2088
Олія у вогонь
— Казна та Політика
27 травня Євросоюз зняв ембарго з поставок зброї сирійським повстанцям. Цей крок вже викликав неоднозначну реакцію в світі. Для України ж новий виток насильства в Сирії може мати далекосяжні наслідки.
Зброя для боротьби з владою
Увечері 27 травня керівник міністерства закордонних справ Великобританії Вільям Хейг у своєму Twitter-і написав: “Збройне ембарго закінчилося. Рішення відправляти зброю поки не прийнято. Інші санкції залишаються в силі”. Йдеться про припинення ембарго на постачання озброєння для сирійських повстанців. За цей крок виступали Великобританія і Франція, вважаючи, що скасування заборони, введеної в травні 2011 року, зможе допомогти помірній частині сирійської опозиції під керівництвом генерала Селіма Ідріса. Допомога повстанцям, на думку британців і французів, необхідна для того, щоб змусити сирійського президента Башара Асада на переговори з опозицією. Втім, Хейг запевняє, що Великобританія поки не планує починати поставки озброєнь супротивникам Асада. Однак якщо ситуація, на думку британців, буде “погіршуватися”, то скасування ембарго дозволить проявити “більше гнучкості” щодо війни в Сирії. Таке рішення ЄС навряд чи можна назвати одноголосним. Деякі ключові гравці Старого Світу досить насторожено ставляться до сирійської опозиції. Мова йде в першу чергу про Німеччину, яка вважає, що постачання зброї до Сирії лише погіршать і без того тривалий кривавий конфлікт.
Тим не менш, рішення Євросоюзу підтримали і в США. За два з гаком місяці до цього, коли президент Франції Франсуа Олланд заявив про ініціативу щодо скасування ембарго, держсекретар США Джон Керрі заявив, що його країна не втручатиметься в рішення країн, які захочуть підтримати сирійських повстанців. Разом з тим, тоді Керрі заявив, що США не збираються поставляти до Сирії зброю, а будуть лише надавати країні гуманітарну допомогу. Однак не всі американські політики налаштовані так помірно. Обама, якого дехто з політиків США критикує за зайву обережність в сирійському питанні, займає вичікувальну позицію в той час, як його суперники з Республіканської партії все активніше втручаються в сирійський конфлікт. Так, колишній суперник Обами на виборах президента в 2008 році Джон Маккейн не тільки виступає за підтримку сирійських “борців з режимом”. 27 травня Маккейн навіть відвідав Сирію, де зустрівся з керівництвом опозиції. Як передає “Инопресса”, на зустрічах лідери повстанців закликали США “нарощувати допомогу сирійській збройній опозиції, забезпечити їх важкими озброєннями, організувати безпольотну зону, а також наносити авіаудари по сирійському режиму і силах “Хізбалли”, які активізувалися в Сирії”. “Ми потребуємо допомоги американців, щоб змінити ситуацію на місцях; зараз ми у вкрай критичному становищі”, – заявив генерал Ідріс, висловивши подяку Маккейну і розкритикувавши Обаму. Маккейн, у свою чергу, знову заявив про необхідність військової допомоги Сирії. Раніше цей політик виступав за поставку сирійським опозиціонерам зенітно-ракетних комплексів Patriot, щоб захистити їх позиції від нальотів урядової авіації. Крім того, Маккейн жорстко критикує Росію, яка засуджує подібну допомогу повстанцям. Більше того, американський політик звинувачує РФ у постачанні урядовим військам зброї.
У самій Росії всі звинувачення заперечують. Що ж до рішення ЄС, то його сприйняли негативно. “Подібні кроки, подібні рішення або відвідування різних прикордонних районів, я маю на увазі відвідування, яке було у сенатора Маккейна, жодним чином не сприяють підготовці міжнародної конференції з сирійського врегулювання, над якою зараз спільно працюють дуже багато сторін, досить конструктивно працюють. Тому, звичайно, такі дії не можуть бути зустрінуті з розумінням”, – заявив прес-секретар президента Росії Володимира Путіна Дмитро Пєсков. “Євросоюз фактично підливає олію у вогонь конфлікту і знижує шанси на результативне проведення конференції з політичного врегулювання в Сирії, в успіху якої він мав би бути зацікавлений”, – заявив заступник міністра закордонних справ РФ Сергій Рябков.
