3901
Прощай, осетер
— Аграрний ринок
З настанням весни на Північному Каспії починається бурхливе життя – як у риб, що йдуть на нерест з південної частини моря, так і у браконьєрів з прикордонниками. З року в рік починаючи з квітня новинна картина регіону рясніє повідомленнями типу «Казахстанські прикордонники вилучили стільки-то кілограмів осетра у дагестанських браконьєрів». Цього року сезон відкрили любителі незаконної риболовлі з Азербайджану, у яких казахстанські правоохоронці минулого тижня вилучили 45 виловлених осетрів. Втім, громадянство браконьєрів не має ніякого значення – на багатостраждального осетра полюють всі підряд. І поки прикаспійські країни ніяких кардинальних рішень щодо захисту біоресурсів Каспію приймати не поспішають, рибні запаси найбільшого в світі озера поступово сходять нанівець.
В очікуванні мораторію
У більшості джерел, які зачіпають тему біологічного різноманіття Каспію, досі красується горда цифра 90 відсотків – саме такий обсяг від всесвітнього поголів’я осетрових припадав на це море до кінця 80-х років минулого століття. Але тільки за останні десять років в цілому по Каспію поголів’я осетрів зменшилося, за найскромнішими підрахунками, в 35-40 разів. Зокрема, запаси осетрових на Нижній Волзі і в російському секторі Каспію за тридцять років скоротилися як мінімум в 15 разів, а обсяги приросту осетрового поголів’я – майже в 20 разів.
І все це при тому, що перший потужний удар по поголів’ю осетрових було завдано ще в радянські часи. Після будівництва греблі Волгоградської ГЕС в кінці 1950-х і зарегулювання стоку Волги озимі форми російського осетра і білуги виявилися відрізаними від своїх нерестовищ. Їх загальна площа в Волго-Каспійському басейні скоротилася більш ніж на 3000 гектарів. Природничі нерестовища осетра збереглися в межах 20 відсотків, севрюги – 60 відсотків, білуги – 8 відсотків.
На сьогоднішній день в список осетрів, що знаходяться під загрозою вимирання, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, внесла всі чотири види осетрових, найбільш поширених на Каспії: білугу, шипа, довгоносого осетра і севрюгу. Проте буквально до останнього часу пострадянські прикаспійські держави були основними виробниками продуктів з осетрини. Зараз же на перше місце виходить Китай – щорічно там вже вирощується більше 20 тисяч тонн осетрів. А Каспій тим часом все далі йде шляхом Азовського моря, де білуга повністю зникла з улову, а осетер трапляється тільки по великих святах.
Що стосується виробництва чорної ікри, то тут, якщо говорити про прикаспійські держави, на перше місце виходить Іран. Цим бізнесом там займається одна-єдина компанія, і порушення її монополії карається стратою. В інших прикаспійських країнах, як і раніше, триває епоха браконьєрства, що почалася з розвалом СРСР. Ситуацію ускладнює і відсутність міждержавної угоди щодо статусу Каспію. Прикаспійські держави можуть скільки завгодно звітувати про боротьбу з браконьєрами, але цифри, що характеризують стан поголів’я осетрових, говорять про неспроможність всіх вжитих заборонних заходів.
Крім цього, нездатність країн прикаспійського регіону налагодити виробництво ікри в штучних умовах призвела до того, що на світовому ринку чорної ікри з’явилося безліч виробників зі США (щорічно виробляється 50 тонн ікри), Франції, Німеччини, Італії і навіть з Ізраїлю, ОАЕ та Уругваю. І якщо до 2011 року світовим лідером з виробництва ікри (обсяг ринку цього продукту, за даними Intesco Research Group, оцінювався в 10 мільярдів доларів) був Іран (87 відсотків), а Росія посідала друге місце (10 відсотків), то скорочення поголів’я каспійських осетрів і боязкі спроби обмежити вилов цієї риби повністю змінили картину ринку.
