вугільної промисловості України до завершення 2013-го не зміниться, і, швидше за все, посилиться. Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич називає передумови для подібних припущень.
Насамперед, це значна кредиторська заборгованість сектора, розмір якої, за інформацією Міненерговугілля, на кінець I кварталу-2013 дорівнював 8,6 млрд грн. Крім того, складні гірничо-геологічні умови, застаріла техніка і технологія видобутку вугілля, зношений шахтний фонд. Останній показник, за даними Незалежної профспілки гірників України, становив 85% на початок нинішнього року.
У таких обставинах державному вуглепрому залишається як і раніше розраховувати на державні ж дотації. Спочатку в Держбюджеті на 2013 рік було передбачено 9,7 млрд грн на покриття потреб шахтарів, але добра половина цих коштів вже освоєна. Профільне міністерство планує збільшити фінансування сектора ще на 10,5 млрд гривень…
Любомира Ремажевская
За матеріалами: Діло
Поділитися новиною
