3352
Хто підмінив іспанського інвестора LNG-терміналу
— Енергетика
Тільки на другу добу після того, як навколо запуску будівництва терміналу в Південному розгорівся скандал, з цього приводу висловився профільний міністр. Зі слів Юрія Бойка, у головного (але далеко не єдиного) фігуранта у цій історії – іспанця Jordi Sarda Bovehi – просто могло не бути доручення на підписання угоди про співпрацю між Держагентством з інвестицій та управління нацпроектами та іспанською Gas Natural Fenosa.
До слова, Владислав Каськів уже в день підписання дивним чином фактично спрогнозував скандал, заявивши, що «чекає велику цілеспрямовану кампанію дискредитації цього проекту» з боку якихось «конкурентів». Правда, сили, які будуть поливати брудом проект, він так і не назвав.
А ними можуть виявитися, як зовнішні – відразу ж проситься на язик «Газпром», російські партнери Дмитра Фірташа і навіть румунська сторона, як учасник проекту AGRI, так і внутрішні – банальні розбірки між українськими чиновниками за «винагороду» з боку іспанської компанії.
Останню версію підтримує вся плутанина навколо імені людини, яка підписала документ з іспанського боку. Нагадаємо, голова Держагентства Каськів стверджував (і продовжує це робити), що документ підписав Jordi Sarda Bovehi. Ось він підписує угоду 26-го числа.
Фото: ukrproject.gov.ua
А ось він же, крайній праворуч – на першій координаційній зустрічі партнерів нацпроекту «LNG-термінал», що пройшла 15 вересня в Ялті.
Фото: ukrproject.gov.ua
Те, що це саме Jordi Sarda Bovehi, доводить і інформація, розміщена на сайті Держагентства.
!http://money.comments.ua/images/4_314.jpg!!
Адже друга людина, яка підписала документ – Edward Scott, віце-президент американської Excelerate Energy LP І більше, крім самого Каськіва, ніхто документ не підписував.
Фото: ukrproject.gov.ua
Тому абсолютно не зрозуміло, чому прес-служба Кабінету міністрів поширила інформацію про те, що з іспанського боку документ підписав Jordi Garcia Tabernero, генеральний директор із зовнішніх зв’язків Gas Natural Fenosa.
Мабуть, чиновники не знали, що фотографія реального Jordi Garcia Tabernero розміщена на сайті Gas Natural Fenosa.
Після всього цього питання «Хто все-таки підписав документ з іспанського боку і чи мав він на це повноваження?» доповнюється ще одним: «Як вийшло, що у Каськіва назвали людину, яка підписала документ, одним іменем, а в Азарова – іншим?»
Можливо, вся справа в тому, що в Україні вже давно склалася практика, при якій особи, що укладають контракт, обов’язково повинні представляти інтереси ще дюжини якихось сторонніх компаній, які бажають втертися в проект. З урахуванням таких суто внутрішньоукраїнських тонкощів, цілком може виявитися, що скандал навколо повноважень представника іспанської сторони – це всього лише розбірки навколо того, яку суму і на рахунок якої офшорної компанії була зобов’язана перераховувати зазначене уповноважена особа, що раптом стала особою «не уповноваженою» (і не зобов’язаною перераховувати).
З іншого боку, обговорюючи цю історію, не можна не згадати про російський «Газпром». Правда, тут виникає питання: чи може термінал становити загрозу для російської монополії, якщо навіть при повному завантаженні через 5 років його частка на українському ринку складе не більше 10% від нинішнього рівня поставок російської монополії в Україну – у співвідношенні приблизно 5 млрд. куб. м і 54-58 млрд. куб м. Причому, на відміну від терміналу, частка «Газпрому» обіцяє постійно зростати. Компанії Дмитра Фірташа з 2010 року почали закуповувати у «Газпрому» по 6-7 млрд. куб. м газу на рік. І після можливої купівлі низки українських ТЕЦ і Одеського припортового заводу в майбутньому цей імпорт збільшиться, як мінімум, ще на 2,5 млрд. куб. м.
Правда, в ролі можливої причини участі «Газпрому» в цій історії може виступати і мета дискредитувати Україну через чиновників, які займаються проектами в енергетичній сфері. Адже очевидно, що така підміна менеджера зовсім не останньої на європейському ринку компанії змусить багатьох українських партнерів за кордоном задуматися: а з ким же вони мають справу. І в першу чергу, Азербайджан, який навіть розглядав можливість участі в українському проекті.
Більше того, якщо мова йде про широко розрекламовану енергетичну безпеку країни, постає питання у профпридатності українських спецслужб. І тут не можна не згадати про тісний зв’язок куратора нацпроекту «LNG-термінал» Віталія Дем’янюка з Росією. Так, в 1995-му він закінчив один російський ВНЗ – Московський державний інженерно-фізичний інститут, а в 1998-му – другий, МДУ ім.Ломоносова. З 2000 по 2010 роки працював на керівних посадах в ВАТ «Красноярська вугільна компанія», ТОВ «Російська керуюча компанія», АТ «Російські комунальні системи», а також у низці газорозподільних компаній.