У 2000 році Росія першою з зацікавлених сторін ввела мораторій на комерційний вилов білуги, в 2005 – осетра і севрюги. З 1 серпня 2007 року в Росії була введена десятирічна заборона на вилов осетрових і експорт чорної ікри (до того часу офіційний вилов осетрових у Росії скоротився з 15 тисяч тонн на початку 1990-х років до двох тисяч тонн). В Азербайджані з 1999 року припинений вилов шипа, а з 2008-го – білуги. Іран з 2012 року вступив в угоду про заборону комерційного вилову осетрових. Казахстан мав намір ввести мораторій на вилов осетрових у 2009 році, проте згодом, бачачи нерішучість сусідів, вирішив почекати. Але в республіці діє безліч нормативних актів, що регулюють і обмежують рибну ловлю на Каспії.
Торік було анонсовано, що в 2013 році мораторій на вилов осетра на Каспії може бути введений усіма п’ятьма прикаспійськими державами. Цю ініціативу начебто підтримали Росія, Казахстан, Іран і Азербайджан – представники цих країн навіть схвалили попередню угоду, Туркменія ж поки роздумує.
Мораторій, що стосується саме комерційного вилову риби (вилов науковий і з метою відтворення допускається), на думку фахівців, допоміг би відновити поголів’я осетра до позначок, що не вселяють побоювання за подальшу долю цієї риби на Каспії. Сторони зійшлися саме на п’ятирічному терміні, хоча в Казахстані і в Азербайджані в різний час озвучувалися пропозиції про десятирічний мораторій. Очікувалося, що про підписання буде оголошено за підсумками 33-го засідання Комісії з водних біоресурсів Каспійського моря, яке повинно було пройти в Баку в листопаді 2012 року. Однак через неузгодженість позицій Ірану і Туркменістану з цього питання захід перенесли на другу половину квітня.
Як заявив у грудні минулого року голова Росриболовства Андрій Крайній, чотири прикаспійські держави вже готові взяти на себе відповідні зобов’язання, а Туркменістан поки «зарезервував позицію». «Зараз працюємо, сподіваюся, що чотири президенти вмовлять п’ятого і ми введемо цей мораторій», – пояснив чиновник. За його оцінками, якщо зараз ввести мораторій на вилов осетра, через 5-6 років його популяція відновиться. «Якщо зараз допомогти, при цьому випалюючи каленим залізом браконьєрство на Каспії, тоді природа відгукнеться. Кормова база прекрасна, осетри відновляться», – зауважив Крайній.
Морський бій
Мораторій мораторієм, але «гартоване залізо» для браконьєрів знайти буде надзвичайно складно. А масштаби їх діяльності вражають: якщо в 2010 році в Росії було легально вироблено 19 тонн чорної ікри, то нелегально – близько 225 тонн. Практично вся ікра, яка потрапляє на прилавки російських міст, добута незаконно. За даними на середину 2000-х, браконьєри на Каспії використовували більше п’яти тисяч плавзасобів (у російському секторі моря – дві тисячі). Щорічно у порушників вилучаються десятки тонн риби та десятки же кілометрів сітей. Але всі зусилля правоохоронців зводяться до нуля, оскільки у безлічі жителів прибережних регіонів вилов осетрів, нехай навіть із загрозою бути застреленим прикордонниками, став єдиним способом заробити на життя.
Втім, спокусі заробити іноді піддаються і особи, безпосередньо відповідальні за захист вимираючої риби. Так, у жовтні 2012 року природоохоронна прокуратура по Мангістауській області Казахстану затримала банду браконьєрів, що складалася зі співробітників місцевої рибної інспекції. У них виявили 680 кілограмів свіжої осетрини і чотири кілограми ікри.
Іноді між браконьєрами та представниками влади розгортаються цілі морські битви. У листопаді 2010 року казахстанська поліція під час перестрілки вбила двох російських браконьєрів з Дагестану. Бій розгорнувся в прибережній частині Каспію в Атирауській області – спочатку браконьєри, котрі мали флотилією з чотирьох човнів, під час затримання спробували протаранити судно з прикордонниками, в результаті один з них вивалився за борт. Потім дагестанці почали стріляти в казахів, а ті вогнем у відповідь одного росіянина вбили на місці, а другого смертельно поранили – він помер по дорозі в лікарню. У браконьєрських човнах були виявлена риба, ікра та туша тюленя, в одному з човнів поліцейські також знайшли бойову гранату. Всього тоді було затримано 11 осіб.
