5019
Швеція може перестати бути оазою для мігрантів
Швеція, з її найбільш ліберальною міграційною політикою і щедрою системою соцзабезпечення, виступає як оазис благополуччя і відкритості для іноземців. Як би то не було для країни з населенням 9 млн людей, яка щороку приймає близько 100 тисяч мігрантів, це дуже серйозне навантаження, і настрої в суспільстві при всій підтримці ідей мультикультуралізму, очевидно, змінюються.
Про необхідність оптимізації міграційної політики говорив недавно і міністр з питань імміграції Тобіас Більстрем, один з архітекторів діючого режиму максимальної лояльності.
Швеція за своїм етнічним складом – маленька планета, у деяких іммігрантських районах великих шведських міст вихідці з інших країн складають практично сто відсотків населення. З відносно гомогенного суспільства на мультикультурне Швеція трансформувалася за короткий історичний період.
В останнє десятиліття (2000-2010 роки) інтенсивність міграційного приросту в Швеції стійко зростала, хоча й раніше була досить високою і в окремі роки становила більше 5 іммігрантів на тисячу жителів Швеції [5% – проміле], що є досить високим показником. Якщо до середини 1970-х вона приймала здебільшого трудових мігрантів з Європи і інтенсивність потоку відповідала потребам ринку праці, то після 1975 року ця група стала зменшуватися на тлі масового припливу біженців і переселенців, які прибувають за статтею возз’єднання з сім’єю. Остання категорія залишається найбільшим каналом міграції в Швецію і на сьогоднішній день.
У 2012 році право проживання та дозволи на роботу загалом отримали 111 тисяч осіб, що на 19% вище від показника 2011 року. Більше 41 тисячі осіб подавали заяву з підстав возз’єднання з сім’єю (+27% до колишнього показника). Це найбільша категорія тих, хто в’їхав у країну в 2012 році. Серед тих, кому було надано право проживання, максимальне зростання зафіксовано за зверненнями осіб, які шукають притулку.
Для влади країни, яка приймає більше біженців і менше трудових мігрантів, зрозуміло, очевидне навантаження на систему соціального забезпечення, засновану на трудовому внеску. І якщо в 2000-ті роки іноземці, що давно проживають на території країни, мали такий же рівень доходу, що і корінні жителі, то новоприбулі стикалися зі значно більшими труднощами при інтеграції на ринку праці і, отже, більше потребували соціальної допомоги. Вписувати зростаючий потік переселенців в економічну і соціальну систему непросто. Ускладнюється і завдання підтримки повної зайнятості, особливо в разі спаду в економіці.
Оглядачі зазначають, що для стабільного функціонування моделі соціальної держави необхідно, щоб не менше 80% дорослого працездатного населення у віці від 15 до 45 років становили робочу силу, але серед неєвропейських мігрантів відсоток участі значно нижчий. За даними The Economist, у Швеції серед жителів, які не є громадянами ЄС, працевлаштовані лише 51%, тоді як для корінних шведів ця частка становить 84%.
Тим не менш, зростання зайнятості за останнє десятиліття охоплювало в значній мірі і мігрантське населення. Згідно з даними Центрального статистичного бюро, зібраними Об’єднанням підприємців Svenskt Näringsliv, в період з 2001 по 2010 рік кількість працюючих громадян виросла в Швеції на 205 тисяч осіб, з них 150 тисяч, тобто 72%, народилися поза межами Швеції. Серед кваліфікованих спеціальностей помітна, проте, більша різниця у професіях, повідомляло в лютому «Радіо Швеція». Успішніше знаходять роботу іммігранти лікарі, техніки, інженери. Значно складніше з роботою в юристів, поліцейських або економістів, які приїхали з інших країн. В цілому рівень безробіття серед іммігрантів в Швеції майже в два рази вищий, ніж серед корінних шведів.
За наявними офіційними даними Євростату за 2009 рік, у Швеції рівень зайнятості серед мігрантів з третіх країн досягав 46,3% проти 72,2% в цілому по країні за безробіття 26,3% і 8,3%.
В рамках ЄС розрізняють громадян ЄС і громадян третіх країн («іммігранти»). Громадянам ЄС дозвіл на роботу не потрібен.
Інтеграція «нових шведів»
Держава всіляко йде назустріч іммігрантам. В основі шведської моделі інтеграції – концепція мультикультурного розвитку, що допускає збереження різними етнічними групами їх ідентичності. У рейтингу Індексу інтеграційної політики (MIPEX), що складається консорціумом європейських організацій на чолі з Migration Policy Group, Швеція утримує перше місце в Європі. У відповідності з методикою MIPEX «інтеграція» інтерпретується як дотримання принципу рівних можливостей, таким чином, в країнах-лідерах рейтингу розрив у правах і можливостях громадян і іммігрантів мінімальний, пояснює Ганна Прохорова, координатор програми Світового банку МІРПАЛ.
