1129
За що похвалили міністра АПК?
— Аграрний ринок
“Ми збільшили обсяги експорту на 40%, тобто ми експортували сільськогосподарської продукції на 18,3 млрд дол.
Відповідно, ми потужна галузь і єдина галузь в економіці країни, яка має позитивне сальдо імпорт-експорт, що становить 10,5 млрд дол”, – сказано в повідомленні міністра АПК Миколи Присяжнюка від 19 лютого 2013 року.
Коли міністерства вживають слово “ми”, говорячи про результати галузі, я завжди недостатньо розуміють, про кого ж все-таки йде мова.
“Ми збільшили виробництво”, – так говорили вищі чиновники за часів СРСР, і це було логічно, оскільки тоді все було державне, а не приватне.
Зараз економіка знаходиться в приватних руках, а держапарат лише надає послуги приватному сектору. Однак чиновники, як і раніше, говорять “ми”, привласнюючи собі як заслугу кожну додатково вироблену тонну продукції.
Особливо безглуздо подібні заяви виглядають в АПК. Адже головним чинником, який впливає на зміни врожаю, порівняно з попереднім роком, є погодні умови. Пару тижнів посухи можуть запросто вбити більшу частину врожаю, а тепла волога погода може подарувати рекордний урожай.
До прикладу, в посушливому 2003 році Україна зібрала лише 20 млн тонн зерна, в 2007 році – 29 млн тонн. Але в 2011 році українським аграріям невимовно пощастило: було зібрано рекордні 56 млн тонн зерна, і ще 46 млн тонн – в 2012 році.
Невже, говорячи слово “ми”, міністр бере на себе відповідальність за сприятливі або несприятливі погодні умови в Україні?
Або, кажучи про рекордні показники експорту в 2012 році, міністр має на увазі відкриття для України нових ринків збуту, наприклад, підписання договору про зону вільної торгівлі з ЄС? Теж ні. Хоча в рекордних показниках експорту в 2012 році справді є заслуга уряду, але навряд чи нею можна похвалитися.
Частина експортованого врожаю в 2012 році – це залишки врожаю 2011 року, періоду заборони на експорт зерна. Отже, забороняючи експорт у сприятливому 2011 році, міністр має сміливість похвалитися різко зрослим експортом у 2012 році.
Коли йде мова про підтримку експорту міністерством, на думку спадає лише підтримка одного учасника ринку.
Як відомо, у 2010-2011 і 2011-2012 маркетингових роках напівдержавна компанія “Хліб Інвестбуд” увійшла в трійку найбільших зернотрейдерів України. Компанія-новачок отримала від міністерства найбільші обсяги квот на експорт зернових та за рік заробила 5 млрд грн.
З часом частка держави в компанії була розмита. А вже сумно відомі квоти і податки на експорт призвели до величезних збитків для фермерів і втрати довіри покупців українського зерна за кордоном.
Безумовно, обсяги експорту – це не тільки заслуга погодних умов або свободи експорту. У довгостроковій перспективі урожай зростає за рахунок більш ефективного використання нових технологій.
Однак інвестиції в сільгосптехніку та інші технології фермери роблять за свої гроші, адже сільське господарство – це приватний бізнес. АПК платить до держскарбниці значно більше податків, ніж одержує натомість.
Сам уряд говорить, що в 2011 році отримав від АПК 40 млрд грн податків, при цьому обсяг “непрямої державної підтримки” склав лише 18 млрд грн.
Критерієм оцінки діяльності міністерства повинні бути не валові показники галузі, а якість надання адміністративних послуг учасникам ринку – швидкість реєстрації договорів в земельному кадастрі, контроль над якістю та безпекою продуктів харчування, простота і прозорість отримання дозволів.
Якраз з усім цим, тобто з головними обов’язками регулятора, в Україні поки що не складається. До прикладу, в пресі вже не раз згадувався “державний рекет” у формі “долара за тонну” при видачі дозвільних документів.
Аграрний сектор країни вже не перший рік працює не “завдяки”, а “всупереч” діяльності профільного міністерства. При цьому чиновники в дусі брежнєвської епохи продовжують скромно визнавати “свої” заслуги перед Батьківщиною.
Результат сектора АПК – хороший чи поганий – цілком залежить від чотирьох складових: світового попиту на продукцію АПК, погодних умов, зусиль виробників і трейдерів, а також регуляторної діяльності держави.
І якщо з першими трьома складовими у нас порядок, то четверта залишається великою проблемою.
Володимир Макар
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
