3138
Нам потрібні такі люди
— Світ
Кремль зайнявся спрощенням міграційної політики в Росії – до 15 вересня уряду доручено розробити законопроект, який дозволить жителям пострадянських країн отримати громадянство РФ в максимально спрощеному порядку. Заявнику буде достатньо всього лише більш-менш стерпно говорити російською мовою.
30 квітня, напередодні травневих свят, президент Володимир Путін підписав указ, який зобов’язує уряд в термін до 15 вересня 2013 р. розробити і внести в Думу законопроект, який значно спростить процедуру прийняття до громадянства Росії співвітчизників. Йдеться про «носіїв російської мови», родичі яких по прямій висхідній лінії раніше проживали на території РФ і СРСР.
Новий указ з’явився за підсумками прямої лінії з Володимиром Путіним, під час якої голова Координаційної ради російських співвітчизників Франції Дмитро Кошко запитав у президента Росії, як просуваються справи з анонсованим для співвітчизників спрощенням розгляду заяв на вступ до громадянства РФ. «Він (Жерар Депардьє – «Лента.ру») отримав громадянство майже за добу, скажімо. Але інші співвітчизники є в багатьох країнах, які люблять Росію, які розмовляють російською, вболівають за Росію, але їм доводиться іноді чекати багато років, перед тим як отримати відповідь, а іноді навіть вони її не отримують», – заявив Кошко.
У відповідь президент Путін відповів, що для «співвітчизників» дійсно повинен бути визначений спрощений порядок набуття громадянства РФ. «Так само, як і для всіх людей з пострадянського простору, – мінімум з пострадянського простору, – які знаходяться в репродуктивному віці, мають добре здоров’я, гарну освіту і можуть легко бути адаптовані нашим культурним середовищем. Нам потрібні такі люди». При цьому президент окремо пояснив, що для «категорії людей», до якої належить Кошко, теж повинен бути розроблений особливий порядок.
Невідомо, чи проживали родичі Кошка «на території РФ і СРСР» (мова про підданих Російської імперії, мабуть, не йде). Але схоже, що Володимир Путін все ж розділяє співвітчизників на два типи – співвітчизників «радянського» періоду і якихось інших співвітчизників, досі юридично не визначених у російському законодавстві. Останнім, очевидно, доведеться почекати, тоді як «радянських» співвітчизників усіма правдами і неправдами намагаються затягнути в російське громадянство і без всяких указів Кремля.
«Лента.ру» раніше розбирала законопроект про надання громадянства «радянським» співвітчизникам, внесений до Держдуми трьома сенаторами. Мова в даному законопроекті спочатку йшла не про те, щоб наповнити змістом провалену програму переселення співвітчизників, а саме про те, щоб стимулювати надання громадянства РФ практично всім жителям пострадянських держав.
Автори законопроекту (члени Ради Федерації І.М.Умаханов, В.М.Джабаров, В.А.Фетісов), зокрема, запевняли, що російське громадянство в результаті ухвалення документа зможуть отримати 25 мільйонів людей, але їх слова свідчили лише про нерозуміння тексту власного законопроекту. Навіть в офіційному відгуку правового управління комітету Думи з конституційного законодавства йдеться, що громадянство, у разі схвалення документа, буде надано всім громадянам колишнього СРСР та їх нащадкам (тобто більше 100 мільйонів осіб). «При цьому для отримання права спрощеного прийому до громадянства від зазначених осіб потрібно лише, наприклад, пред’явлення паспорта громадянина колишнього СРСР самої особи або одного з його родичів по прямій висхідній лінії», – повідомляли юристи комітету.
Скандальний законопроект пройшов погодження в комітетах, але в підсумку «завис» у парламенті на стадії розгляду в першому читанні (очікувалося, що воно пройде в жовтні 2012 року). Подальша доля документа невідома – 28 грудня 2012 року в Думу на законопроект надійшов офіційний відгук уряду РФ, але що саме повідомили чиновники, залишається невідомим – на сайті Думи текст листа відсутній.
Новий законопроект виявився далеко не першим з числа тих, за допомогою яких російські законодавці намагалися вирішити проблему паспортизації всього пострадянського простору. У лютому 2012 року Держдума відхилила законопроект за номером 609009-5, внесений до Думи депутатом Костянтином Затуліним, надзвичайно схожий на сенаторський. Цей факт, втім, не завадив комітету з конституційного законодавства Держдуми (не плутати з правовим управлінням комітету) пізніше пояснити розгляд «сенаторського» документа, фактично аналогічного Затулінському, «зрослою необхідністю інтеграції наших співвітчизників з Росією».
