513
ЗМІ: проблеми Італії - в Маріо Монті
Маріо Монті перешкоджає виходу Італії з єврозони, і в цьому він неправий. Такою оригінальною думкою поділився редактор з міжнародних ринків The Telegraph Амбоуз Іванс-Прітчард, навівши дюжину аргументів про переваги виходу Італії з валютного союзу.
Італія багатша від Німеччини, якщо дивитися в розрахунку на душу населення: обсяг приватного капіталу досягає 9 трлн євро. У країни найвищі показники первинного профіциту бюджету серед країн “Великої сімки”. Загальний обсяг державного та приватного боргу становить 265% ВВП – це нижче, ніж у Франції, Нідерландів, Великобританії, США або Японії.
Країна отримала найвищу оцінку при розрахунку індексу МВФ “довгострокової стійкості боргу” серед основних розвинених країн, особливо завдяки пенсійній реформі при Сильвіо Берлусконі.
“Динамічний експортний сектор і первинний профіцит бюджету дозволяють припустити, що країні, як жодній іншій у валютному союзі, було б вигідно покинути єврозону і відновити власну конкурентоспроможність, – вважає Ендрю Робертс з RBS. – Показники говорять про це прямо. Ми вважаємо, що 2013 рік – це зовсім не рік примусу до виходу якоїсь країни з єврозони, а, навпаки, рік вибору країнами між “залишитися” або “вийти” з валютного союзу”.
Bank of America вважає, в Італії буде більше переваг, ніж у інших країн єврозони, при виході з неї і відновленні власного суверенного контролю над політичними важелями.
Міжнародна інвестиційна позиція країни практично збалансована, в порівнянні з Іспанією і Португалією, у яких зафіксовано дефіцит. Наявність первинного профіциту бюджету говорить про те, що країна може покинути єврозону, як тільки захоче, не зазнавши кризи фінансування.
Висока норма заощаджень означає, що шок, пов’язаний з відсотковими ставками через повернення до ліри, швидко мине, і грошові кошти повернуться в економіку за допомогою більш високих виплат італійським власникам бондів, адже часто забувають, що реальні ставки в Італії були значно нижчими при Banca d ‘Italia.
В руках Риму ціла колода козирних карт. Але однією з перешкод для їх використання є прем’єр-міністр Маріо Монті, який зайняв цей пост в листопаді 2011 р. завдяки підтримці канцлера Німеччини Ангели Меркель і ЄЦБ. Монті, можливо, один з великих людей Європи, але він також прихильник проекту ЄС та один з ключових авторів проекту приєднання Італії до єврозони. Чим швидше він піде, тим швидше Італія зможе зупинити вільне падіння в хронічну депресію.
У той же час ринки знаходяться в жаху від того, що він піде у відставку відразу після схвалення бюджету на 2013 р., відкривши дорогу політичній плутанині на початку наступного року. Прибутковість десятирічних держоблігацій Італії зросла в понеділок на 30 базисних пунктів до 4,85%. “Перемир’я тривало 13 місяців. Тепер війна триває. Світ спостерігає за нами з недовірою”, – написало видання Corriere della Sera.
Інвестори в держоблігації бачать ризик в роздробленому парламенті: є 25%-а ймовірність перемоги сил євроскептиків на чолі з Берлусконі, “Північною Лігою” і коміком Беппе Грілло, який в опитуваннях громадської думки набирає 18%. “Ми приречені, якщо не буде чіткої більшості в парламенті”, – сказав професор Джузеппе Рагуза з римського університету Luis Guido Carli Unversity. Будь-який подібний результат залишить боргові ринки незахищеними. Так вже було в липні під час останнього загострення європейської боргової кризи. Навряд чи Рим захоче попросити допомоги і підписати меморандум, який позбавляє бюджетного суверенітету, а це є умовою для того, щоб ЄЦБ міг узяти під контроль прибутковість держоблігацій Італії.
Всі інвестори, які скуповували італійські або іспанські держоблігації, можуть виявити, що обіцянки Маріо Драгі зробити все можливе, щоб зберегти єврозону, можуть виявитися нездійсненними. У Драгі зв’язані руки політикою. Власникам держоблігацій варто задуматися. Інтереси італійської демократії та іноземних кредиторів вже не стоять в одному ряду.
Згідно з останніми даними падіння обсягу промислового виробництва в Італії прискорюється: воно знизилося на 6,2% в жовтні в річному вираженні. “За останні 12 місяців ми побачили повну капітуляцію приватного сектора, – вважає Даріо Перкінс з Lombard Street Research. – Довіра бізнесу повернулася до рівнів, зафіксованих в розпал фінансової кризи, а споживча довіра на історично низьких позначках. Берлусконі правий у тому, що економія – це катастрофа”.
Споживчі витрати впали на 4,8% за останній рік через високі податки. “Прецедентів для таких даних немає. Ризик на 2013 рік полягає в тому, що падіння може бути ще сильнішим”, – вважає споживча група Confcommercio.
Корінням ця криза йде в середину 90-х рр., коли ліра і німецька марка були зафіксовані навічно. В Італії були інфляційні звички і зарплатна система, а старі звички вмирають довго і важко. Країна втратила 30-40% конкурентоспроможності, в порівнянні з Німеччиною. А торговельний профіцит з Німеччиною, що історично спостерігався, перетворився на величезний структурний дефіцит.
Все вже зроблено. Не можна повернути годинник назад. Але ж саме це політична еліта ЄС намагається зробити за допомогою заходів економії і “внутрішньої девальвації”.
Така політика може спрацювати в невеликих відкритих економіках із великим торговим потенціалом, на зразок Ірландії. Італія повторює досвід Великобританії, після того як відбулося ухвалення Великобританією золотого стандарту на основі довоєнного паритету фунта стерлінгів і золота в 1925 р. Основним ефектом цієї політики є різке зростання безробіття. Безробіття серед молоді в Італії становить зараз 36,5% і продовжує зростати.
Монті проштовхнув посилення бюджетної політики на 3,2% ВВП в поточному році, але економічної причини для цього не було. Протягом останніх шести років, і при Берлусконі, бюджет Італії знаходиться приблизно в районі первинного балансу.
Первинний профіцит досягне 3,6% ВВП цього року і 4,9% в наступному. Краще в поточній ситуації вже нікуди, а дії Монті тільки завдали більше шкоди, ніж користі. Посилення бюджетної політики вивело держборг Італії зі стабільної рівноваги в небезпечну зону. За даними МВФ, співвідношення держборгу до ВВП Італії зростає швидше, ніж будь-коли: зі 120% ВВП минулого року до 126% – у поточному і до 128% в 2013 р.
ВВП падає вже п’ять кварталів поспіль. За прогнозами Citigroup, зниження показника в 2013 р. складе 1,2% і 1,5% в 2014 р. Потім до 2017 р. динаміка ВВП може коливатися біля нульової позначки. Також країні загрожує реструктуризація держборгу.
Голоси прихильників виходу Італії з єврозони притихли, після того як Маріо Драгі пообіцяв порятунок. Однак п’ять місяців минуло, а віз і нині там. І голоси знову зазвучали голосніше. Берлусконі хитро грає з цією темою, висуваючи різні пропозиції і ідеї. То він пропонує, щоб Banca d’Italia друкував євро, то говорить про вихід країни з єврозони.
З кожним тижнем голос його звучить все голосніше: “Сьогодні ситуація в Італії гірша, ніж рік тому, коли я пішов з уряду. Зростає держборг і безробіття, фірми закриваються, на ринку нерухомості труднощі, авторинок руйнується. Не можна так продовжувати. Я не можу дозволити своїй країні скочуватися вниз по нескінченній спіралі рецесії”.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