На думку авторів індексу, як в 2007, так і в 2010 році серед європейських держав тільки Швеція набрала достатньо балів для того, щоб вважатися країною, в якій створено максимально сприятливі умови для інтеграції іммігрантів. Іммігранти можуть розраховувати на хороші можливості довгострокового поселення завдяки справедливій, простій і прозорій системі отримання дозволу на проживання. В рамках системи соцзабезпечення в Швеції кожен також має право на соцпідтримку відповідно до індивідуальних потреб, сприяння в освоєнні ринку праці, програми профорієнтації, курси шведської і рідної мови. Укладачі рейтингу відзначають антидискримінаційне законодавство і сприятливі умови для працевлаштування та возз’єднання сімей.
Оцінка законодавства країн в області інтеграційної політики проводилася в 2004-му, 2007-му і 2010-му році. Спеціально розроблена методика отримала назву «Індекс інтеграції мігрантів MIPEX». У 2010 році в підсумковий рейтинг увійшли 33 держави: 25 країн ЄС плюс Канада, Норвегія, Швейцарія, Болгарія, Румунія, США, Австралія і Японія. У відповідності з методикою розрахунку індексу, термін «мігрант» відноситься до громадян третіх країн (тобто тих, хто не є громадянами країн ЄС), які легально перебувають на території однієї з країн ЄС. Законодавство оцінюється виходячи з його відповідності Конвенції Ради Європи та Директив Європейського Співтовариства. Індекс MIPEX – «багатовимірний», оскільки він аналізує політику у сфері інтеграції відразу по семи напрямах: доступ до ринку праці; возз’єднання з сім’єю; освіта; довгострокове перебування; участь в політичному житті країни; отримання громадянства; захист від дискримінації.
«Як показують результати оцінки, Швеція приділяє однакову увагу всім семи напрямках імміграційної політики, які охоплює MIPEX. Шведське законодавство щодо допуску іммігрантів на свій ринок праці було оцінено на 100 балів, це максимальна позитивна оцінка. Але важливо розібратися, на підставі яких критеріїв вона була виведена. Зокрема, одним з головних критеріїв був такий: представники трьох категорій мігрантів – довгострокові резиденти (з дозволом на проживання), що приїхали по каналу возз’єднання з сім’єю, а також тимчасові трудові мігранти (але не сезонні працівники) мають рівно ті ж права, що стосуються працевлаштування, що і громадяни ЄС. Єдине обмеження – неможливість працювати в органах державної влади, – говорить Ганна Прохорова. – Дві категорії іммігрантів залишилися за рамками індексу MIPEX: іноземні студенти та біженці. Крім того, індекс оцінює законодавство, а не результати його застосування. Для оцінки «інтегрованості» іммігрантів використовуються показники безробіття, частки студентів іноземного походження, порівняння рівня доходу іммігрантів і корінного населення, частку міжнаціональних шлюбів».
Запрошення на роботу
У грудні 2008 року був спрощений порядок видачі дозволів на роботу для негромадян ЄС. «Швеція йде проти європейської тенденції, відкриваючи свій ринок праці для іноземних робітників будь-якої кваліфікації та скасовуючи всі квоти. І це незважаючи на економічний спад та зростання безробіття», – коментували в 2008 році оглядачі The Wall Street Journal черговий етап лібералізації.
Нове законодавство дозволило роботодавцям, яким не вдається підшукати відповідних працівників у Швеції або в інших країнах ЄС, запрошувати їх з інших місць. За задумом, нова система у сфері праці регулюється попитом: на відміну від багатьох інших країн, Швеція не покладається на бали або квоти. А це означає, що роботодавці вправі наймати тих, хто за їхньою оцінкою найкращим чином відповідає вакантній посаді, резюмує портал sweden.se. Завдяки реформі законодавства іноземним студентам не потрібно виїжджати з країни для того, щоб подати прохання про дозвіл на роботу, як це було раніше. Той, хто отримав роботу в Швеції, може приїхати з сім’єю, причому дружину або чоловіка також заохочують в пошуках роботи – так йде справа далеко не у всіх країнах, наголошується в матеріалах sweden.se.
Як роз’яснюється на порталі sweden.se, особа, яка бажає отримати дозвіл на роботу у Швеції, повинна мати пропозицію про роботу від шведського роботодавця і рівень заробітку, достатній для утримання. Умови найму повинні бути рівноцінні тим, які передбачаються відповідним шведським колективним договором або загальноприйнятими для даної професії або галузі нормами та умовами. Вакантне місце повинне бути заздалегідь оголошено в Швеції і ЄС.
