Як будуть відбирати "Укрнафту"


Як будуть відбирати "Укрнафту"

Конфлікти з податківцями траплялися у нафтових компаній «Привату» і раніше. Але ніколи взимку, напередодні річних зборів акціонерів «Укрнафти»

8 січня Харківський апеляційний господарський суд за позовом Міноборони України стягнув з ПАТ «Укртатнафта» 58 млн. грн. за систематичне ухилення боржника від постачання майже 6 тис. т палива для потреб українських Збройних сил. Кременчуцький НПЗ «Укртатнафти», який не зумів домовитися з військовим відомством, належить державі, у якої знаходиться 43,05% акцій, а також компаніям засновника ПриватБанку Ігоря Коломойського і його партнера Олександра Ярославського, за якими закріплено по 28% акцій.

Напередодні рішення суду на користь Міноборони масмедіа, що входять до групи ПриватБанку, стали тиражувати дані про масштабні утиски нафтового бізнесу цієї структури, що стартували в передноворічні дні. Служба новин ТСН, зокрема, повідомила, що податкова міліція паралізувала роботу автозаправок «Авіас», «Укртатнафта» і ANP одночасно в декількох областях України. За її інформацією, 29 грудня податкова міліція за судовим позовом споживачів, незадоволених якістю бензину, вилучила для проведення експертизи 50 т нафтопродуктів на одній з АЗС мережі ANP в Харкові, за кілька днів до цього зупинила роботу однієї з нафтобаз у Вінницькій області, а також закрила заправку в Чернівцях. Після новорічних свят ПАТ «Укртатнафта» повідомило агентству УНІАН (входить в медіаімперію Коломойського) про створення комісії для перевірки якості палива, що купується у заводу оптовими покупцями. До участі в роботі створеної при НПЗ комісії були запрошені працівники податкових інстанцій, служби захисту прав споживачів, а також журналісти.

Список неприємностей, що обрушилися на компанію групи «Приват», був би неповним без згадки про банкрутство, що почалося в січні, її авіаційних активів – компаній “АероСвіт” і “Донбасаеро”. Якщо зміна їх власників виявиться фіктивною і завершиться банальним очищенням від боргів, цілком може виявитися, що новорічний інформаційний шум, піднятий навколо дій ДПСУ і заправок “Привату”, це всього лише грамотно проведений цією групою медійний супровід псевдобанкрутства авіакомпаній, власники яких, нібито від страху перед репресіями влади, що відбуваються на ринку нафтопродуктів, втратили на якийсь час будь-яку можливість десь перекредитуватися. Навіть у власній мережі банків. А потім отримали можливість перекредитуватися. Якщо ж активи зазначених авіакомпаній перейдуть до реального власника, що не входить в орбіту впливу «Привату», цілком можливо, що аналогічна доля найближчим часом очікує і нафтові активи групи.

Чи виправдається останній прогноз про реальну зміну власника, навряд чи можна буде дізнатися до лютого або навіть березня. У лютому традиційно проходять чергові річні збори ПАТ «Укрнафта», ключового нафтового активу групи. 50% акцій цієї нафтокомпанії належить НАК «Нафтогаз України» і управляється Міненерго України. З подачі цього відомства компанії «Привата» в 2010-2011 роках проводили підготовку до створення вертикально інтегрованої нафтокомпанії на базі «Укрнафти» і Кременчуцького НПЗ. Особливого успіху в цьому напрямку досягнуто не було. Навіть навпаки. Підсумки минулого 2012 року свідчать про крах державної нафтової політики – трубопровідний транзит нафти через Україну за рік скоротився більш ніж на 40%, а падіння переробки нафти до кінця року склало більше 50%.

У 2011 році падіння в зазначених галузях було трагічним, але зовсім не катастрофічним – мінус 10-15%. Трагічне можна було б надолужити за рік. Але в 2012 році цього зробити не вдалося, навпаки становище погіршилося. Раніше, в 2010 році, ще були надії на те, що групі засновників ПриватБанку на чолі з Ігорем Коломойським в 2010-2012 роки вдасться налагодити альтернативний РФ імпорт нафти в Україну з Азербайджану. Але не вийшло. Замість очікуваних 2-3 млн. т нафти на рік максимальний рівень імпорту у 2010-2011 роках склав лише 1 млн. т, а до 2012 року азербайджанський імпорт нафти в Україну взагалі припинився – без зайвого шуму в активній до цього київській пресі.

В галузі переробки два роки тому теж були приводи для оптимізму, але й вони зникли. Одним з таких приводів були наміри створити вищезгадану нову вертикально інтегровану компанію, а також не реалізовані плани НАК «Нафтогаз України» стати головним оператором постачання сирої нафти на Лисичанський, а потім і на Кременчуцький НПЗ.

Враховуючи фактор майбутніх зборів акціонерів «Укрнафти» і початку складного, як правило, діалогу між її державними і приватними акціонерами, можна як завгодно розцінювати пристрасті, що завирували між податківцями та нафтотрейдерами Ігоря Коломойського. Можна також тільки гадати, чому саме «під ялинку», а не до 8 березня раптом загострилися відносини між його компаніями-авіаперевізниками та його ж компаніями-кредиторами, які, до слова сказати, загострилися не за один день і не за один місяць. Це, врешті-решт, цілком може виявитися черговим багатоходовим шоу з метою рекрутингу нових сил за підтримки «Привата» в українських владних структурах. Або навпаки, початком реальної підготовки Коломойського до битви з конкурентами за розподіл часток в обіцяному, але так і не проведеному об’єднанні «Укрнафти» і Кременчуцького НПЗ. Але, на відміну від цих та інших варіантів, головний підсумок полягає в тому, що і в тому, і в іншому випадку з урахуванням часу, витраченого на внутрішньопартійні і міжкланові розбірки, влада явно не встигне до майбутніх президентських виборів надолужити грандіозну рецесію, яка за 2011 -2012 роки катастрофічно виснажила український транзит і переробку нафти. Але ж багато хто в української влади, прорахувавши подібні незавидні перспективи, завжди готові запитати про втрачені шанси вже сьогодні. І до речі, не в одного Ігоря Коломойського, просто він, як кажуть, більше за інших сидить удома в Швейцарії.

Андрій Старостин

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Все, що ми знаємо про:Коментарі
В Контексті Finance.ua