0 800 307 555
0 800 307 555

"Югостальгія": чому серби сумують за Югославією

2176
Футболки з портретами Леніна або Тіто, горнятка з серпом і молотом у кафе… Ознаки ностальгії по Югославії у Белграді очевидні. Чому сербське суспільство сумує за минулим? І як це пов’язано з сьогоденням?
На гробниці зі світлого мармуру позолоченими літерами написано ім’я югославського правителя і роки його життя: Йосип Броз Тіто, 1892-1980. Навколо – пальми, ліани, папороті. “Тіто дуже любив рослини. У 1975 році для нього був побудований цей зимовий сад. Саме тут він хотів бути похований”, – розповідає екскурсовод Міляна Славковіч. Мавзолей Тіто, який називають Домом квітів, знаходиться в Музеї історії Югославії – найбільш відвідуваному музеї Белграда.
“Тільки гарні спогади”
Напередодні 67-ї річниці проголошення Федеративної Народної Республіки Югославія, яку відзначають 29 листопада, тут очікують черговий наплив відвідувачів. Хоча Югославія зникла з карти світу 20 років тому, ностальгія за нею сильна зараз, як ніколи раніше. Експерти навіть придумали спеціальний термін, що описує це явище, – “югостальгія”.
За словами екскурсовода, половина відвідувачів Музею історії Югославії – це туристи, а інша половина – місцеві. Одна з них, літня мешканка Белграда, зупинившись біля бюста Тіто, говорить: “Він був екстраординарною і дуже харизматичною людиною. У мене з ним пов’язані тільки хороші спогади”.
Кафе “Червона банда”
У той час як пенсіонери відправляються за спогадами в музей, молодь ностальгує по Югославії в кафе “Червона банда”, розташованому у дворі одного з будинків у центрі Белграда. На столах – червоні скатертини, на стінах – портрети Леніна і Маркса, а на обкладинці меню – зображення серпа і молота.
“У Югославії жити було краще, ніж зараз. Тож я приходжу в це кафе, тут можна відчути ту атмосферу”, – каже 24-річний студент юрфаку Урош Ковачевіч. Часи Тіто він не застав, але впевнений, що тоді було краще: “Про це мені розповідали люди похилого віку”.
Рок-н-рол, джинси, подорожі
У тому, що серби тужать по Югославії, немає нічого дивного, вважає 56-річний белградський журналіст Петар Яньятовіч. “Люди відчували себе соціально захищеними, вони отримували безкоштовні квартири, кредити для будівництва дачі, у них не було проблем з пошуком роботи”, – пояснює він.
Громадяни Югославії жили “в соціалістичній країні, але на західний лад”, додає Яньятовіч: “У нас був рок-н-рол і джинси. Ми зловтішалися, коли їхали в Чехословаччину, Польщу або Угорщину, адже у них всього цього не було”. Сам він раніше ненавидів свою державу: “Я мріяв стати журналістом, але для цього потрібно було вступити в партію, а я цього робити не хотів”.
Відображення справжнього
За словами журналіста, для нинішньої сербської молоді Тіто є романтичною фігурою, як герой з фільму. “Так було не завжди”, – говорить історик Ольга Пінтар з Белграда. Ще 10-15 років тому ставлення до Тіто було різко негативним. Югославського лідера звинувачували, зокрема, в тому, що його політика багатонаціональної держави привела до кривавих воєн на Балканах в 1990-і роки.
“Зараз же, згідно з опитуваннями, половина сербського населення вважає Тіто найважливішою історичною фігурою як для всього світу, так і для Сербії”, – говорить Пінтар. На її думку, причина туги за часами Тіто криється в нинішній кризі в країні. Важка ситуація в економіці ускладнюється туманністю перспективи вступу Сербії в ЄС. “Ностальгія – це процес, що відображає більшою мірою теперішнє, а не минуле”, – вважає Ольга Пінтар.
Повернення до минулого не буде
Втім, як би не сумували серби за своїм соціалістичним минулим, повертати його вони, схоже, не збираються: на парламентських виборах у травні Комуністична партія Сербії набрала менше одного відсотка голосів.
Правда, політичні спадкоємці Тіто з волею виборців миритися не хочуть. “Насправді ми набрали п’ять відсотків, але підсумки виборів були фальсифіковані”, – переконаний онук Тіто Йошка Броз, що об’єднав два роки тому в своїй партії більше десятка комуністичних організацій. Однак, дивлячись на порожній – в розпал обідньої перерви! – ресторан, який одночасно служить комуністам штаб-квартирою, в ці слова віриться насилу.
Ольга Капустіна
За матеріалами:
Deutsche Welle
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас