8010
Як провести девальвацію, зберігши курс гривні стабільним
— Валюта
Американські економісти знають, як підвищити конкурентоспроможність українських виробників, не знижуючи валютний курс. Чи спрацює їх метод в нашій країні?
Весь минулий рік населення і бізнес чекали девальвації. Щоб утримати курс гривні від падіння, Національний банк за рік витратив на його підтримку $7,5 млрд своїх резервів, ще $1 млрд – за чотири місяці 2013-го.
Відповісти на економічні виклики можна було б по-іншому. У своїй недавній роботі «Фіскальна девальвація» троє економістів університетів Гарварда і Прінстона довели, що податкова реформа може мати той же цілющий ефект для економіки, що і девальвація обмінного курсу. Наскільки застосовна вона в Україні?
Верхи не хочуть
У 2007 році, під час бурхливого розвитку світової економіки, коли багато країн знижували ставки ПДВ, Німеччина пішла проти тренда і на 3 процентних пункти підвищила цей податок. Натомість Берлін знизив податок на зарплату для найманих співробітників і роботодавців на 2,3 п.п. Така рокіровка в податках – так звана «фіскальна девальвація» – допомогла підвищити конкурентоспроможність німецьких товарів як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому, навіть при тому, що розмір девальвації був невеликим.
Цей метод – хороший вихід для тих країн, які хочуть, але з якихось причин не можуть собі дозволити традиційну девальвацію національної валюти, пояснює Олег Іцхокі, професор Прінстонського університету і один з авторів дослідження «Фіскальна девальвація».
Україна – якраз той випадок. На думку економістів, у нашій країні склалися фундаментальні підстави для девальвації гривні на 10-15%. Директор «CASE-Україна» Дмитро Боярчук очікує, що до кінця 2013 року дефіцит поточного рахунку в Україні досягне $ 16,2 млрд. Якби гривня подешевшала на 10%, це скоротило б дефіцит поточного рахунку на $ 3-4 млрд, тим самим значно знизивши тиск на розміри золотовалютних резервів Нацбанку, підкреслює Боярчук.
Українській економіці потрібна не стільки девальвація валюти, скільки відмова від прив’язки валютного курсу до долара США, уточнює головний економіст ІК Dragon Capital Олена Бєлан. Так чи інакше, але поки уряд України на такий крок не вирішився. «Виглядає так, що українське керівництво вірне ідеї утримати гривню стабільною до кінця нинішнього політичного циклу, тобто до президентських виборів 2015 року», – зазначає у своєму недавньому дослідженні з перспектив валютного курсу в Україні начальник відділу аналізу та досліджень Райффайзен Банку Аваль Дмитро Сологуб.
Два методи
Детально вивчаючи питання фіскальної девальвації, випускник економічного факультету МДУ Олег Іцхокі і його колеги з Гарварду Гіта Гопінах і Еммануель Фаргі розраховували знайти вихід з проблем єврозони під час недавньої боргової кризи. «Євро звинувачували в тому, що через нього такі країни, як Греція, Португалія, Іспанія, Італія і навіть Франція не можуть девальвувати свій обмінний курс і тим самим відновити свою конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, – йдеться в їх спільному дослідженні. – Фіскальна девальвація, очевидно, стала серйозною політичною опцією (для них».
Трійка американських професорів – не першопрохідці. Ідею фіскальної девальвації ще в 1931 році запропонував анлійський економіст Джон Кейнс, але з тих пір вона практично не використовувалася. В опублікованому в червні 2011 року дослідженні сучасні американські вчені змогли з’ясувати і аргументувати, якою саме має бути податкова реформа, щоб добитися того ж ефекту для економіки, що і девальвація національної валюти – і при цьому зберегти її стабільність.
Суть реформи – підняти ставки ПДВ і одночасно знизити розмір соціальних внесків, тобто податків на зарплату, які платить бізнес. Як це допоможе стимулювати економіку?
Зростання ставок ПДВ торкнеться трьох основних цільових груп – імпортерів, експортерів і тих національних виробників, які продають свій товар на внутрішньому ринку. А от зниження податків на зарплату відчують тільки дві останні групи. У результаті підвищення ПДВ змусить імпортерів підняти вартість ввезеної продукції, і конкурентоспроможність імпорту знизиться. Національним виробникам, які продають товари в Україні, збільшення ставки ПДВ буде компенсовано зниженням податку на зарплату. У підсумку, на відміну від імпортерів, їх конкурентоспроможність не постраждає. Для експортерів реформа виглядає ще привабливіше – ПДВ їм відшкодовується, тобто для них підвищення цього податку має пройти непомітно, а зниження соціальних внесків дозволить знизити собівартість продукції, поліпшивши їх позиції на зовнішніх ринках.
Якщо при цьому також знизити податок на споживання і збільшити податок на доходи, то ефект фіскальної девальвації буде повністю ідентичним девальвації національної валюти, говориться у звіті. Ідентичним у всьому – починаючи від податкових надходжень бюджету і закінчуючи впливом на внутрішній попит. Але податку на споживання в Україні немає, що ускладнює реалізацію цієї схеми. Іцхокі говорить, що на практиці два «додаткових» податку для фіскальної девальвації не використовують. Втім, бюджету від цього – тільки плюс. Якщо використовувати «урізаний» набір інструментів – підвищення ПДВ і зниження соцвнесків – у країні з торговим дефіцитом (як в Україні), це призводить до зростання фіскальних доходів держави, йдеться в дослідженні.