У червні 2009 року в околицях острова Тюленячий, в західній частині Каспію, російські прикордонники спільно зі співробітниками водної міліції Калмикії виявили притоплене судно. У відповідь на стрілянину з боку судна прикордонники та міліціонери відкрили вогонь, внаслідок чого двоє браконьєрів були вбиті, ще троє затримані. Крім сітей та інших традиційних інструментів, у порушників виявилися також автомат, гранатомет і боєприпаси до них.
У жовтні 2010 року російське браконьєрське судно протаранило казахстанський патрульний катер. Один рибалка загинув, ще двоє отримали поранення. У квітні 2013-го співробітникам рибної інспекції Атирауської області довелося стріляти по браконьєрському човні, щоб той зупинився. У травні 2009 браконьєри на двох човнах, озброєні автоматичною зброєю, зав’язали перестрілку з патрульним катером в районі острова Малий Перлинний в північній частині Каспійського моря. Вогнем у відповідь один з порушників був убитий, ще один відбувся пораненням. У підсумку двох браконьєрів затримали, одному човну вдалося втекти з місця події. Було вилучено 4 мішки сітей, обладнання для приготування ікри, 13 кілограмів осетрини і 3,5 кілограма чорної ікри.
Правоохоронці (треба зауважити, що практично у всіх прикаспійських країнах до боротьби з незаконним виловом риби підключені не тільки поліцейські і прикордонники, а й сили ВМС) теж зазнають людських втрат у війні з браконьєрством. У березні 2012 року казахстанський прикордонний корабель «Женіс» погнався за човном туркменських браконьєрів. Після тривалої погоні зловмисників вдалося затримати, у них вилучили виловлених осетрів і обладнання для лову. Однак ця операція коштувала життя прикордоннику – у момент затримання його затиснуло між двома суднами. У 2002 році браконьєри застрелили інспектора рибної охорони в Калмикії. Бувають у цій війні і невинні жертви – у серпні 2008-го казахстанські прикордонники біля узбережжя Атирауської області розстріляли рибалок, які займалися цілком легальним ловом, дві людини загинули.
Але браконьєри, нехай навіть добре озброєні і технічно оснащені, є лише однією ланкою в ланцюжку, навколо якого будується нелегальний осетровий бізнес. До недавнього часу на Каспії існували цілі плавучі заводи з переробки риби, а на березі стояли коптильні цехи, підконтрольні місцевим браконьєрським кланам. З таких заводів риба та ікра відправлялися перекупникам. Частково гроші від ікряного бізнесу йшли і на фінансування різних екстремістських угруповань на Північному Кавказі. За даними МВС РФ, гроші, отримані від вилову осетрових є, зокрема, одним із джерел фінансування дагестанського бандпідпілля. До слова, за однією з версій, вибух будинку з родинами прикордонників у 1996 році в Каспійську (тоді загинули 67 осіб) – це помста «ікряної» мафії.
Нафта понад усе
Крім браконьєрів є ще один фактор, завдяки якому Каспій незабаром може втратити осетра як головного символу місцевого рибного достатку. На жаль, доходи від продажу вуглеводнів в сотні разів перевершують прибуток від рибальства, тому там, де перед людиною стоїть вибір – осетер чи нафта з газом, вона вибирає останнє.
У 2012 році середньодобовий видобуток нафти лише на групі родовища Азері-Чираг-Гюнешлі в південній частині Каспію склав 664,4 тисячі барелів на добу. У цьому році в північній частині моря має запрацювати родовище Кашаган, на якому планується видобувати в перспективі 75 мільйонів тонн нафти на рік. Поруч вже кілька десятків років працює родовище Тенгіз, де щорічно видобувається з надр понад 25 мільйонів тонн нафти. Потенційна небезпека цих об’єктів для моря навіть не піддається оцінці.