Крім цього, є ще й інші зацікавлені в скандалі. Так, російські компанії, які в 2009-2011 роках створили хімічний альянс з українсько-австрійсько-швейцарським інвестором Дмитром Фірташем, зацікавлені «повернути назад» проект будівництва LNG-терміналу з імпорту в Україну на експорт через неї транзитного російського скрапленого газу. Хоча Дмитро Фірташ заявляє пресі протилежне, запевняючи, що його хімічному альянсу нібито буде корисний імпорт LNG, йому треба говорити все до кінця – про те, наприклад, що дефіцит експортних портових терміналів з вивезення скрапленого природного газу з РФ досяг колосального рівня, обіцяючи зростати далі. Більшість існуючих портових потужностей в РФ і сусідніх країнах, включаючи Україну, обслуговують експорт з РФ нафтового скрапленого газу, а не скрапленого газу природного. З урахуванням такого дефіциту, виглядає дуже зрозумілим твердий намір росіян взяти участь разом з Фірташем у приватизації Одеського припортового заводу, який розташований порівняно недалеко від майданчика нового LNG-терміналу. Цей завод, серед іншого, працює з прийому з трубопроводу російського рідкого аміаку. І після приватизації на користь росіян цей напрямок роботи ОПЗ цілком може бути розширений ще й за рахунок експорту скрапленого газу.
В Україні про такі перспективи «реверсу» LNG-терміналу, який будується в Південному, нині не заведено говорити, хоча, наша країна вже переживала аналогічний за змістом «реверс» – нафтопроводу Одеса-Броди, який на кілька років був безкарно «повернутий назад» за прямою вказівкою деяких нині діючих українських посадових осіб. Реверс нафтопроводу в підсумку так нічого не приніс, окрім поповнення рахунків кіпрських офшорних компаній Collide SA і Skylton Ltd. Перенесення такого історичного досвіду на термінал у Південному – цілком реальна перспектива.
Нарешті, порівняно недавно з’явився ще один гравець, який зацікавлений в історії з терміналом. Румунія, яка входить до ЄС і НАТО, вважає Молдову своєю винятковою сферою впливу. Тому цілком закономірно, що потужності споруджуваного в Констанці нового LNG-терміналу консорціуму AGRI розраховані, серед іншого, і на молдовський ринок. Цілком можливо – а все залежатиме від цін імпорту – що український LNG-термінал у Південному, будучи розташованим ближче до Молдови, перекриє цей ринок для румунського терміналу.
Не можна сказати, що для AGRI це стане чимось трагічним. Адже окрім Молдови, цей румунський термінал має намір стати лідером в імпорті скрапленого газу в Болгарію, Сербію і Угорщину. Але завдяки постійному підігріву з Москви, у Румунії виробилося специфічне ставлення до України, в якій вона бачить конкурента в боротьбі за Молдову і, особливо, її Придністровський регіон. Нейтралізувати подібну напругу між Києвом і Бухарестом міг би викуп Україною символічного пакета акцій румунського консорціуму AGRI у вигляді, так би мовити, символу взаємної лояльності. Румунський LNG-термінал за часом запрацює раніше, ніж його український аналог в порту Південному, і у зв’язку з цим, українські політики багато разів цілком офіційно заявляли про можливість участі України в румунському проекті. Але далі порожніх розмов справа не пішла. Демагогія дала привід потирати руки особам, які в Москві і Києві відповідають за постійний розігрів україно-румунської напруженості. Нині, на тлі негараздів з українським терміналом, цей розігрів стане цілком очевидним – адже іспанська компанія, яка бере участь у проекті, починала своє проникнення на ринки колишнього СРСР саме з Молдови. І вже в чому в чому, а в незнанні румунського фактора будівництва газового терміналу в Південному цю компанію запідозрити ніяк не можна.
Сьогодні треба чітко розуміти, що коронне завдання сил, які підігрівають україно-румунські суперечності – це недопущення участі України в AGRI, а також приєднання України до схваленого 21 вересня 2010 р. Європарламентом закону «Про безпеку постачань природного газу» (Security of Gas Supply Act). Якби Україна не побоялася окрику з Кремля, і зробила такі кроки, тоді б нині у проекту будівництва LNG-терміналу в Південному було б значно менше проблем і з наповненням ресурсами, і так званими «технічними помилками».
Андрій Старостин, Андрій Сантарович
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
Також за темою
Послаблення санкцій США щодо нафти може принести рф $10 млрд — Зеленський
150 млн доларів щодня: війна в Ірані стала «золотою жилою» для рф
США тимчасово дозволили купувати російську нафту
ФОПам розширили програму енергопідтримки та продовжили прийом заявок
Україна та Румунія будують дві нові лінії електропередачі
Доходи росії від експорту нафти впали до мінімуму за час війни
