7518
Кожному українцеві по квартирі, а кожному олігархові - по палацу
— Нерухомість
Справедливість взяла гору, тепер на кожного українця припадає 23,7 м2 житла. Багато це чи мало? Дивлячись з чим порівнювати. Якщо з 1990 роком, коли на одного жителя припадало 17,8 м2, то це істотне зростання. Якщо з 2007 роком, коли на одного жителя припадало близько 22,5 м2, теж можна сказати, що зростання має місце. А от якщо порівнювати з 2011 роком, коли на одного жителя припадало 23,5 м2, то зростання якесь невелике.
У Росії цей показник, трохи менше, там 22,4 м2 на одного жителя, але зате в Москві 25 м2 на одного офіційного жителя. У Польщі на одного жителя припадає 22,9 м3, в Угорщині трохи більше 20 м2. Зате в Німеччині 41,3 м2, Швеції 43,6 м2, а Данії – близько 53м2.
Хоча і будуються нові будинки, але в цілому житла в Україні не вистачає. При цьому великий перекіс у кількості житла по регіонах і містах. Так вже склалася, що в Україні і бізнес, і населення більше прагнуть до Києва і великих міст. Там робота, там більше можливостей. Тому хоча й будуються нові об’єкти житла, але його все одно не вистачає, і буде не вистачати, поки не буде нового будівельного буму.
В Україні близько 19,37 млн квартир, з них 19% однокімнатні квартири, 37% двокімнатні та 33% трикімнатні, а решта – чотирикімнатні і більше.
А тепер про чергу на житло. Згідно з офіційними даними в черзі на житло стоїть 1,022 млн. чоловік. При цьому за 2012 рік за рахунок грошей держбюджету було видано квартир 7 тис. штук. При такій швидкості подання державних квартир чергу не усунути ніколи. Тому особи наближені до влади і представники державних структур, що займаються забезпеченням житла населення на пільгових умовах (ДІУ і Державний фонд сприяння молодіжному будівництву) висловлюють думку, що необхідно поміняти існуючу систему забезпечення безкоштовним державним житлом українців.
По-перше, пропонується провести ревізію офіційної черги осіб, які потребують поліпшення житла і створити єдиний державний реєстр, щоб можна було чітко визначити, наскільки людина дійсно потребує держдопомоги, і чи не має вона житло в іншому регіоні України.
По-друге, на законодавчому рівні закріпити, що держава забезпечує безкоштовним житлом лише інвалідів та осіб, яким необхідне житло в внаслідок виконання їх службових обов’язків.
По-третє, іншим особам, які потребують поліпшення житлових умов, держава в особі держорганів буде надавати житло не у власність, а в оренду на тривалий термін. У цьому випадку можна буде більше людей забезпечити житлом, так як на практиці часто особи, які отримали безкоштовне житло, продають його і знову стають на чергу як нужденні. Крім того передбачається, що такого роду житло буде вважатися житлом класу економ-мінус, і по суті буде розглядатися як тимчасове житло, де житель може проживати до того моменту, поки він не накопичить необхідні гроші для придбання власного житла.
По-четверте, за рахунок програми оренди житла з правом викупу можна надавати можливість особам жити в орендованому житлі і виплачувати його вартість на протязі тривалого часу (як варіант – 20 років). При цьому розмір орендної плати буде розраховуватися як сума амортизації оренди житла та вартості оренди 3% річних. На даний момент і ДІУ, і Молодіжний фонд готові розвивати цю програму, і вже навіть вибрали об’єкти житлової нерухомості, які можна придбати за такою програмою. Необхідно найпростіше – 2 млрд. грн з держбюджету на фінансування цієї програми. Хоча на майбутнє передбачається, що цю суму потрібно буде довести як мінімум до 5 млрд. грн на рік. Це реально зможе збільшити кількість українців, які будуть мати своє житло.
По-п’яте, після радикальних змін та реформування запустити (чи, точніше, відродити) такі програми, як «Доступне житло 3%», «Покупка житла з компенсацією для молодих сімей», «Оплата 30% покупки житла». Програм багато, але потрібно під них хороше фінансування. Без грошей вони працювати не можуть.
Дійсно, якби восени НБУ зробив цільову емісію гривні, хоча б 2 млрд. грн на всі ці держпрограми для забезпечення житлом населення… Це в будь-якому випадку було б хорошим стимулом для будівельників і істотно збільшило зростання будівельної галузі, а найголовніше, – це було б тільки позитивно сприйнято населенням. Ось тут, як кажуть, великими грошима справу не зіпсуєш.
Александр Охріменко, к.е.н.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