Міністр Більстрем, один з основних архітекторів пом’якшення міграційного режиму, посилався на старіння населення, скорочення групи працездатного віку і важку демографічну ситуацію, брак кваліфікованих працівників потрібних спеціальностей в таких галузях, як машинобудування, ІТ, зварювальне виробництво та охорона здоров’я, особливо за межами промислових центрів. На думку міністра, спрощення умов для трудових мігрантів повинно допомогти економіці в довгостроковому періоді.
Прихильники обмеження імміграції традиційно били тривогу про ризик зростання безробіття та падіння заробітків серед корінного населення, підвищення соціальних витрат і уповільнення економічного зростання. Висловлювали побоювання, що зі спрощенням умов найму іноземців прийом на роботу буде здійснюватися виходячи з їх невисоких вимог до оплати праці, а не на підставі кваліфікації.
Більстрем у відповідь вказував на діючі заходи, що гарантують умови праці. Компанії будуть зобов’язані довести, що контракт з іноземним працівником повністю відповідає шведським стандартам, встановленим колективними угодами між профспілками і роботодавцями, в тому числі і з питань заробітної плати та соціального страхування.
«У Швеції найголовніше – влаштуватися на роботу», – цитує The Economist Більстрема, колишнього депутата від міста Мальме, в якому, як і в Стокгольмі і Гетеборзі, уродженці інших держав складають максимальну групу в загальній чисельності жителів. Зайнятість є найважливішим пріоритетом інтеграційної політики Швеції. Імміграційна система з опорою на роботодавців і інтеграцію на ринку праці повинні сприяти більшій самостійності мігрантів і її досягненню в більш короткі терміни.
«У багатьох країнах для родичів, які приїжджають по каналу возз’єднання з сім’єю, діють обмеження: їм не можна отримати дозвіл на роботу, або вони повинні здати іспит на знання мови, або у них немає доступу до соцпослуг, або той, хто готується їх прийняти, повинен підтвердити своє матеріальне становище і здатність їх забезпечити», – пояснює Ганна Прохорова. Для того щоб іммігрувати до Швеції, знання мови не вимагається, тести проходити не потрібно. І працевлаштування тих, хто приїжджає по каналах возз’єднання сім’ї, заохочується. Новоприбулим, зокрема, біженцям і родичам тих, хто отримав дозвіл на проживання як біженець не більше двох років тому, Агентство з працевлаштування організовує дворічну програму підтримки в пошуку роботи та вивченні шведської. У період облаштування передбачена виплата допомоги.
Норми та їх застосування
За перші три роки після набуття чинності нових норм у 2008 році міграційним відомством Швеції було видано 50 тисяч дозволів на роботу, повідомляло Радіо Швеція в кінці 2011 року. Як би там не було, найбільш активно користуватися новими можливостями стали маленькі компанії зі штатом менше десяти співробітників, збільшувався найм некваліфікованих робітників на все більш тривалі терміни.
Значну групу серед претендентів на дозволи на роботу складали родичі іммігрантів, що вже проживають у Швеції. Так, в 2011 році 7 000 робочих віз, із загального числа 20 000, були видані таким, як правило, некваліфікованим, членам сімей.
На думку експерта ОЕСР Стефано Скарпетта, подібна практика суперечить самій ідеї реформи: «Приблизно половина робочої сили з-за кордону – це некваліфіковані професії, де дефіциту кадрів немає. І ОЕСР рекомендує ретельніше розглянути реальне підґрунтя такого найму».
Хоча в законі і обумовлюється, що контракти для іноземців повинні відповідати шведським нормам, експерти ОЕСР критично оцінили відсутність у Швеції належного контролю за виданими дозволами на роботу. Як підтвердила представник Центрального об’єднання профспілок Моніка Арвідссон, умови для багатьох приїжджих можуть бути дуже далекі від колективних договорів.
Тим не менш, шведська система прийому трудових мігрантів визнана експертами ОЕСР найвідкритішою і названа прикладом для наслідування: «Методи імміграційної політики ув’язані з попитом і відкривають можливості для використання досвіду і компетенції різного рівня. Це важливий експеримент, і ми порекомендуємо всім країнам, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку, його розглянути», – цитувало Радіо Швеція Стефано Скарпетта.
Досвід Мальме
У Мальме, де приблизно 80 тисяч з 300 тисяч населення – мігранти, шведська відкритість проходить перевірку на міцність, пише The Guardian. «Тут помітна внутрішня роз’єднаність, – говорить в інтерв’ю британській The Guardian редактор провідної місцевої газети Sydsvenskan. – Мальме успішно трансформувався зі старого промислового центру в нове сучасне місто середнього класу споживачів. А це означає, що є переможці і є переможені – старше покоління, малозабезпечені та іммігранти».