Є ще один спосіб фіскальної девальвації, згідно з дослідженням – підвищити імпортні тарифи і збільшити субсидування експорту. Обидва методи ідентичні. Але другий вчені розглядали скоріше з наукового інтересу, а не як керівництво до дії, пояснює Олег Іцхокі. Приміром, цей механізм апріорі неприйнятний для України – вона є членом СОТ, а значить, зв’язана зобов’язаннями з розміру імпортних мит. До того ж субсидування експорту передбачає дотації з бюджету, а розмір державної допомоги бізнесу вже сьогодні в Україні перевищує прийняті в ЄС норми.
З першим механізмом все простіше. Розмір ПДВ або податків на зарплату не прив’язаний до якихось міжнародних зобов’язань, констатує Іцхокі, тобто Україна вільно може проводити реформи в цій сфері. Правда, свої межі для застосування «ПДВ-девальвації» також є. «Реалістична фіскальна девальвація обмежена у своєму масштабі, в тому числі тим, що надмірне підвищення ставок ПДВ призведе до посилення ухилення від податків», – обмовляється Іцхокі.
Навряд чи ставка ПДВ вище 30% буде ефективною для економіки, адже змусить бізнес йти в тінь, зазначає він. У випадку України цього достатньо. Щоб добитися ефекту девальвації гривні, наприклад, на необхідні для економіки 10%, потрібно підняти ПДВ з 20% до 27,2%, і на зіставну величину зменшити оподаткування зарплат.
Made in Ukraine
В уряді України можливість проведення фіскальної девальвації поки не розглядають. Міністерство фінансів і Мінекономрозвитку залишили без відповіді запит Forbes про те, наскільки застосовна, на їх думку, така податкова реформа до України. У Міністерстві доходів і зборів повідомили, що готові вивчати будь-які розумні заходи щодо стимулювання економічного зростання, але будуть уважно прораховувати потенційний ефект будь-якої реформи.
Іноді сміливі експерименти в економіці, дійсно, до добра не доводять. Приміром, свого часу в Іспанії та Португалії вирішили провести фіскальну девальвацію лише наполовину. Ці дві країни підняли ПДВ, але через високий дефіцит бюджету проводити зниження податків на зарплату не стали. «В результаті це не поліпшило, а навпаки, призвело до ще більшого стиснення їх економік», – підкреслює Іцхокі.
Але українських економістів бентежить не шкода, а потенційна ефективність фіскальної девальвації в нашій країні. Її ставлять під питання відразу кілька факторів. По-перше, традиційні проблеми з відшкодуванням ПДВ або ухилення від сплати цього податку. Це знизить ефективність фіскальної девальвації в порівнянні з номінальною, визнає Іцхокі.
По-друге, проблема низької частки витрат на робочу силу в продукції, продаваної Україною за кордоном. «Основну частку експорту в Україну займають товари з низьким ступенем обробки. Наприклад, до 30% експорту формує сталеливарна галузь, а в її витратах фонд оплати праці, тобто зарплата і соціальні внески, займає близько 4%», – зазначає Олена Бєлан з Dragon Capital. Ці підприємства навряд чи стануть більш конкурентоспроможними і будуть виробляти більше сталі, навіть якщо податки на зарплату їм скасувати зовсім, вважає вона.
Проблемою є і те, що, за різними підрахунками, до 40% ринку зарплат в Україні перебуває в тіні.
Іцхокі визнає, що ці фактори можуть знизити ефективність податкової реформи, але «нанівець» вони її НЕ зведуть. Провівши необхідні розрахунки і визначивши оптимальне поєднання заходів щодо фіскального стимулювання, потрібний для країни ефект девальвації за допомогою податків все одно можна досягти.
Наприклад, ті підприємства, що платять зарплату в конверті, не відчують стимулюючого ефекту від зниження розміру соціальних внесків. «Але оскільки більшість експортерів – це, як правило, бізнеси, що працюють офіційно, ефективність податкової реформи буде все ж високою», – стверджує Іцхокі. А зниження соціальних податків буде стимулювати підприємства виводити зарплати з тіні.
Проблему низької частки витрат на робочу силу вирішити складніше, але також можливо. «Зниження соціальних податків може виявитися недостатньо для стимулювання галузі, і більшу вигоду від фіскальної девальвації отримають ті галузі, які інтенсивно використовують робочу силу», – каже Іцхокі. Але якщо знизити для тієї ж сталеливарної галузі соціальні податки більше, ніж для інших, або впровадити додаткове субсидування, можна досягти необхідного ефекту щодо стимулювання.
Втім, ще один фактор потенційної ефективності такої реформи навряд чи залежить від розрахунків та економістів. Питання в тому, як виробники вчинять з доходом, отриманим завдяки фіскальній девальвації. Якщо кошти будуть витрачені не на нові інвестиції і розширення виробництва, а на виплату дивідендів і «проїдання», то навряд чи така податкова реформа дійсно допоможе українській економіці. «Не проводячи структурних реформ в економіці, з часом конкурентоспроможність товарів знову знизиться, і наступного разу фіскальна девальвація вже просто не зможе допомогти», – підсумовує професор Прінстонського університету.
Дар’я Марчак
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