У 1983 році біля східного узбережжя Каспію затонула самонавантажувальна бурова установка «60 років Азербайджану». У ємностях вишки досі перебуває 187 тонн дизельного палива і 29 тонн машинного масла, які у разі потрапляння в море забруднять десятки квадратних кілометрів поверхні Каспію і сотні кілометрів східного узбережжя.
22 жовтня 2002 р. на глибині 300 метрів затонув азербайджанський пором «Меркурій-2», що виконував рейс за маршрутом Баку-Актау. 16 цистерн сирої нафти, по 60 тонн кожна, до цих пір знаходяться у трюмі затонулого судна. За словами екологів, агресивне морське середовище в підсумку може зруйнувати метал – і тисячі тонн нафти потраплять у воду.
На початку цього року заступник керівника відомства з охорони навколишнього середовища Ірану Абдолреза Карбасі заявив, що BP веде видобуток нафти в Каспійському морі з численними порушеннями і вже завдала серйозної шкоди акваторії регіону. Цьому передувало рішення департаменту захисту навколишнього середовища Азербайджану накласти штраф на BP, що не забезпечила, як вважають в Баку, належної утилізації бурового шламу, промислових і комунально-господарських стоків при проведенні робіт на родовищі Азері – Чираг – Гюнешлі. За словами ж іранського чиновника, BP «скидають свої відходи прямо в Каспійське море, замість того щоб закачувати їх на велику глибину в свердловини». «Востаннє, чотири місяці тому, нам довелося очищати береги Ірану від декількох великих плям нафти. Їх загальна маса склала 25 тонн», – підкреслив Карбасі. Варто відзначити, що серйозні інциденти на бурових платформах BP в Каспійському морі вже фіксувалися в 2008 і 2009 роках.
Підвищений інтерес нафтових компаній до Каспію загрожує для моря повною деградацією, вважають фахівці. «Виникла загроза прогресуючого омертвіння Каспійського моря. Зовнішні джерела забруднення Каспію важливі, і запобігати цій небезпеці необхідно, але те, що діється з надрами, набагато серйозніше. На наших очах стає очевидною загроза деградації унікального біологічного різноманіття цієї екосистеми», – каже старший науковий співробітник Інституту океанології РАН Борис Голубов. Крім надзвичайних ситуацій, пов’язаних з поточним нафтовидобутком, небезпеку для моря становлять затоплені нафтові свердловини і грязьові вулкани, у викидах яких також присутня нафта.
В 1999 році на Каспії був вперше зареєстрований реброплав мнеміопсис – багатоклітинна тварина, що живе в товщі води і чимось нагадує медузу. У Каспій цей морський мешканець був занесений по Волго-Донському каналу з Азовського моря. Харчується реброплав в основному зоопланктоном, споживаючи щодоби приблизно 40 відсотків від власної ваги і знищуючи таким чином харчову базу каспійських риб. Реброплав, як стверджують, наприклад, азербайджанські фахівці, завдає поголів’ю осетрових на Каспії набагато більшої шкоди, ніж видобуток нафти.
Інше джерело забруднення моря – стічні води. Як стверджує азербайджанська сторона, незгодна з тим, що головну загрозу для життя на Каспії становить нафта, тільки 2-3 відсотки забруднень викликані нафтопродуктами, решта припадає на неочищені стічні води. Наскільки об’єктивною є така позиція, сказати складно. Крім Азербайджану її ніхто більше не розділяє, але факти залишаються фактами: тільки Дагестан щорічно скидає в Каспій 900 мільйонів кубічних метрів стічних вод, з них неочищених – близько 117 мільйонів кубометрів (13 відсотків). Не варто також забувати, що практично всі річки, що впадають в Каспій, проходять через індустріально розвинені території – їх води несуть в море весь набір шкідливих елементів, які нітрохи не сприяють підтримці життя в Каспії. Якщо до того ж врахувати, що мова йде про безстічне озеро, то найпохмуріші прогнози екологів вже не здаються позамежною фантастикою – зрештою, у зникнення Аралу теж мало хто вірив. Каспійське море, звичайно, не зникне, але чи буде воно придатне для життя, причому не тільки осетрів, питання відкрите.
Петр Бологов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
