8160
Як забезпечити собі високу пенсію
— Особисті фінанси
Пенсійна реформа, яку зараз переживає Україна, передбачає створення трьох рівнів пенсійного забезпечення. Перший – це той, що ми маємо зараз: частина наших заробітків автоматично перераховується до Пенсійного фонду, з якого і виплачуються всі пенсії. На другому рівні невелика частина наших обов’язкових пенсійних відрахувань буде відправлятися на персональні рахунки. Таким чином передбачається почати впровадження елементів накопичувальної системи. Третій рівень – створення системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення для формування пенсійних накопичень. Тобто українці самі визначатимуть розмір пенсії, беручи участь у недержавних пенсійних фондах (НПФ), оформляючи банківські депозити і купуючи поліси страхування життя. Власне, все це в країні вже є. Про страхування життя в Україні ми не так давно писали, про банківські депозити теж згадуємо досить часто. Залишилось придивитися до НПФ. І з’ясувати: як вибрати з десятків відкритих фондів той, який допоможе накопичити на ситу старість?
Скромна прибутковість
Однак дуже скоро запитання «Який же фонд вибрати?» трансформувалося в інше: «А чи треба взагалі зараз зв’язуватися з недержавними установами?». Виявилося, що відповісти на це питання ствердно зовсім не просто. «Поки, на жаль, в цьому немає сенсу», – таку відповідь ми почули від президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка.
За словами експерта, на сьогодні ПФ, як правило, приносять реальний дохід в районі 7-8% річних, тобто в 2-2,5 рази менше, ніж банківський депозит у гривні. А раз так, то людині краще класти свої гроші в банк – так і вигідніше, і простіше, вважає провідний аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. Накопичити вдасться помітно більше, а при нагоді з часом можна буде вкласти ці накопичення і в ПФ – коли це стане вигідніше.
Ситуація, коли прибутковість банківського депозиту помітно вища від прибутковості внесків до ПФ, дійсно виглядає дещо дивною. Причину Олександр Охріменко бачить в надмірній зарегульованості діяльності НПФ: фонди в Україні обкладені значним числом заборон. Наприклад, українським фондам чітко запропоновано, яка частина їхніх активів може припадати на той чи інший інвестінструмент. У принципі, це правильно: якщо ці обмеження відповідають економічним реаліям, вони не допускають ризикованих спотворень в інвестпортфелях, що підвищує надійність роботи фондів і захищає інтереси їхніх вкладників. Але в наших умовах це просто сильно обмежує можливості фондів по зароблянню грошей. Так, на банківський депозит, який зараз дає високу прибутковість, вони можуть покласти не більше 40% своїх коштів. Певну частину активів ПФ зобов’язані тримати у відносно малоприбуткових облігаціях внутрішньої держпозики (ОВДП).
За даними Нацкомфінпослуг, в 2012 році в структурі сукупних активів НПФ найбільше (34%) припадало на грошові кошти, розміщені на депозитних банківських рахунках. На другому місці – 31,2% – облігації українських підприємств. На третьому – 15,5% – акції вітчизняних компаній, далі – цінні папери, дохід за якими гарантований Кабміном (11,9%).
За дослідженнями компанії «Простобанк Консалтинг», минулого року лише один фонд показав приріст вартості одиниці пенсійних активів вище середнього рівня прибутковості банківських депозитів – 24,17%. Однак достовірної інформації про структуру його інвестпортфеля у відкритих джерелах немає. Тому оцінити, наскільки закономірний такий результат і чи будуть надійні його інвестиції в довготривалій перспективі, неможливо. Результати наступного в рейтингу найуспішніших торік фонду значно скромніші – 13,94%. І зрозуміло, чому: 47% його вкладень припадає на ОВДП, 23% – на облігації банків і лише 27% – на банківські вклади. Всього ж прибутковість більше 10% за минулий рік продемонстрували 15 фондів. А ось 16 НПФ дали торік і зовсім від’ємний результат – скорочення вартості одиниці пенсійних активів від -1,45% до -99,32%.
До речі, всього в Держреєстрі фінансових організацій станом на 31.12.2012 р. значилося 94 НПФ.
Зайві витрати
Цікавий момент: участь в НПФ зовсім не позбавляє людину від сплати обов’язкових пенсійних відрахувань, та й взагалі не дає жодних фінансових послаблень. Як вказує Олександр Жолудь, у нас із заробітків і без того близько 32% автоматично відраховується до Пенсійного фонду. Тож далеко не кожен, навіть сильно захотівши, відшукає можливість платити ще і НПФ. «Загалом, – говорить експерт, – основна проблема в тому, що у нас не можна платити в приватний фонд замість державного, а не разом з ним». Тому в наших умовах вкладати в НПФ швидше стануть не самі працівники, а деякі з роботодавців – в якості заходів щодо збільшення лояльності співробітників (як, наприклад, багато підприємств оплачують працівникам медичну страховку). При цьому, вважає експерт, компанії можуть і заохочувати платежі в НПФ з боку своїх співробітників, наприклад, вкладаючи у фонд одну гривню на кожну гривню, вкладену працівником.
Офіційна статистика підтверджує превалювання корпоративних вкладників: за даними Нацкомфінпослуг, левова частка пенсійних внесків у 2012 році припадає на юридичні особи. А це – 1254,9 млн грн із загальної суми в 1313,7 млн грн, або 95,5% усіх коштів.
Всього ж на кінець минулого року вкладниками недержавних фондів були 46528 фізичних осіб – сміхотворно мало для сорокамільйонної країни. Навіть більше: у порівнянні з 2011 роком число контрактів з фізичними особами зменшилося на 10%. Втім, і у компаній немає особливого стимулу зв’язуватися з НПФ. За словами Олександра Охріменка, на відміну від європейських країн (наприклад, Німеччини), у нас платежі в недержавні фонди не зменшують базу оподаткування і не дають ніяких інших переваг. Що стосується підвищення лояльності співробітників, то середньостатистичний українець віддасть перевагу, щоб замість перерахування якихось грошей якомусь фонду йому просто видали їх готівкою на руки. Не кажучи вже про те, що найбільш поширеною формою оплати праці в Україні досі залишається зарплата «у конвертах».
Тож немає нічого дивного в тому, що за минулий рік, за даними Нацкомфінпослуг, кількість контрактів пенсійних фондів з юридичними особами знизилася на 20,1%. Загальне ж число контрактів (і з фізособами, і з компаніями) скоротилося на 18,1%, у той час як за 2011 рік, навпаки, було продемонстровано зростання на 7,6%. Не хочеться виглядати песимістами, але це може бути свідченням певного розчарування вкладників у пенсійних програмах.
Ряполов Костянтин
За матеріалами: Сьогодні
Поділитися новиною
