2080
Апокаліпсис? Ще не час
— Фондовий ринок
Показники дохідності за облігаціями дуже низькі, але, як показує приклад Японії, вони можуть так і залишитися на цих рівнях.
Чи не визріває на ринку облігацій бульбашка і чи не лусне вона в найближчому майбутньому? Нещодавно головною темою номера британського політичного тижневика Spectator стала стаття про існування бульбашки у вересні 2011 року. Зараз же показники дохідності знаходяться навіть на нижчих рівнях, ніж тоді. Визначити вершину бульбашки активів – завдання надзвичайно складне, з чим повинні погодитися скептики, згадавши бум доткомів наприкінці 1990-х. Як показує історія, купівля держоблігацій за дохідності 2% і нижче – це свідомо збиткова ідея в реальному вираженні. Наприклад, тим, хто в 1945 році купував американські облігації з дохідністю 2%, довелося чекати зростання їхньої купівельної спроможності до 1989 р. Проте існує один важливий виняток з цього правила. У 1998 році дохідність за 10-річними борговими паперами Японії впала під позначку 2% і з тих пір так там і залишалася. Завдяки дефляції, інвесторам все-таки вдається отримувати за ними реальний дохід, а грати проти японського ринку облігацій – справа безнадійна.
В умовах слабкої економіки збереження низького рівня ставок є цілком прийнятним. Пол Кругман, американський економіст, зазначає, що дохідність за облігаціями є важливим випереджаючим індикатором майбутнього рівня короткострокових ставок. Оскільки повернення цих показників на докризові рівні (4-5%) найближчим часом видається абсолютно малоймовірним, навряд чи є сенс говорити про бульбашку на ринку облігацій. На думку інших, недавнє зростання дохідності облігацій є ознакою кардинальної зміни ситуації, особливо в Японії. Однак, як свідчать графіки, показники дохідності всього лише відійшли від винятково низьких рівнів. У Німеччині та Японії вони все одно нижче значень початку 2012 року. Ймовірно, «абеноміка» і введення інфляційного цільового рівня 2% стали для частини японських інвесторів стимулом продавати облігації і переходити на акції (агресивним продажам 23 травня передував довгий період зростання). В іноземців також ослаб інтерес до купівлі японських бондів в умовах падіння єни. У будь-якому разі, значні масштаби програми кількісного ослаблення, реалізованої Банком Японії, передбачають, що влада володіє достатнім запасом коштів для того, щоб знову знизити дохідність у разі її надмірного зростання.
Згідно з апокаліптичним поглядом на ринок держоблігацій, комбінація високих бюджетних дефіцитів і активної роботи друкарських верстатів Центробанків в підсумку обумовить швидке зростання інфляції. Це пророцтво може збутися в довгостроковій перспективі, проте поки підтверджень цьому не спостерігається. Показники інфляції в цілому знижуються, так само як і інфляційні очікування, що підтверджується гепом між дохідністю звичайних і інфляційно-індексованих облігацій. Фактично, економічна політика Японії може зіграти на міжнародній арені роль дефляційної сили, оскільки зниження курсу єни дозволить Країні сонця, що сходить, обійти своїх конкурентів. Альберт Едвардс, стратег Société Générale, який з кінця 1990-х пропагує ідею «льодовикового періоду», що зв’язує зниження дохідності за державними облігаціями і номінальної вартості акцій, пише: «Ми перебуваємо зараз на відстані всього лише однієї короткої рецесії від дефляції в японському стилі».
Різке падіння дохідності за держоблігаціями має аналогічний вплив і на вартість корпоративних кредитів. Раніше сміттєві облігації, що є найбільш ризиковим ринковим активом, мали політкоректну назву «високоприбуткові», але тепер цей термін вже став помилковим. Американські компанії, що не мають рейтингу інвестиційного рівня, залучають кошти за ставкою менше 5%, що є рекордним мінімумом. Як зазначив у лютому представник Федрезерву Джеремі Стейн, на ринки повернулися спекулянти, кредити з полегшеними зобов’язаннями і види боргу, що допускають погашення «натурою» (коли відсоток виплачується не грошима, а додатковими борговими зобов’язаннями). Емісії облігацій переживають бум – за даними рейтингового агентства Standard & Poor’s, за перші чотири місяці цього року було продано бондів на суму 1.2 трлн. доларів
У той же час конкурент S&P, Moody’s, опублікував доповідь, яка стверджує, що всі ці ознаки аж ніяк не обов’язково свідчать про визрівання бульбашки. По-перше, спред між відсотковими ставками, які сплачуються компаніями та урядами, тримається вище рівнів 2006-07 р., коли на ринку, на думку більшості, розвивався бум кредитування. По-друге, компанії випускають облігації скоріше для рефінансування більш ранніх боргів, ніж для розширення своїх балансів. По-третє, відсоток корпоративних дефолтів знаходиться на історично низьких рівнях, а показники прибутків компаній, особливо в Америці, стійко тримаються на пристойних значеннях. І, тим не менш, корпоративний борг по суті своїй більш вразливий і нестійкий, ніж держборг. І якщо «льодовиковий період», який пророкує пан Едвардс, дійсно настає, державні облігації збережуть свою привабливість, у той час як число дефолтів з корпоративного боргу зросте. А якщо мають рацію прихильники інфляційної доктрини, дохідність з корпоративного боргу зростатиме (на тлі різкого падіння цін) разом з держоблігаціями. Таким чином, можливо, на ринку облігацій і насувається Апокаліпсис, але передбачити його терміни буде надзвичайно складно. До краху можуть призвести такі фактори, як стрибок інфляції, несподівана зміна політичного курсу Центробанку і (у випадку з корпоративним боргом) занурення в глибоку рецесію. Але, ймовірно, не в цьому році.
За матеріалами The Economist
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