Побоювання Росії можна пояснити не тільки небажанням втратити союзника в регіоні. І Росія, і та ж Німеччина, та й низка інших держав з тривогою стежать за процесами, що відбуваються серед самої сирійської опозиції, де Ідріс – далеко не єдина і не наймогутніша сила. Багатьох лякає те, що серед опозиціонерів дуже популярні радикальні ісламістські настрої, а іноді “повстанці” і попросту діють за гранню: досить згадати скандал з одним із польових командирів, що поїдав серця своїх супротивників. Крім того, низка ЗМІ повідомили про жорстокі зґвалтування і вбивства християнського населення в зонах, контрольованих повстанцями. Приклад Лівії, Єгипту та Тунісу свідчить – часто після “боротьби з тиранами” до влади приходять набагато гірші люди, що до того ж обмежують свободи так, що жодному тирану не снилося. Все це змушує деякі країни скептично ставиться до ініціатив Франції і Великобританії, а також до пропозицій деяких американських політиків. Тим більше, що по тій же Франції ескалація насильства в Сирії може вдарити досить сильно.
З Парижа з любов’ю?
Французька позиція щодо постачання зброї до Сирії не завжди була незмінною. Так, взимку цього року Франція, яка раніше виступала за постачання зброї сирійцям, раптом змінила свою точку зору. Причина – військова операція за участю французьких військ в Малі. Там французи виявили у своїх супротивників свою ж зброю, яка поставлялася до Лівії під час війни з Муаммаром Каддафі опозиціонерам. Французи від побаченого були явно не в захваті. Наявність своєї ж зброї, що знаходилася в руках у тих, для кого вона не призначалася, сподвигла французьку сторону зайняти більш помірковану позицію в питанні зняття ембарго для сирійських повстанців. “Складно домогтися, щоб у Сирії зброя потрапляла до рук винятково помірних опозиціонерів”, – виправдовувалися у Франції. Однак 25 травня Франція почала першу стадію операції з виведення своїх військ з Малі. І, очевидно, питання циркулювання озброєнь стали менш важливі для французів. Тим більше, виник новий скандал – сирійські опозиціонери звинуватили урядові війська в застосуванні хімічної зброї. Звинувачення прозвучало не перший раз (влада та опозиція в Сирії періодично звинувачують одна одну у використанні неконвенціональних видів зброї), однак у цьому випадку його підтримав французький журналіст Жан-Філіп Ремі, який у своїй статті для Le Mond розповів про факти застосування подібної зброї, забезпечивши матеріал фотографіями людей у протигазах і розповівши про наслідки застосування цієї зброї. Ця інформація насторожила світову спільноту. У серпні минулого року президент США заявив, що застосування хімічної зброї в Сирії буде небезпечно “військовим вирішенням конфлікту”, що можна розуміти як втручання США у війну. Втім, з тих пір запал адміністрації Обами значно поменшав. Тим не менш, сирійська хімічна зброя продовжує викликати страх. У першу чергу, у сусідів Сирії – минулого літа заступник начальника генштабу Армії оборони Ізраїлю генерал-майор Яір Наве заявив, що арсенал хімічної зброї Сирії вважається одним з найбільших у світі і в його країні побоюються, що цей арсенал може опинитися в руках у терористів. Примітно, що раніше також повідомлялося про те, що сирійські повстанці отримали хімічну зброю з Лівії.
Побоювання Франції, пов’язані з сирійською хімічною зброєю, полягають не тільки в тому, що вона, подібно зброї лівійській, може потрапити в руки “не тих” людей, і, цілком ймовірно, бути використаною проти французьких військ. Не варто забувати про те, що біля витоків створення хімічної зброї в Сирії в 70-их роках ХХ століття стояли саме французькі компанії. І застосування цієї зброї може знову викликати інтерес до того, як же вона з’явилася у Сирії – країні, що і в ті час явно не потрапляла під визначення “демократичних”. Поки французи закликають перевірити факти використання хімічної зброї, одночасно заявляючи, що “підозри в її застосуванні зростають”. Цілком можливо, що позиція Франції щодо зняття ембарго викликана зокрема і бажанням “зам’яти” скандал з хімічною зброєю.
Як би там не було, поки європейці та американці готові допомагати сирійським повстанцям лише гуманітарною допомогою та зброєю. Після втрат в Малі і на тлі падіння популярності Олланда участь французьких військовослужбовців у конфлікті навряд чи викличе у громадян П’ятої республіки підтримку і розуміння. Британцям же після вбивства військовослужбовця в Лондоні теж навряд чи припаде до вподоби відправлення Збройних сил Її Величності в чергову війну, де беруть участь ісламісти, тим більше, що воювати доведеться пліч-о-пліч з тими, чиї погляди поділяли ті, хто вбили Лі Рігбі. Обережна адміністрація Обами теж навряд чи захоче допомагати повстанцям не тільки живою силою, а й зброєю. Особливо після Бостонського теракту. Таким чином, режим Башара Асада не зметуть моментально. Але олії у вогонь поставками зброї піділлють ґрунтовно.
Борис Рудь
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