За скандинавським порядком і впорядкованістю можна побачити свідчення напруженості і внутрішніх протиріч у суспільстві. За словами місцевого жителя, співрозмовника The Guardian, місцева мечеть з моменту спорудження у 1983 році 300 раз піддавалася атакам. Бували заворушення в місті. У Русенгорді, найбільшому іммігрантському районі в Мальме, працевлаштовані тільки 38% місцевих жителів, пише The Economist. Розлючена молодь влаштовує заворушення, підпалює стоянки для велосипедів, машини, смітники.
Шведи вважають відкритість до тих, хто приїжджає в країну в пошуках притулку, найкращим у своїй культурі, зазначає The Economist. Але навіть переконані прибічники мультикультуралізму визнають, що в суспільстві накопичується втома: «Крайні праві тут не нове явище, але зараз вони набирають позиції. Ми залучили стільки іммігрантів, що тепер багато хто вважає за потрібне трохи зменшити темпи і краще подбати про тих, хто вже живе тут».
За підсумками виборів у вересні 2010 року в шведському парламенті вперше отримали місця представники антиімміграційного руху. Очолювані Їммі Окессоном «Шведські демократи», яким дісталося 20 депутатських мандатів, потрапили в парламент на хвилі антиіммігрантських настроїв частини електорату в країні, де приїжджі – в більшості вихідці із сусідньої Фінляндії, Іраку, колишньої Югославії та Польщі – складають 14% від 9,4 млн жителів.
Як би там не було, результати виборів викликали хвилю невдоволення: через кілька годин після оголошення підсумків голосування на вулиці шведської столиці вийшло близько 6 тисяч осіб, які протестують проти ультраправої партії. Учасники маніфестацій скандували «Ні расизму!». Представники правлячого альянсу та опозиції раніше заявляли, що радше підуть на співпрацю один з одним, ніж на формування коаліції з партією, яку вони характеризують як расистську і ксенофобську, нагадує Російська служба Бі-Бі-Сі. Висловлювалися побоювання, що успіх правих може підірвати імідж Швеції як толерантної країни, що не піддається забобонам.
Оглядачі The Guardian вважають просування Окессона в Мальме продовженням загальної тенденції колишніх промислових європейських міст, де колись був оплот лівоцентристів, а тепер набирають сили праві, – Національний фронт Марін Ле Пен в Марселі, Герт Вілдерс з Партією свободи (PVV) в Роттердамі, Хайнц-Крістіан Штрахе у Відні.
Пошук рішень
У лютому 2013 року міністр Більстрем заявив, що імміграція повинна бути скорочена. «Сьогодні Швеція є однією з країн ЄС, яка приймає найбільше число біженців, і так тривати не може», – цитували міністра ЗМІ. Більстрем вважає за необхідне підвищити вимоги до категорії мігрантів, які прибувають за статтею «возз’єднання сімей» – зокрема, щодо матеріального забезпечення.
Колеги по альянсу зустріли заяву міністра критикою, а лідер «Демократів Швеції» Їммі Окессон звинуватив Більстрема в запозиченні антиміграційної риторики його партії.
Колеги по альянсу зустріли заяву міністра критикою, а лідер «Демократів Швеції» Їммі Окессон звинуватив Більстрема в запозиченні антиміграційної риторики його партії.
Більстрем очолює робочу групу, яка повинна сформулювати політику партії консерваторів в області інтеграції та міграції до наступних парламентських виборів.
Головний економіст національної асоціації профспілок Лена Вестерлунд, однак, не очікує кардинальних змін у позиції держави: «Я не хочу сказати, що проблем немає, але для нашої економіки імміграція в сухому залишку має позитивне значення. У нас дуже погана демографічна ситуація, і нам потрібно прагнути збільшити склад молоді, омолодити населення».
Як повідомляло Радіо Швеції, недавнє дослідження, проведене Інститутом реформ (Reforminstitutet), не виявило взаємозв’язку між соціальним неблагополуччям і імміграцією, всупереч поширеній думці. У двадцяти найбільш обтяжених соціальними проблемами населених пунктах Швеції кількість іммігрантів нижча, ніж в середньому по країні. У п’яти населених пунктах Швеції з найбільш напруженою ситуацією винятково мало іммігрантів. Інститутом були розглянуті, зокрема, такі параметри, як рівень освіти, наявність роботи, стан здоров’я, матеріальне становище, а також негативні настрої і «відчуття безнадійності».
За матеріалами: bfm.ru
Поділитися новиною