_Згідно зі Статтею 1 Федерального закону Російської Федерації «Про державну політику РФ відносно співвітчизників за кордоном», до співвітчизників відносяться «іноземні громадяни та особи без громадянства та їх нащадки, які проживають за межами території нашої країни і відносяться, як правило, до народів, що історично проживають на території РФ, а також особи, що зробили вибір на користь духовного, культурного і правового зв’язку з Росією, чиї родичі по прямій висхідній лінії раніше проживали на території РФ», включаючи осіб, «які перебували у громадянстві СРСР, що проживають у державах, що входили до складу СРСР, і отримали громадянство цих держав», а також вихідців із Російської держави, Російської республіки, РРФСР, СРСР і РФ, що мали відповідну громадянську приналежність і стали іноземними громадянами або особами без громадянства.
Очевидно, в Росії гостру «необхідність інтеграції наших співвітчизників» відчувають не тільки члени вищезгаданого комітету. Інакше досить важко пояснити наявність одразу чотирьох (!) законопроектів, метою яких є запровадження спрощеного порядку прийняття в громадянство РФ іноземців відповідно до статті 1 Федерального закону Російської Федерації «Про державну політику РФ відносно співвітчизників за кордоном». До цих законопроектів, крім вищезгаданого «сенаторського», належать документи за номерами 643855-5 (внесений членом Ради Федерації М.М.Капурою), 129079-6 (внесений липецькою обласною радою депутатів), №207071-6 (внесений депутатом Держдуми Р. І.Худяковим). При цьому на законопроект 129079-6 уряд РФ відправив у Думу відгук в той же день, що й на законопроект сенаторів Умаханова, Джабарова і Фетісова. Цей відгук на сайті Думи теж не опубліковано._
Очевидно, в Росії гостру «необхідність інтеграції наших співвітчизників» відчувають не тільки члени вищезгаданого комітету. Інакше досить важко пояснити наявність одразу чотирьох (!) законопроектів, метою яких є запровадження спрощеного порядку прийняття в громадянство РФ іноземців відповідно до статті 1 Федерального закону Російської Федерації «Про державну політику РФ відносно співвітчизників за кордоном». До цих законопроектів, крім вищезгаданого «сенаторського», належать документи за номерами 643855-5 (внесений членом Ради Федерації М.М.Капурою), 129079-6 (внесений липецькою обласною радою депутатів), №207071-6 (внесений депутатом Держдуми Р. І.Худяковим). При цьому на законопроект 129079-6 уряд РФ відправив у Думу відгук в той же день, що й на законопроект сенаторів Умаханова, Джабарова і Фетісова. Цей відгук на сайті Думи теж не опубліковано._
Подальша доля всіх цих законопроектів на сьогодні невідома, як невідомо і те, як саме виглядатиме документ, підготовлений в підсумку урядом за указом Володимира Путіна. Є, однак, всі підстави вважати, що в Кремлі також відчувають «необхідність інтеграції наших співвітчизників». А законопроекти, які вимагає прийняти особисто Володимир Путін, як правило, вискакують з парламенту, немов пробка з пляшки. Тим часом своїм указом президент фактично санкціонує більш ретельну розробку одного з найліберальніших законопроектів в міграційній політиці, який не тільки суперечить заявленому Кремлем курсу на введення візових бар’єрів для громадян країн колишнього СРСР, але й одночасно підміняє міграційну політику як таку.
У Росії в останні роки сформувалася система, при якій в країні нелегально працюють мільйони трудових мігрантів з ближнього зарубіжжя. Легалізувати їх діяльність дуже важко, але держава і не прагне спростити міграційні порядки. Зараз владі не треба надавати мігрантам, які працюють на території Росії, ті соціальні блага, які за замовчуванням призначаються громадянам Росії. Нинішня система, при якій мігрант фактично виключений із російської соціальної сфери, є відверто дискримінаційною, проте вона досі була вигідна державі. Сфера міграції фактично віддана на відкуп корумпованим чиновникам з тіньового сектора економіки. Відсутність запиту на зміну цієї системи пояснює бездіяльність влади як у розробці програм адаптації мігрантів, так і довгострокових стратегій в міграційній політиці, що вимагалися «вже вчора».
Але економічна доцільність залучення робочих рук взяла гору. І ось вже влада, прикрившись пафосним терміном «співвітчизники», фактично постулює, що будь-яка історично пов’язана з Росією людина має право на отримання громадянства, виключно виходячи з факту цього самого історичного зв’язку. При цьому до уваги не береться ні все зростаюче невдоволення всередині країни кількістю переселенців з пострадянського простору, більшість з яких дійсно знаходиться в репродуктивному віці і має гарне здоров’я, але значно менше – гарну освіту, ні те, що далеко не всі зі «співвітчизників» можуть бути «легко адаптовані» як «нашим культурним середовищем», так і системою соціального забезпечення.
Антон Ключкін
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
