1687
Зростаюча значимість Арктичної ради
— Світ
У найближчі десятиліття Арктика повинна набути особливої важливості, оскільки зміна клімату робить природні ресурси і транспортні маршрути цього регіону доступнішими. Зростаючий інтерес до регіону відображає той факт, що Арктична рада надала 15 травня на зустрічі міністрів, що відбулась у шведському місті Кіруні, статус спостерігачів шести новим країнам (Китаю, Індії, Італії, Японії, Південної Кореї і Сингапуру). Збільшивши число спостерігачів, Рада, що зміцнює співпрацю між країнами, у яких є інтереси в Арктиці, ймовірно, стане важливішою як форум для обговорення арктичних проблем. Однак це не означає, що він обов’язково зможе стати основним центром прийняття рішень з питань, що стосуються Арктики.
Аналіз
Арктичний рада була створена в 1996 році вісьмома країнами, що володіють територією за Полярним колом – Сполученими Штатами, Канадою, Ісландією, Данією, Норвегією, Швецією, Фінляндією і Росією. Її головним завданням спочатку було служити міжурядовим форумом (в якому також брали б участь корінні народи Арктики) щодо зміцнення співпраці – в першу чергу, по ключовим екологічним питанням і в галузі досліджень. Надалі в центрі уваги Арктичної ради залишалися екологічні проблеми, і значущої влади, яка дозволяла б приймати рішення, у цього органу так і не з’явилося.
Однак на минулій у цьому році зустрічі міністрів члени Ради підписали юридично зобов’язуючу угоду про координацію зусиль з реагування на події, що викликають забруднення моря. У 2011 році було підписано аналогічну угоду з пошуково-рятувальних операцій. Ці документи, як і зацікавленість країн по всьому світу в отриманні статусу спостерігачів, підкреслюють зростаючу важливість Арктичної ради і Арктики як регіону.
Економічне значення Арктики
Інформація із супутників, що збирається з 1979 року, показує, що і товщина льоду в Арктиці, і площа морського льоду значно скоротилися. Особливо це відноситься до літніх місяців. За даними американського Національного центру даних з дослідження снігу та льоду, у вересні 2012 року площа арктичного льоду (зазвичай досягає в цьому місяці мінімуму) становила 3,61 мільйона квадратних кілометрів, що майже на 49% менше середньої площі льоду за період з 1979 року по 2000 рік. Танення льодів полегшує видобуток природних ресурсів на крайній півночі. За оцінкою Геологічної служби США від 2008 року, за Полярним колом залягають 13% нерозвіданих світових нафтових запасів і 30% нерозвіданих запасів природного газу.
Крім того, відступаючі і стоншувані льоди відкривають нові торгові шляхи. Як повідомляється, в 2012 році по Північному морському шляху, який пролягає вздовж північного узбережжя Росії, пройшли 46 суден, що везли в цілому 1,3 мільйона тонн вантажу. Це набагато більше, ніж у 2011 році, в якому йшлося про 34 кораблях і приблизно 820 000 тонн. Реагуючи на зростаюче значення цього маршруту, Росія в березні створила Адміністрацію Північного морського шляху, що відповідає за організацію судноплавства.
Втім, вигоду з підвищеної доступності Крайньої Півночі розраховують витягти не тільки країни, розташовані поблизу від Полярного кола. Європа вкрай зацікавлена в альтернативних морських маршрутах в Азію, які дозволили б обходити безліч «вузьких місць» – таких, як Суецький канал, – і розширити доступ на зростаючих азіатських споживчих ринків. Китай також виявляє крайню зацікавленість в Арктиці. Недарма він домігся від скандинавських країн підтримки для своєї заявки на статус спостерігача в Арктичному Раді. Для країн на зразок Китаю, у яких немає прямого доступу до Арктики, дипломатичні зв’язки і хороші відносини з арктичними країнами, а також участь у таких структурах, як Рада, мають особливе значення, покращуючи їх шанси скористатися доступом до судноплавних маршрутах і природних ресурсів. Хоча статус спостерігача не дає прямого впливу на справи Ради, участь у його засіданнях і дослідженнях допомагає цим країнам бути в курсі того, що планують основні арктичні гравці. Крім того, заради доступу до ресурсів вони можуть розвивати відносини з окремими членами Арктичної Ради (у цьому сенсі показова зацікавленість Китаю в Гренландії та Ісландії).
Використання Північного морського шляху замість шляху через Середземне море і Суецький канал робить шлях від Роттердама до Шанхаю набагато ближче – Північний морський шлях приблизно на 20% коротше. Це забезпечує значну економію палива і витрат на екіпажі. Однак, незважаючи на танення льодів, економічну рентабельність арктичного маршруту будуть продовжувати зменшувати труднощі навігації, сезонні обмеження, висока вартість страховки і нерозвинена інфраструктура.
Зростаюча важливість Арктичної Ради
Арктичний Рада – лише одна з безлічі структур, які займаються регіональним співробітництвом в Арктиці. Зокрема міжурядову та внутрішньорегіональну співпрацю з цілої низки питань також координують Рада Баренцева/Евроарктіческого регіону, Північна рада і Конференція парламентаріїв Арктичного регіону. Отримання шістьма новими країнами статусу спостерігачів в Арктичній раді вказує на те, що члени Ради – у тому числі й спочатку скептично налаштовані до ідеї його розширення Канада і Росія – хочуть, розширюючи його склад, надати їй більше значимості. У найближчі роки країни Ради, ймовірно, будуть обговорювати питання про те, чи повинна вона припинити обмежуватися екологічною проблематикою і стати форумом для вирішення питань, пов’язаних з мілітаризацією, природними ресурсами і торговими шляхами.
Проте, якщо майданчиком для принципового обговорення питань, пов’язаних з Арктикою, Арктична Рада стати, ймовірно, зможе, у неї навряд чи вийде координувати прийняття рішень на тлі зростання числа зацікавлених в Арктиці сторін. 10 травня американський уряд представив свою нову спільну стратегію для Арктики. Він майже не оголошувало конкретної інформації, проте відомо, що більш детальний план щодо здійснення цієї стратегії буде вироблений в найближчі місяці. Це показує, що національні арктичні стратегії до цих пір тільки формулюються, і країни поки думають, скільки ресурсів вони готові витратити на регіон. У міру того, як арктичні країни будуть уточнювати свої пріоритети, будуть виникати розбіжності, які доведеться вирішувати, і на порядку денному почнуть з’являтися питання, з якими буде важко розбиратися організаціям на зразок Арктичної ради.
по Матеріалами “Stratfor”
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
